Українка, збережена Господом...

 

  "Повноцінною людиною світу можна стати лише тоді, коли ти знаєш, в якій землі зарита твоя пуповина. Без такої ідентифікації, без любові, без віри, навіть будучі успішною людиною, ти назавжди залишаєшся "безбатченком", сиротою, "відірваним листком" - звичайним споживачем і навряд чи отримаєш повагу в тому середовищі, в якому прагнеш стати "своїм."

Ірен Роздобудько.

  До Міжнародного дня боротьби за права жінок і  миру у відділі абонементу було розгорнуто книжково-ілюстративну виставку.

  

   Напередодні свята 8-го березня ми хочемо звернути увагу наших читачів на книги про долю жінок-українок.

    Коли задумувалася книга "Чом, чом, земле моя" прекрасної Костянтини Малицької, ще не було Майдану, зради, Небесної сотні, війни, крові та смерті... Це було до початку нової хвилі нечуваного героїзму українських жінок і чоловіків, які сьогодні, так саме як і 70, 100, 350 років тому, ціною власного життя виборюють незалежність України.
    Неймовірні історії життя та смерті варті найкращих авторів, варті того, щоб стати прикладом для цілих поколінь нових українців, що прийдуть за нами...
   Прочитайте цю книгу і ви зрозумієте, що героїзм українських жінок - і чоловіків - був єдиним способом виживання у страшному для  України 20-тому столітті. Прочитайте і позаздріть сучасникам цієї  письменниці - дорослим і дітям , до духовного розвитку яких долучилася письменниця, для яких вона була живим прикладом.

    Книга Марії Матіос - українська історія 30-х - 70-х років минулого століття в її буковинському і галицькому ареалах. І, як завжди, - майже хірургічне проникнення у психологію і дії персонажів.

   "Драма на три життя", як визначила жанр "Солодкої Дарусі" сама письменниця. ЇЇ герої такі рельєфні та самобутні, що їх годі забути. Навіть у найгірших епізодах просвічує оте: життя незнищенне, це - найцінніший дар, що його людина повинна пронести наперекір усім випробуванням. Це вражаюча розповідь про безжальні жорна історії, людське зло і добро водночас, про природну толерантність людей різної крові і націй у часи історичних катаклізмів та про незбагнені пристрасті маленького людського серця.

  "Україна, збережена Господом" Ніни Бай - це мемуари-розповідь про українську діаспору, зокрема, її другої хвилі, що постала внаслідок Другої Світової війни. У книзі виразно виписаний портрет української жінки-степовички - Федори Вітряченко, спадкоємиці козацьких родин, сильної фізично і морально, І при цьому вона зовсім не "залізна леді". Чи не найпривабливіші риси - це її полум'яний український патріотизм і відданість ідеалам свободи, її любов до України, до української мови - то вроджена любов.

   Ця книга Олени Захарченко - історично- детективний роман. Героїня цієї книжки знала, що альбом, мальований загиблим у тюрмах НКВС бабусиним братом, безслідно зник. Та коли він раптом потрапляє їй до рук, виникає багато питань. Хто зберігав альбом весь час? Хто люди, намальовані у ньому? Кожна відповідь ставить нові запитання і відкриває нові таємниці.

   Як вижити жінці у чоловічому світі? Чи згодна вона платити те, чого від неї вимагають? І чим загрожує бунт? На ці питання книжка "Вербова дощечка" Теодозії Зарівни відповіді не дає. Бо у кожному випадку відповідь унікальна, як унікальна доля трьох героїнь твору, котрі складають історію роду впродовж кількох десятиліть.

   "Я-УКРАЇНКА" - це збірка віршів, прози, публіцистики. Нова збірка Світлани Балагули наповнена світлом і теплом. Напевно, ви прокидались вранці від лагідного дотику сонячного промінчика до щоки? Ви відчуваєте тепло і ніжність - і посміхаєтесь, вдихаючи на повні груди новий день. Він може бути різним - у ньому  є місце надії та смутку, радощам та ностальгії. Але більше віри та надії. Такі ж почуття виникають після прочитання цієї збірки.

   "Маріупольський процес" Галини Вдовиченко - це роман про кохання сепаратистки й бійця АТО. Але, насамперед, це роман про історію пізнання людини людиною, про злам стереотипів щодо "західників" і "східняків" крізь звичайні людські почуття, про відкриття через це пізнання самого себе, світу та перемогу цих почуттів над жорстокістю і абсурдом цієї, як, зрештою, і всілякої війни.

  Дві жіночі долі: матері та дочки. Два різні покоління. Ці сповіді дуже наочно показують яке мінливе зовнішнє життя лише одного століття. Тяжіння до добра, до самоудосконалення, врешті-решт до високої Христової любові об'єднує всіх тих, кого читач зустріне на сторінках роману "Не поле перейти" Лілії Завойської.

Запрошуємо всіх до перегляду.