23 березня, 2021
Поезія завжди єднає
Всесвітній день поезії щороку відзначається 21 березня. Це свято встановлене ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО у 1999 році.
Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив:
«Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку.
Отже, поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами".
Напередодні Всесвітнього дня поезії в ЦРБ ім. М. О. Некрасова відбувся поетичний вернісаж, у якому взяли участь майстри поезії - наші друзі та читачі. Свою поему, присвячену княгині Ользі, прочитав письменник, журналіст, режисер, а ще й талановитий поет Андрій Дмитрук. Письменниця, дослідниця культур Південної Америки Тетяна Пліхневич також має у своєму доробку поетичні сторінки. Журналіст, педагог, видавець Наталія Веселицька та музикант, художниця, викладач Ірина Дживаго вже більше десяти років представляють широкому загалу поетично-філософські програми з різної тематики. Уривки з них вони прочитали для гостей бібліотеки.
Наталія Веселицька у цей день святкувала свій ювілей, тому приймала поздоровлення та подарунки. Наталія - письменниця, видавець, педагог, художник та громадський діяч, блогер, засновник багатьох культурних та освітніх проєктів - вже широко відома в Україні. Щотижня працівники ЦРБ ім. М. О. Некрасова беруть участь у ZOOM - конференціях, які започаткувала Наталія Веселицька. Збільшується коло учасників, розширюється тематика, налагоджуються зв'язки - все це сприяє популяризації книги та бібліотеки.
Бажаємо Наталії Веселицькій міцного здоров'я, творчої наснаги, успіхів у всіх звершеннях, підтримки друзів та партнерів !
Слухаємо Ліну Костенко
Бібліограф рекомендує
19 березня 2021 року живому класику української літератури, легендарній письменниці, поетесі, лауреатці
Шевченківської премії -Ліні Костенко
виповнився 91 рік.
Шевченківської премії -
З нагоди цього свята шлемо Вам, шановна Ліно Василівно, найщіріші вітання. Бажаємо Вам міцного здоров'я та усяких гараздів
22 березня, 2021
Слухаємо Максима Рильського
Бібліограф рекомендує
19 березня 1895 року народився
Максим Тадейович Рильський
український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР
19 березня, 2021
До 90-річчя Емми Андієвської
Три мистецькі світи Емми Андієвської
Емма Андієвська — українська письменниця, поетеса та художниця. Письменницю часто пов'язують з Нью-Йоркською групою українських літераторів на еміграції.
Е. Андієвська
Емма Андієвська – авторка понад двадцяти п’яти поетичних збірок, п’яти книжок короткої прози, трьох романів та більше дев’яти тисяч картин. Її художні виставки проводилися в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Україні та Швейцарії. Поетеса є членом Національної спілки письменників України з 1994 р., українського ПЕН-клубу й Професійного об’єднання художників Баварії. Народившись в Донецьку (Сталіно), більшу частину свого життя Емма Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку. Вона особисто була знайома з багатьма відомими художниками та письменниками вихідцями з України. Саме це і відіграло значну роль у формуванні художнього світогляду, філософських концепцій, життєвих принципів майбутньої авторки оригінальних і за формою, і за змістом творів.
Емма Андієвська – постать, якою пишалась би будь-яка культура. Звичайно, один список її художніх виставок по цілому світові, музеїв і галерей, які мають її твори, книжок прози та поезії, перекладів її текстів складає не один десяток сторінок. Зазирнімо бодай до Вікіпедії – але ж і там далеко не повне віддзеркалення всього того, що невгамовна авторка створила! Хоч би за що взялася вона – скрізь прагне максимального вияву. Лауреатка Національної премії України імені Т.Г. Шевченка (2018), літературної премії Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів (США), міжнародної літературної премії «Тріумф», кавалер Ордена «За інтелектуальну відвагу» незалежного культурологічного часопису «Ї», володарка «Глодоського скарбу» (премія, заснована Г. Гусейновим), – це не всі «регалії» Емми Андієвської.
Український "Далі"
Малярські твори Емми Андієвської зберігаються не тільки по далеких світах, а й у музеях Харкова, Львова, Чернівців і Донецька. Що тепер із аркушами художниці в окупованому рідному місті? До речі, після 2000 р. пані Емма кілька разів відвідала свою малу батьківщину. Там її сердечно зустрічали, пишалися земляцтвом із нею…По-справжньому ренесансна особистість Емма Андієвська вражає своєю безпосередністю та щирістю. Волею обставин відірвана від рідної землі, вона ніколи не втрачала духового зв’язку з нею. «Україна – вічне джерело моєї наснаги, я вибрала мову і цю країну, тому що це вибір моєї любові. А те, що вибирає любов, – найфантастичніше в цьому світі», – мовить лауреатка. Перефразовуючи слова з повісті Емми Андієвської «Джалапіта», можна сказати, що ця авторка докорінно «перетасувала» ландшафт української культури. Модерна, провокативна та екстравагантна – в позитивному сенсі – її поетика спонукає до переосмислення традицій нашої культури, невичерпного словникового багатства нашої мови. Творчість Емми Андієвської мегаметафорична, феєрично фантазійна, вона утверджує людську гідність і те, що називаємо вічними цінностями.
Бібліограф рекомендує
Завітайте до нашої бібліотеки та більше дізнайтесь про непересічну жінку, талановиту письменницю та малярку Емму Андіієвську
Слухаємо Емму Андієвську
16 березня, 2021
Найвідоміший графік сучасності:
до 135-річчя від дня народження Георгія Нарбута
Бібліографічна візитка місяця
«В особі Нарбута... українське мистецтво здобуло першорядного майстра європейської виучки й діапазону творчості, одночасно з тим Україна дала світовій культурі блискучого, яскраво національного графіка».
С. Таранушенко
Георгій Іванович Нарбут народився 9 березня 1886 року на Сумщині в дворянській родині. З дитинства у Георгія пробудилося бажання малювати. Він захопився копіюванням шрифтів, вивченням історії України, цікавився генеалогіями, гербами та архівними документами.
У 1906 році після закінчення гімназії разом з братом Володимиром він вступив до Петербурзького університету. У Петербурзі майбутній художник познайомився з відомим книжковим ілюстратором І. Білібіним, який став його наставником і учителем.
Перейнявши від Білібіна технічні основи книжкового оформлення, Г. Нарбут перевершив його у графічному вмінні і майстерності. На основі українських національних традицій, зокрема стародруків і народного мистецтва, він створив власний стиль.
Успіх прийшов до молодого художника після оформлення книжкової серії на замовленням московського видавця І. Кнебеля. 1910 року Г. Нарбут їде в Мюнхен на навчання у приватній школі Ш. Холлоші.
Міжнародне визнання до Георгія Івановича Нарбута прийшло у 1914 році. На всесвітній книжковій виставці в Лейпцигу він був нагороджений золотою медаллю і дипломом.
Творча продуктивність Г. Нарбута в 1914 – 1917 рр. була надзвичайно високою. З любов'ю і захопленням Георгій Іванович працював над ілюстраціями до книг на українську тематику, які видавалися в Петербурзі: «Давня архітектура Галичини» (1915), «Старовинні садиби Харківської губернії» (1916), обкладинки і малюнки до «Малоросійського гербовника» (1914 – 1916). Виконав оригінальні, позначені багатою творчою фантазією і тонким гумором обкладинки і малюнки до байок І. Крилова та казок Г.-К. Андерсена (1912).
1917 року художник започаткував знамениту графічну серію
«Українська абетка» і протягом року виконав 15 аркушів до «Української абетки». На основі шрифтів стародрукованих книг він створив новий український шрифт, який згодом назвали «нарбутівським». Робота над «Абеткою» була перервана революційними подіями і повернутись до неї митець зміг лише у 1919 році.
У березні 1917 року Георгій Іванович Нарбут переїхав в Україну, оселився в Києві і поринув в українське життя. Разом із М. Бойчуком, О. Мурашком, М. Бурачеком, братами Кричевськими він був обраний до складу професорів Української академії мистецтв. Очолював графічну майстерню, був головою комісії з організації музею Богжана та Варвари Ханенків.
Із перших днів становлення української державності художник брав участь у створені грошових знаків, марок, державного герба і печатки України, поєднуючи цю працю з ілюструванням періодичних видань, книг, створенням станкових графічних композицій.
Георгій Нарбут.
Малий герб і печатка української держави. 1918
Державний кредитовий білет УНР номіналом 100 гривень, аверс і реверс. Георгій Нарбут, 1918, Київ.
Протягом 1919 – 1920 pоків Г. Нарбут продовжував ілюструвати журнали, зокрема журнал «Мистецтво». Обкладинки до журналів у виконанні Нарбута створювали самобутнє обличчя видань.
На жаль, художнику не вдалося здійснити останній свій задум – ілюстрування «Енеїди» І. Котляревського. Він встиг виконати лише одну ілюстрацію із запланованих дванадцяти.
У травні 1920 року Г. Нарбут помер. Похований на Байковому кладовищі.
Сучасний історик Сергій Білокінь, досліджуючи творчий і життєвий шлях українського графіка, віднайшов цікаві паралелі між Георгієм Нарбутом і Тарасом Шевченком. Народились вони в один день – 9 березня. Нарбут і Шевченко були зачаровані козацькою романтикою, тривалий час мали «петербурзьку прописку», але залишилися українськими митцями. Зокрема, слід зазначити, що у 1917 р., повернувшись до Києва, Нарбут оселяється за адресою, за якою в 1859 р. мешкав Тарас Шевченко. Автор вважає цей збіг важливим для розуміння мистецької та історично-культурної спадщини України, тому що ці титани «започаткували зліт української культури».
“Георгій Нарбут був українцем не тільки по крові, мові, переконанням – українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини” – Федір Ернст, мистецтвознавець.
Більш детально познайомитись з матеріалами життя і творчості великого українця, ви зможете переглянувши бібліографічний нарис:
Підписатися на:
Дописи (Atom)