90 років від дня народження Василя Симоненка

 Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе.

В. Симоненко

  Василь Симоненко - український поет і журналіст, діяч українського     руху     опору, 

шістдесятник. Народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині.    Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.
   Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав золоту медаль.  Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет.  

 У редакції  Симоненко познайомився з дівчиною Люсею - коханням всього життя. У 22 роки поет одружився. Згодом у родини народився син Олесь.

   "Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував...", - пригадував Микола Сніжко. "Василь називав своє фірмове вино на французький манір - "Симоне". А дружину Людмилу - Люсьєн."

   Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано лише збірку лірики "Тиша і грім" (1962) і казку для дітей "Цар Плаксій та Лоскотон". Вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Визнання до поета прийшло посмертно. 

   Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні збірки Василя Симоненка. Саме вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х років. Ця поезія Симоненка була сатирою на радянський лад.

   Навесні 1960 року в Києві заснували Клуб творчої молоді, учасниками якого були Іван Драч, Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах.

   Поет був не тільки бунтарем. Інтимна лірика Симоненка видається досі та має своїх поціновувачів. Відомі поезії Василя Симоненка "Задивляюсь у твої зіниці", де поет пише про любов до України, "Лебеді материнства" належать до громадянської лірики.

   Біографія Василя Симоненка коротка, як і життя письменника, адже помер він, не проживши і 29 років. Ще 1962-го року він став жертвою побиття працівниками міліції через власну "антирадянську" позицію. Відтоді здоров’я Василя Андрійовича постійно погіршувалося, його діймав нестерпний біль. З діагнозом "рак нирок" талановитий поет пішов з життя 1963-го року. Василь Симоненко, без сумніву, залишив величезний відбиток в історії української літератури.

   Основні твори: Казки "Цар Плаксій та Лоскотон", "Казка про Дурила", "Подорож в Країну Навпаки", збірки поезій "Тиша і гром", "Земне тяжіння", "Лебеді материнства", збірка оповідань і новел "Вино з троянд".

    Василеві Симоненкові посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка, у 1995 р.

Ми підготували виставку - портрет, присвячену ювілею поета 

"Витязь невмирущого слова"

Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова…

В. Симоненко

В статті використані інтернет-матеріали