Найвідоміший графік сучасності: 

до 135-річчя від дня народження Георгія Нарбута

Бібліографічна візитка місяця

«В особі Нарбута... українське мистецтво здобуло першорядного майстра європейської виучки й діапазону творчості, одночасно з тим Україна дала світовій культурі блискучого, яскраво національного графіка».

С. Таранушенко

Георгій Іванович Нарбут народився 9 березня 1886 року на Сумщині в дворянській родині. З дитинства у Георгія пробу­дилося бажання малювати. Він захопився копіюванням шрифтів, вивченням історії Укра­їни, цікавився генеалогіями, гербами та архівними документами.

У 1906 році після закінчення гімназії разом з братом Володимиром він вступив до Петербурзького університету. У Петербурзі майбутній художник познайомився з відомим книжковим ілюстратором І. Білібіним, який став його наставником і учителем.

Перейнявши від Білібіна технічні основи книжкового оформлення, Г. Нарбут перевершив його у графічному вмінні і майстерності. На основі українських національних традицій, зокрема стародруків і народного мистецтва, він створив власний стиль.

Успіх прийшов до молодого художника після оформлення книжкової серії на замовленням московського видавця І. Кнебеля. 1910 року Г. Нарбут їде в Мюнхен на навчання у приватній школі Ш. Холлоші.

Міжнародне визнання до Георгія Івановича Нарбута прийшло у 1914 році. На всесвітній книжковій виставці в Лейпцигу він був нагороджений золотою медаллю і дипломом.

Творча продуктивність Г. Нарбута в 1914 – 1917 рр. була надзвичайно високою. З любов'ю і захопленням Георгій Іванович працював над ілюстраціями до книг на українську тематику, які видавалися в Петербурзі: «Давня архітектура Галичини» (1915), «Старовинні садиби Харківської губернії» (1916), обкладинки і малюнки до «Малоросійського гербовника» (1914 – 1916). Виконав оригінальні, по­значені багатою творчою фантазією і тонким гумором обкладинки і малюнки до байок І. Крилова та казок Г.-К. Андерсена (1912).

1917 року художник започаткував знамениту графічну серію

«Українська абетка» і протягом року виконав 15 аркушів до «Української абетки». На основі шрифтів стародрукованих книг він створив новий український шрифт, який згодом назвали «нарбутівським». Робота над «Абеткою» була перервана революційними подіями і повернутись до неї митець зміг лише у 1919 році.

У березні 1917 року Георгій Іванович Нарбут переїхав в Україну, оселився в Києві і поринув в українське життя. Разом із М. Бойчуком, О. Мурашком, М. Бурачеком, братами Кричевськими він був обраний до складу професорів Української академії мистецтв. Очолював графічну майстерню, був головою комісії з організації му­зею Богжана та Варвари Ханенків.

Із перших днів становлення української державності художник брав участь у створені грошових знаків, марок, державного герба і печатки України, поєднуючи цю працю з ілюструванням періодичних видань, книг, створенням станкових графічних композицій.

Георгій Нарбут.

Малий герб і печатка української держави. 1918

Державний кредитовий білет УНР номіналом 100 гривень, аверс і реверс. Георгій Нарбут, 1918, Київ. 

Протягом 1919 – 1920 pоків Г. Нарбут продовжував ілюструвати журнали, зокрема журнал «Мистецтво». Обкладинки до журналів у виконанні Нарбута створювали самобутнє обличчя видань.

На жаль, художнику не вдалося здійснити останній свій задум – ілюстрування «Енеїди» І. Котляревського. Він встиг виконати лише одну ілюстрацію із запланованих дванадцяти.

У травні 1920 року Г. Нарбут помер. Похований на Байковому кладовищі.

Сучасний історик Сергій Білокінь, досліджуючи творчий і життєвий шлях українського графіка, віднайшов цікаві паралелі між Георгієм Нарбутом і Тарасом Шевченком. Народились вони в один день – 9 березня. Нарбут і Шевченко були зачаровані козацькою романтикою, тривалий час мали «петербурзьку прописку», але залишилися українськими митцями. Зокрема, слід зазначити, що у 1917 р., повернувшись до Києва, Нарбут оселяється за адресою, за якою в 1859 р. мешкав Тарас Шевченко. Автор вважає цей збіг важливим для розуміння мистецької та історично-культурної спадщини України, тому що ці титани «започаткували зліт української культури». 

“Георгій Нарбут був українцем не тільки по крові, мові, переконанням – українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини” – Федір Ернст, мистецтвознавець.

Більш детально познайомитись з матеріалами життя і творчості великого українця, ви зможете переглянувши бібліографічний нарис: