З 10 січня на абонементі розгорнуто виставку української літературної спадщини «Володимир Сосюра – лірик у своєї молитві до України» (до 120-річчя від дня народження) і ювілейну виставку-портрет «За літописом Василя Стуса (до 80-річчя від дня народження). Відзначимо, що обидва видатних українських поета народилися 6 січня і об’єднує їх палка любов до України, але ювілейні дати вказують, що це митці різного періоду історії нашої держави.
«Володимир Сосюра – лірик у своєї молитві до України» - ця назва виставки підкреслює, що В. Сосюра перш за все поет-лірик, творчість якого наповнена теплим та відвертим почуттям любові до рідного краю, до України, але який зовсім небайдужий до її майбутнього. Патріотична поезія «Любіть Україну» (1944) стала візитівкою його творчості в цілому.
Володимир Сосюра – найменш вивчений на сьогодні поет з офіційно визнаних митців радянського часу. «… а чи ж знайшли вже ми всього Сосюру, чи він і досі лишається ще не цілком розкритий і розгаданий…» - цей вислів Бориса Антоненко-Давидовича закликає читачів ознайомитися більш уважніше з творчою спадщиною поета і особливо звернути увагу на есе Віктора Костюченка «Біль аж до краю дороги…», де автор пропонує поглянути на Сосюру, як на людину і поета тих надзвичайно складних літ.
Невмолимий час віддаляє нас від земного життя Василя Стуса, а ювілейна виставка-портрет «За літописом Василя Стуса» демонструє, що його постать поета, правозахисника, чоловіка, друга й в’язня привертає дедалі ще більший інтерес нащадків, для яких, він творив.
Немає коментарів:
Дописати коментар