І спалахнула зіркою на чужому небі : Марія Башкирцева

 Бібліографічна новинка циклу «Видатні жінки в історії України»

«Мистецтво... Коли потрапиш у  його світ, ніхто тобі не потрібний, ти залежиш тільки від нього, і якщо не під силу тобі його ьягар тягар, то, значить, ти ніщо… Мистецтво! Я уявляю його собі як вічне джерело...»

Башкирцева М.К.

Марія Костянтинівна Башкирцева, (23 листопада 1858(1860), Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія — 31 жовтня 1884, Париж) — українська і французька художниця, майстриня жанрового живопису; авторка знаменитого «Щоденника».
В одному з розкішних залів Люксембурзького палацу в Парижі увагу відвідувачів привертає скульптурна композиція Ланжеп’є “Безсмертя”. Із мармуру висічено юного генія який вмирає біля ніг ангела смерті. Очима, сповненими надії, дивиться він туди, де викарбувані імена видатних митців Франції, які пішли з життя ще на світанку своєї творчості Серед них значиться й прізвище нашої співвітчизниці — української художниці Марії Костянтинівни Башкирцевої:
Зірка її слави метеором пронеслася над Європою і згасла... Та навіть той творчий спадок, що його встигла створити М.Башкирцева, зайняв гідне місце в скарбниці світового живопису. Це внесок талановитої й самобутньої художниці, глибоко національної своїм життєвим корінням, попри іноземний вплив.

Ця незвичайна дівчина вражала сучасників плодами своєї титанічної праці й сміливістю думок, змушувала братися за перо публіцистів, поетів, письменників, мистецтвознавців у багатьох країнах Європи та в Америці. Проте в Україні ім’я художниці стало відоме лише через сто років після її смерті.
Твори М. Башкирцевої вражають своєю чарівністю, неохватною глибиною й людяністю. Її турбують не тільки суспільні проблеми у Франції, а й складне становище селян України, спогади про яке вона занотовує у рядках «Щоденника».
Емігрувавши з України до Європи, Марія Башкирцева увібрала досвід як французької культури, що виховала у неї живописний смак, так і української, яка обумовила її національну самобутність.
Мистецтво україно-французької художниці відобразило загальні для обох культур тенденції до демократизації, звернення до реального життя, відходу від штампів академічного живопису.
Башкирцева – художник-реаліст, майстер з дуже виразною естетичною позицією, що відрізнялася від класичної школи.
Для неї неприйнятна була система натуралістичних прийомів, сухість живописної техніки, точне зображення натури, умовність колориту та слащавої краси. 

Прикро, що таким коротким було життя Марії Башкирцевої. Але всього за кілька років вона створила 150 картин, , малюнків і скульптурних етюдів. Твори її зберігаються у музеях Франції, Голландії, США. У Ніцці, її ім’ям названо одну з вулиць. У місцевому музеї існує постійно діюча виставка художниці. І лише окремі полотна потрапили у музеї Дніпра та Харкова.
Всі ці твори, начерки, скульптурні етюди, літературна та епістолярна спадщина — лише пролог до великого творчого життя, яке скінчилося на самому початку. Проте в єдиному вольовому пориві Марія Башкирцева встигла піднятися до проблем, що назріли у світовому художньому процесі, й стати врівень з найпрогресивнішими митцями другої половини XIX століття.
Її талант, воля і творчий доробок стають надбанням рідного народу. Провідною для нас може бути улюблена теза Марії: “Ніщо в цьому світі не минає безслідно”.

Більш детально ознайомитись з життям і творчістю художниці Марії Башкирцевої допоможе
бібліографічний нарис «І спалахнула зіркою на чужому небі…»:
(натиснути тут)