З нагоди Дня Конституції України

 28 червня 2020 року в Києві вшанували пам'ять  гетьмана України Пилипа Орлика та провели ходу до  його пам'ятника.

 Біля пам'ятника автору першої української Конституції (на перетині вулиць Липської та Пилипа Орлика) учасники акції та білоруська опозиція провели мітинг і поклали квіти.

 Історична довідка:

 Пилип Орлик – український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1672-1742), Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист, автор першої української Конституції.

 Орлик народився у маєтку Косута Ошмянського повіту Віленського воєводства (нині Мінська область, Білорусь), у родині високородного литовського шляхтича гербу "Новина". Пилип отримав гідну освіту – спочатку в єзуїтському колегіумі у Вільні, затим у 1694 році закінчив Києво-Могилянську академію. Був одним із найкращих студентів, виявляв великі здібності до філософії, риторики, літератури, його віршовані твори бралися за приклад для інших. Відмінно знав українську, польську, італійську, турецьку, церковнослов’янську та інші мови. 

 У 1710 році Пилип Орлик склав "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького", уклав зі старшиною та запорожцями угоду — документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика, яку вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.

  На заході були присутні: Микола Плужник — заступник директора ЦБС Голосіївського р-ну, Ярослав Люти — друг нашої бібліотеки, заступник керівника ВГО "Сокіл" і його побратими та посестри.

Письменник-ювіляр : До 120-річчя Антуана де Сент-Екзюпері

Бібліографічна новинка червня

29 червня виповнюється 120 років від дня народження талановитого французького письменника та професійного льотчика Антуана де Сент-Екзюпері.

Сьогодні його визнано, як одного з кращих  класиків літератури 20-го сторіччя

Твори автора одразу і надійно увійшли в коло нашого читання, багато разів перевидавались і стали предметом ряду літературних досліджень.

До цієї дати інформаційно-бібліографічним відділом підготовлено рекомендаційний список літератури 

«Замріяний льотчик»

детальніше>>>

                        «Шукайте мене в тому, що я пишу….»

                              І ми дійсно знаходимо його в тому, що він писав.

                            І в тому, як він жив.

                            І в тому, як помер…

                                                                         Марк Галлай.

Запрошуємо читачів познайомитись з чудовими творами автора, які є в фондах нашої ЦБС:

Сент-Екзюпері А. де С31 Повне зібрання творів І Антуан де Сент-Екзю­пері; пер. з франц. П. В. Таращука, В. Б. Чайковського; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — К.: ДОВЖЕНКО БУКС, 2019. — 681 с.
Збірка творів Антуана де Сент-Екзюпері — видатного французького письменника, людини яскравої, дивовижної і воістину героїчної долі.
Багато творів автора «Маленького принца» давно завоювали любов читачів. «Земля людей» — найвідоміший після «Маленького принца» твір, збірка епізодів з життя автора, спогадів, роздумів про людей, їхню працю, що перетворює землю, їх стосунки, думки та цивілізацію. У 1939 році твір відзначено Великою премією роману Французької академії.
До книжки також увійшов роман «Воєнний пілот» та повість «Нічний політ». Роман «Цитадель» — це спроба опанування світу розумом, не марна, але безрезультатна, бо світ для свого осягання потребує інструменту, набагато тоншого за розум.
Це головна книга життя письменника, що дозволяє гідно оцінити масштаб його філософської спадщини.

«…Небо, чистое, как вода, вымыло и высветило звезды. Потом настала ночь. Сахара, дюна за дюной, разворачивалась под луной. Нам светит эта лампа, ее отраженный свет не выхватывает предметы, но творит их, насыщая каждый каким-то мягким веществом. Под нашими приглушенными шагами – роскошный плотный песок. И мы идем с непокрытой головой, отдыхая от солнечного пекла. Ночь: этот кров…»

Це розповідь про один з подорожей, які щоночі здійснюють льотчики Аеропосталь, пролітаючи над рівнинами Південної Америки і Андами. Пілот Фаб'єн гине в циклоні. Книга розповідає нам про політ і про роздумах Рів'єра (він і є Начальник), про небезпеки, на які він посилає підлеглих.

Антуан де Сент-Екзюпері - льотчик, журналіст і солдат, філософ і винахідник, але в першу чергу - один з найпопулярніших письменників світу, який ще за життя став легендою. Його книги, написані з безмежною любов'ю до життя, видаються повсюдно, а філософська казка «Маленький принц» перекладена на всі основні мови світу. «Планета людей» - друга за популярністю книга Екзюпері - після виходу в світ в 1939 році відразу ж стала бестселером. Це свого роду ліричний репортаж - примхливий набір спогадів, портретів, вражень від подорожей, побутових замальовок... Різноманітні голоси зливаються в одну неповторну мелодію, яка звучить протягом усього тексту.

«Военный летчик» – это книга о поражении и о людях, перенесших его во имя будущей победы. В ней Сент-Экзюпери возвращает читателя к начальному периоду войны, к майским дням 1940 года, когда «отступление французских войск было в полном разгаре». По своей форме «Военный летчик» представляет собой репортаж о событиях одного дня. Он рассказывает о полете французского самолета-разведчика к городу Аррасу, оказавшемуся в немецком тылу. Книга напоминает газетные отчеты Сент-Экзюпери о событиях в Испании, но написана она на ином, более высоком уровне. Сент-Экзюпери писал «Военного летчика», обращаясь к побежденной Франции, и его задачей было выяснить прежде всего для себя, а затем уже для всех, потерпевших поражение основную проблему: что может сделать человек, попавший в неволю, где и в чем он должен искать опору, откуда черпать надежду на спасение. Поэтому в репортаж о войне неотъемлемой частью входят воспоминания о его детстве, о няне из Тироля – Пауле, о годах учебы в коллеже.

«Письмо заложнику» - очередной очерк Антуана де Сент-Экзюпери (1900-1944) продолжающий тему Второй мировой войны (1939-1945) на территории оккупированной Франции и порабощенной фашистами Европы. Это произведение, написано человеком душевно обеспокоенным, ищущим свое место в жизни, человеком пытающимся быть полезным людям. Рассуждениями об истине, к которой якобы движется человечество и, которую ещё «нужно создавать», он пытается скрыть свою неопределенность, свое блуждание...

Ця книжка — справжній шедевр видатного французького письменника, поета й мислителя, пілота і вченого, конструктора й винахідника, людини-легенди Антуана де Сент-Екзюпері (1900–1944), якого один із його вчителів назвав «воістину універсальним талантом». Це захоплива лірична казка з цікавою фабулою для дітей і глибинним філософським змістом для дорослих, бо йдеться в ній про вічні категорії — добро і милосердя, чистоту і безпосередність, зачарований погляд на світ і любов до ближ-нього. «Добре бачить лише серце. Найголовнішого не побачити очима», — стверджує письменник цю істину своїм останнім закінченим твором, що його він сам просто і вишукано ілюстрував. Чудова книжка — на всі часи.

«Цитадель» - величайшее творение Антуана де Сент-Экзюпери, вершина его художественной философии. Эта мощная, несокрушимая литературная крепость возводилась писателем в течение долгих лет с максимальной отдачей и бесконечной любовью.

Поскольку "Цитадель" не была завершена (Сент-Экзюпери всегда повторял, что не закончит ее никогда), а сама книга оказалась слишком объемной и сложной для прочтения, французский литератор Мишель Кенель по просьбе семьи наследников сделал попытку ее отредактировать, проведя некоторые сокращения и изъяв повторы, тем самым ярче выделив все художественные достоинства. Новый вариант получился более доступным и популярным, помог приблизить читателей к этому неподражаемому шедевру великого писателя-зодчего, строящего в сердце каждого собственную цитадель.

Можно верить в людей, пока ты молод, пока мир – создание твоего воображения» – писал Экзюпери. Один из самых ярких писателей XX века прожил нелегкую жизнь, но ни на минуту он старался не терять святой веры в человека.
Предлагаемая книга содержит в себе уникальные по своему художественному и историческому значению записные книжки, а также письма и телеграммы автора самых проникновенных и искренних произведений века. Путевые очерки о путешествии в Советскую Россию; дневниковые записи, рассказывающие о посещении Испании в годы гражданской войны; дневник 1939–1944 гг., впервые опубликованный во Франции лишь спустя несколько десятилетий после смерти автора. Российскому читателю впервые предоставлена возможность увидеть то, как формировалась личность создателя «Маленького Принца», как изменялись его взгляды на жизнь.
Читайте онлайн полную версию книги «Можно верить в людей… Записные книжки хорошего человека» автора Антуана де Сент-Екзюпері на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Можно верить в людей… Записные книжки хорошего человека» где угодно даже без интернета.

Прийшовши до бібліотеки, ви також знайдете багато книг та періодичних видань присвячених цій видатній людині

  

Книга Сент-Экзюпери — Таназ В.: Аннотация
Сент-Экзюпери (1900-1944) — легендарный французский лётчик, один из оригинальнейших и замечательных писателей ХХ века. Провалившись на экзамене в Военно-морскую школу, Антуан решил стать архитектором. В Академии изящных искусств он проучился всего несколько месяцев. Почти случайно начав писать, он становится популярным, известность ему приносят книги «Ночной полёт» и «Маленький принц». Отныне Сент-Экзюпери отдаёт все свои силы работе над произведением, которое так и не обрело законченной формы. Антуан погиб 31 июля 1944 года в море, упав в его пучину на сбитом немцами самолёте «Лайтнинг Р-38». Автор биографии Антуана де Сент-Экзюпери, известный французский драматург и писатель Виржиль Таназ, представляет нам портрет своего героя свободным от окружившего его личность мифа. Тот, кого мать называла в детстве «королём-солнце», со временем создал своё творчество, пытаясь, как он сам говорил, «всё делать как лучше», и сотворил свою судьбу — судьбу человека, уверенного в том, что жизнь имеет смысл только через жертвы, которые приносятся во имя долга, во имя людей.

В рубриці «ІСТОРІЇ КОХАННЯ»
«Троянда з графського саду»
Бійки, сварки, подружні зради й життя нарізно — це про шлюб великого романтика і гуманіста Антуана де Сент-Екзюпері. Ніжність, захват, турбота і відданість — це також про нього. Дивний шлюб, скажете ви. Справді дивний — шлюб між людьми, абсолютно не здатними до співіснування
// Пенсійний кур'єр. - 2020. - №26. - С.9.

Читайте, насолоджуйтесь, і будьте здорові!

Порядок обслуговування користувачів бібліотеки

 З метою недопущення поширення короновірусної інфекції та дотримання її профілактики з 25. 05. 2020 р. в ЦРБ ім. М. О. Некрасова було запроваджено наступний порядок обслуговування користувачів:

• У приміщенні бібліотеки допускається одночасне обслуговування одного користувача 
• Обов'язкове дотримання дистанції не менше ніж 1,5 метри
• Користувачі повинні відвідувати бібліотеку у засобах індивідуального захисту (маска та рукавички)
• Читач не може самостійно вибирати книги у фонді (книги видаються за замовленням або за індивідуальним списком літератури)
• Книги після прочитання відправляються на двотижневу обсервацію
• Подовжити термін користування книгами  та замовити літературу ви можете за телефоном (044)-258-64-88
• Обслуговування користувачів здійснюється у спеціально облаштованому для цього місці, в умовах закритого доступу до бібліотечного фонду
• На час запровадження карантинно-обмежувальних заходів бібліотека працює в режимі лише видачі та прийому літератури (обмежується доступ користувачів до інших приміщень бібліотеки)
• Також  ви можете отримати бібліографічні довідки  за телефоном (044)-257-23-68

Графік обслуговування користувачів:
Понеділок-п'ятниця: з 13.00 до 18.00
Останній четвер місяця - санітарний день
Вихідні: субота, неділя

Шановні відвідувачі бібліотеки!

Даний Порядок є доповненням до існуючих Правил користування бібліотеками, його дотримання є обов'язковим для користувачів та працівників бібліотеки.

"Сторінки мого життя" (До 85-річчя Франсуази Саґан)

Цьогоріч виповнюється 85 років від дня народження популярної французької письменниці та драматурга Франсуази Саґан (Куаре). 

  Вона народилася 21 червня 1935 року в сім'ї багатого провінційного промисловця в місті Кажар. Освіту здобула в найкращих релігійних навчальних закладах Франції. Навчалася в Сорбонні, але покинула університет заради письменницької праці. Перший роман «Добридень, смутку!» (1954) зробив її скандально відомою в 19 років. Показовим було те, що рання і гучна слава не затьмарили її розум. Франсуаза прийшла до батька та спокійно запитала, що їй робити з 1, 5 мільйонами франків, отриманих за публікацію роману. Він порадив: "Негайно витратити їх, бо гроші для тебе — велика біда". Вона так і вчинила. Подорожі та яхти, невдалий шлюб із відомим на той час видавцем Ті Шиллером (вони незабаром розлучилися, він був на двадцять років старший за неї), народження сина (1962), ще кілька спроб влаштувати сімейне життя, потяг до азартних ігор. У 22 роки Франсуаза дивом уціліла після великої автомобільної аварії.

 Після «Добридень, смутку!» з’явилися інші успішні романи, всі вони грунтувалися на темі любові, смутку та меланхолії: «Сумна посмішка» (1956); «Через місяць, через рік» (1957); «Чи любите Ви Брамса?» (1959) і «Чарівні хмари» (1961).
 До періоду 70-х років Франсуаза Саґан намагалася майже не нагадувати про себе, але потім ситуація змінилася: вона видала ліричний роман «Синці на душі» (1972), в якому безпосередньо звернулася до читача, розповівши про свої успіхи та невдачі, про звичаї «богеми» та її літературні уподобання.

 Згодом побачили світ написані в схожій манері «Мемуари» та книга «З найліпшими побажаннями» (1984). Їхній зміст підтвердив, що  Саґан зовсім не схожа на своїх героїнь. Вона ставилася до життя з непідробною цікавістю, багато розмірковувала про суспільний прогрес та перешкоди, які траплялися на його шляху. 

 До 1991 року письменниця видала 22 романи, 2 збірки новел, 7 п'єс, 3 книги нарисів. У всіх цих творах вона намагалася викласти свої думки, погляди на сучасний світ, звичаї та літературу. Відчувалося, що її гнітила сірість і духовне убозтво суспільства, змалювання нею богемного чи елітарного середовища було зумовлене неприйняттям способу життя міщанства, що набуло глобальних масштабів.

"Я пишу інстинктивно, як живу або дихаю", — так говорила Франсуаза Саґан. Напевно, тому сьогодні її книги потрібні багатьом людям, як ковток свіжого повітря.

  До 85-річчя Франсуази Саґан у відділі абонементу ЦРБ ім. М. О. Некрасова організовано перегляд літератури "Сторінки мого життя" (з циклу "Літературний календар"). Ми пропонуємо користувачам бібліотеки   познайомитися з книгами відомої письменниці.

Лами Ж.-К. Франсуаза Саган : [Пер. с фр. А. Е. Винник]/ Жан-Клод Лами – М.: Молодая гвардия, 2005. – 250 с.: ил. – (Жизнь замечательных людей).

  Ім'я Франсуази Саґан, ледь з'явившись на літературному небосхилі, стало символом раннього успіху та всесвітньої слави. Ця  дівчина з благополучної, щасливої ​​родини була, можливо, обраницею долі: вона любила легке життя — ранній успіх на літературному терені надав їй можливість жити весело та безтурботно. Вона любила чоловіків —  її чоловіками були найкрасивіші чоловіки з її оточення; любила коней і автомобілі, рулетку та нічні клуби. Саґан завжди залишалася  собою, не дивлячись на всі життєві перипетії, починаючи від сімейних  і закінчуючи захопленням наркотиками. Всі ці захоплення відбилися  на творчості письменниці, романи якої присвячені вічним темам любові, зради, вірності та зради.

Саган, Ф. Страницы моей жизни : Романы, эссе: [Пер. с фр. В. Жуковой, Н. Комина] / Франсуаза Саган. – М.: Эксмо, 2007. – 480 с. – (Зарубежная классика).

 «Сторінки мого життя» — це захоплююча подорож по лабіринту пам'яті чудової жінки та видатною творчої особистості, де крок за кроком простежуються круті повороти її жіночої й письменницької долі.

 Ця книжка схожа на довге відверте творче есе або особистий щоденник, в якому Франсуаза Саґан розповідає  про своє життя.  Також вона згадує про свої творчі віхи та  створення своїх романів. 

Саган, Ф.  Любите ли вы Брамса? : Романы : [Пер. с фр. Н. Жарковой, Н. Комина] / Франсуаза Саган.  – М.: Эксмо, 2009.  – 320 с.

 Франсуазу Саґан називали Мадемуазель Шанель від літератури  — вона з дивовижною легкістю створювала книгу за книгою, їх переводили на різні мови і вони розліталися по світу мільйонами примірників. «Чи любите ви Брамса?» — це книга  про приречену любов палкого  юнака до зрілої жінки, змученої байдужістю та зрадами коханця... Камерний танець двох пар на довгому й сумному шляху у вічність — така проста і сильна класика французької літератури XX століття у виконанні Франсуази Саґан. 

 Франсуаза вірна собі —  її проза витончена,  прозора, позбавлена ​​пози та доставляє радість все новим поколінням читачів.

Саган, Ф. В память о лучшем. Рыбья кровь: Роман / Франсуаза Саган; [Пер. с фр. Л. Завьяловой, И. Волевич]. – М.: Эксмо, 2008. – 352 с.

 До збірки увійшли романи «Риб'яча кров» і «В пам'ять про краще». Всі романи відомої французької письменниці   присвячені любові, пройняті цим почуттям. Любов править світом, а закохані живуть за своїми законами, часом непідвладним логіці. Герої романів Франсуази Саґан зустрічаються, закохуються, потім розлучаються, щоб зустрітися знову або забути один одного назавжди...

Саган, Ф. И переполнилась чаша / Франсуаза  Саган; [Пер. с фр. И. Радченко]. - М.: Эксмо, 2008 – 224 с.

 З давніх-давен улюблена читачем Франсуаза Саґан вірна собі: з незмінною своєю тонкістю вона оповідає про дивацтва любові. Тільки на цей раз драма людських сердець розігрується на тлі загальнолюдської трагедії. "Їй здавалося, що життя може тривати так нескінченно — тільки вона сама не розуміла, полягає в цьому просто можливість, надія або ж загроза". Любов і історія трьох людей, таких звичайних і таких дивних, посеред жахів Франції 1942 року — в романі класика французької літератури Франсуази Саґан. Тільки закривши за собою двері, можна відкрити вікно в майбутнє...

 Характеризуючи творчість письменниці, можна сказати, що для неї притаманні короткі описи й невелика кількість персонажів, та все ж вона відрізняється схемою любовного трикутника, витриманого відкритою інтригою. Загалом вважається, що схему роботи із психологією персонажів вона взяла у Фіцджеральда, проте якщо в останнього герої завжди хочуть повернутися до минулого, то персонажі Саґан розуміють, що жили в нудному та шахрайському світі, тому не бажають про нього згадувати. Герої авторки блискучі в першу чергу інтелектуально, але й егоцентричні. Загалом усі твори письменниці про незадоволеність життям, самотність та любов.

Бібліотека чекає любителів  та шанувальників  творчості Франсуази Саґан.

"Конституція – паспорт держави"

 Щиро вітаємо всіх із визначним державним святом – 

Днем Конституції України. 

Миру, злагоди та добра усій Україні та кожному громадянину!

І нехай будуть  непорушними  головні принципи Конституції – народовладдя, гуманізм та законність!

 Відзначаючи День Конституції, ми усвідомлюємо головний закон країни як основу сильної держави та гарантію національної злагоди. Конституція визначила найціннішими життя людини, її здоров’я, честь та гідність, надала кожному громадянину свободу слова та віросповідання. 

 І обов’язок кожного українця – поважати Конституцію та неухильно дотримуватися її принципів.  Тільки так ми зможемо забезпечити подальший розвиток України як демократичної держави, рівноправної зі світовою спільнотою. 

 28 червня 1996 Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної Української держави.

 Депутати працювали над проєктом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проєкту  – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

 Писали українську Конституцію цілих шість років – з 1990 по 1996. На фінальному етапі її прийняття опинилося під загрозою зриву через розбіжності між президентом Леонідом Кучмою і Верховною Радою. Але в кінцевому підсумку Основний Закон України були прийнято о 9.18 ранку 28 червня 1996 року. За нього віддали голоси 315 народних депутатів (при 300 необхідних), і голосували вони окремо за кожну статтю. Для цього Рада була змушена безперервно пропрацювати 24 години. "Є Конституція!" – такими словами голова Верховної Ради Олександр Мороз оголосив результати голосування. Основний Закон вступив в силу з дня прийняття. Після ночі роботи для депутатів влаштували невеликий банкет з шампанським і цукерками. "Батьком" Конституції України вважається нардеп Михайло Сирота, який очолював Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту. З усіх пострадянських республік, Україна прийняла Конституцію останньою. А міжнародне співтовариство визнало її однією з найдемократичніших у світі.

 Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, а також сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. 

 Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.

Конституція України гетьмана Пилипа Орлика

 Перша українська конституція була прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року (310 років тому).

 Повна назва цього документа – "Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою".

 Це був один з перших в Європі правових актів, який закладав основи республіканської форми правління. Ідеї  системи стримування і противаг між гілками влади, передбачені документом, стали основою для багатьох європейських демократій, зокрема й демократичного устрою сучасної України.

 Документ був написаний двома мовами – латинською та давньоукраїнською. Має преамбулу та 16 статей. Проте реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

 

 Українська Конституція стала першою у світі, що розділила владу на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Конституція Орлика засвідчує давні демократичні традиції українців – цей документ з'явився на 77 років раніше за американський Основний Закон і на 81 рік раніше за польську Конституцію.

 І це дає всі підстави згадати добрим словом  її головного редактора Пилипа Орлика (1672–1742) – шляхтича, випускника Києво-Могилянської академії, вірного соратника Івана Мазепи, поета й письменника. Волею долі отримавши гетьманську булаву в еміграції, він протягом понад 30 років намагався стверджувати українську національну справу.

 Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі та США з’явилися лише сімдесят років потому.

 До Дня Конституції України  у читальній залі було оформлено інформаційно-тематичну виставку "Конституція – паспорт держави"

"Ліки від забуття. Чи може література скласти загублені пазли історії?"

 22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.

 Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
 Цей день для нас наповнений трагічними спогадами та болем. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви й страждання, масовий терор, смерть та руйнування. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця.

 Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.
 Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, національну свободу та гідність, демократичний вибір України.

 Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти й вижити, який піднявся на бій та переміг у героїчній боротьбі. Вічна пам'ять загиблим і шана кожному, хто відстоює мир та свободу ціною власного життя.

ПАМ'ЯТЬ

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

/В. Симоненко/

 До Дня Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні співробітники відділу абонементу ЦРБ ім. М. О. Некрасова підготували виставку-роздум "Ліки від забуття. Чи може література скласти загублені пазли історії?". На ній представлено чимало книг, які розповідають про початок війни, перебіг та наслідки цього трагічного періоду для України, висвітлюють питання про справжні причини війни та історичне значення перемоги над нацизмом.

Друга світова. Непридумані історії: (не) наша, жива, інша/  уклад. Вахтанг Кіпіані – Х.: Vivat, 2018. – 304 с.

 Вахтанг Кіпіані – український історик, журналіст. Співтворець медіаресурсу "Історична правда", що включає інтернет-видання та однойменну телепрограму на каналі ZIK. Лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе.

 Його книжка "Друга світова" – не лише про Другу світову, а й про події, які їй передували (Голодомор, пацифікація, сталінські репресії), а також ті, що були її наслідками.  Війна розділила родини, позбавила життів, скалічила долі... Навіть через багато десятиліть з'являються нові деталі, спогади та свідчення. 

• Війна (не) наша – не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав.
• Війна наша – навіть через вісімдесят років.
• Війна жива – ми пам'ятаємо.
• Війна інша – різна для всіх, бо кожен бачить і розуміє по-своєму.

 Ця книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню "Історична правда", розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після. 

Левітас Ф. Л. Друга світова війна: український вимір/ Фелікс Левітас. – К.: Наш час, 2012. – 272 с.

 Книгу присвячено суперечливим сторінкам минулої війни. Спираючись на новітню українську, англо-американську та німецьку історіографію, автор прагнув розкрити роль і місце України в подіях 1939-1945 рр. Основну увагу приділено питанням, які цікавлять українське суспільство: справжні причини війни, таємна міжнародна дипломатія, трагедія та подвиг перших років війни, історичне значення перемоги над нацизмом, українці-герої, проблеми національного примирення.

 Видання розраховане на викладачів і студентів ВНЗ, учителів та старшокласників.

Мазор Мішель. Зникле місто. Свідчення в’язня Варшавського ґетто. Пер. з фр. – К.: Дух і Літера, 2010. –240 с., з іл.

 Відомо, що серед матеріалів про історію Варшавського гетто небагато свідоцтв учасників цих подій. Саме тому спогади Мішеля Мазора вражають, а описані події видаються ірраціональними, такими, що не могли мати місця в світовій цивілізації ХХ століття. Автор цієї книги – син відомого київського адвоката, який в молоді роки виїхав до Варшави, де отримав юридичну освіту та працював юристом. Вони з дружиною пережили весь жах Варшавського ґетто й залишилися живими попри все. Ця книга – свідчення про людське життя в нелюдських умовах, становить інтерес для широкого кола читачів, які небайдужі до історії людства та людяності.

Спільна війна. Провал операції "Френтік", 1944-1945 [Текст] / Марк Дж. Конверсіно ; [пер. з англ. С. Кокізюк ; наук. ред. та авт. передм. О. Г. Бажан]. – К.: К. І. С., 2015. – 317 с.

 Автор Марк Дж. Конверсіно – майор Військово-повітряних сил США, професор історії та теорії військової авіації Школи перспективних авіаційних досліджень, авіабаза «Максвелл» (Алабама, США). 

 Його книжка присвячена маловідомим сторінкам Другої світової війни – радянсько-американській операції, в ході якої базовані на полтавських аеродромах американські бомбардувальники проводили масовані напади на об’єкти Німеччини та її союзників. Ініціатори операції «Френтік» планували завдати нищівного удару по гітлерівській воєнній машині, вражаючи цілі в глибокому німецькому тилу, відволікаючи Люфтваффе від висадки десанту в Нормандії та забезпечуючи додаткове повітряне прикриття для Червоної армії, що з боями просувалася на захід. Американські стратеги також сподівалися, що ця операція зміцнить стосунки з СРСР і переконає вічно настороженого Сталіна дозволити американцям використовувати радянські авіабази в Сибіру для війни проти Японії. Проте все сталося не так, як гадалося. Дослідження яскраво описує одну з найбільших "втрачених можливостей" тієї війни та показує, як навіть найкращі плани зазнають краху через політику, швидкоплинність подій та суперечливі національні світогляди.

Снайдер Т. Кровавые земли: Европа между Гитлером и Сталиным / Тимоти Снайдер ; [пер. с англ Л. Зурнаджи]. – К.: Дуліби, 2015. – 584 с.

 Тімоті Снайдер – американський письменник та історик. Він спеціалізується на історії Центральної та Східної Європи і, особливо, на періоді Голокосту. На даний момент крім письменницької кар'єри він займає посаду професора історії в Єльському університеті, а також на постійній основі є науковим співробітником Інституту гуманітарних наук у Відні.  

 Книга Тімоті Снайдера, "Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним" присвячена трагічним сторінкам в історії Східної Європи. З 1933-го по 1945 рік у Східній Європі було знищено 14 мільйонів чоловік. Український Голодомор, сталінські масові екзекуції, Голокост, розстріли німцями цивільного населення в ході антипартизанських операцій, навмисне морення голодом радянських військовополонених, післявоєнні етнічні чистки... 

 "Криваві землі" отримали 9 перших премій і 7 разів були удостоєні другої премії або почесних місць у різних номінаціях, були названі "Книгою року" за результатами дванадцяти літературних списків. Книга миттєво стала світовим бестселером, пережила 29 видань на 26 мовах світу. 

Попович М. В. Кровавый век/ Мирослав Попович; [пер. с укр. В. В. Целищева]. – Х.: Фолио, 2015. – 992 с.

 Книга "Кривавий вік" присвячена ключовим подіям XX століття, починаючи з Першої світової війни та закінчуючи кінцем так званої "холодної війни". Автор, більш відомий своїми публікаціями за логікою та методологією науки, теорії та історії культури, прагнув використовувати результати дослідницької роботи істориків і культурологів для того, щоб зрозуміти сенс історичних подій, трагізм долі світової цивілізації, поглянути на хід історії та її інтерпретації з філософської позиції. Оцінка сенсу або розуміння історії, на глибоке переконання автора, може бути не тільки смакової, суб'єктивної і тому непереконливою, але також обґрунтованою та доказовою, як і в природознавстві. Звернення до неупередженого раціональному дослідженню не обов'язково означає релятивізм, втрату гуманістичних вихідних позицій і розуміння людської життєдіяльності як "речі серед речей". Більш того, послідовно об'єктивний підхід до історичного процесу дозволяє побачити трагізм епохи та оцінити героїзм людини, здатного захистити високі цінності.

Загадки истории. Третий рейх [Текст] / В. В. Булавина. – Х. : Фолио, 2012. – 379 с. – (Загадки истории)

 Середина минулого століття один із найцікавіших та найзагадковіших періодів історії світу. Та найбільше таємниць того часу пов’язано з персоною Адольфа Гітлера – фюрера та засновника Третього Рейху. Він поставив собі на меті відродити минулу велич Німеччини, яка опинилася у дуже скрутному становищі після підписання акту капітуляції – Версальського договору, за яким повинна була виплатити величезні репарації та віддати частину територій країни. Загарбницька політика фюрера привела в подальшому до кривавої та жорсткої Другої світової війни, яка ознаменувалася надзвичайно великою кількістю важливих та доленосних подій. У цій книзі Вікторія Булавіна висвітлює найцікавіші моменти того періоду, відповіді на які довгий час було засекречено в архівах. Ця книга сподобається не лише тим, хто цікавиться історією, адже легка форма викладу інформації також приверне увагу широкого загалу.

Беркгоф Карел. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою / Український науковий інститут Гарвардського університету; Інститут Критики. – К.: Вид-во Часопис "Критика", 2011. – 556 с.

 Монографію голандського історика Карела Беркгофа присвячено дослідженню повсякденного життя та стратегій виживання під нацистською окупацією в 1941–1944 роках населення "найбільшої колонії нацистської Німеччини" – Райхскомісаріяту Україна, який охоплював чималу частину українських теренів. Будучи прихильником антропологічного підходу, автор наголошує саме людську історію, а не політичну чи інституційну, і територіяльну, а не національну чи етнічну, і тому не обмежується самими лише українцями, а приділяє належну увагу всім мешканцям краю, зокрема описує геноцид євреїв і ромів, становище росіян і "фольксдойчів", українсько-польський конфлікт на Волині тощо. Окремо зіставлено побут на селі та в місті, досліджено долю військовополонених, совєтський і націоналістичний партизанські рухи, феномен колаборації, перебіг примусових депортацій, культурне та релігійне життя. Особливо важливим є висвітлення штучного голоду в Києві, який автор порівнює з Голодомором 1933–1934 років, а також аналіз етнічних ідентичностей та політичних лояльностей і висновок про вплив совєтських репресивних практик на творення ментальности, що зумовила брак солідарности й опору окупантам в обставинах терору та масового нищення. 

 Зіперта на дуже широкий масив архівних документів, публікацій і опитувань, монографія стала, на думку критиків, взірцево новаторською, проривною та найґрунтовнішою студією свого предмета. Вона стане в пригоді і фахівцям – історикам, соціологам, культурологам, політологам, і всім, хто цікавиться історією Другої світової війни та України в XX столітті.

Зонтгаймер Курт. Як нацизм прийшов до влади / передм. Леоніда Фінберга. – К.: Дух і Літера, 2009. – 320 с.

 Ця книга про німецький досвід історії від кінця Першої світової війни до приходу до влади нацистів. Зацікавлення людства тими подіями пояснювати навряд чи треба – нацистська ідеологія, а за тим практика втілення ідей націонал-фашизму коштували людству десятків мільйонів людей, вбитих, знищених, загиблих від голоду та хвороб. Крок за кроком автор описує та осмислює трагічний німецький досвід – шлях від Веймарської республіки до гітлерівського рейху. 

 У німецькому ориґіналі (1978 р.) ця книжка називається "Антидемократичне мислення у Веймарській республіці", бо саме панування такого типу політичної думки у Німеччині 1920-х років Курт Зонтгаймер уважає головною причиною приходу нацистів до влади. Цей, за висловом автора, "політичний ірраціоналізм" був закорінений у загальноевропейській світоглядній кризі початку XX століття, відомій як "бунт проти розуму". Серед її суспільних наслідків були занепад позитивістської віри в історичний проґрес, падіння статусу раціонального з одночасним піднесенням ролі душі, підсвідомого, переживання та інтуїції й зануренням в інстинкти – Зонгаймер називає таку позицію "вульґарною філософією життя". Щоправда, при цьому він забуває вказати на ще один чинник духовної та інтелектуальної атмосфери тієї доби – поширення соціалістичних ідей, які теж відіграли свою роль у поступовій відмові німецького суспільства від ліберальних цінностей (особистість, її свобода, гідність і права) на користь цінностей тоталітарних (вождь, партія, кров, раса, народ, імперія).

 У фондах центральної бібліотеки зберігається значна колекція книг, присвячених подіям Другої світової війни. Ми запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з виставкою, де представлено деякі з цих видань.