Битва під Оршею (1514 рік)
Гетьман Костянтин Острозький
Битва під Оршею 1514 року прекрасний приклад, коли 15-ти тисячне військо Великого Князівства Литовського під проводом гетьмана Костянтина Острозького розгромило 80-тисячну московську армію, яка прагнула захопити землі сучасної України та Білорусі.Використовуючи суперечності між московськими воєводами, волинський князь Костянтин Острозький нападав на них порізно, а ті, за свідченнями літописів, із заздрості видавали один одного. Під натиском важка московська кіннота відступила на багнистий берег річки Кропивни між Оршею та Дубровною і там майже вся була знищена.
Результат: тріумф військ Великого Князівства Литовсько-Руського над московською армією. Хіба це не прекрасно?
Перемогли 1514-го – переможемо і 2022-го!
Рекомендуємо прочитати:
Рущенко, І. Війна цивілізацій. Анатомія російсько-українського конфлікту - Київ, 2020.
Автор намагається дати відповідь на фундаментальні запитання: з ким, чому і за що ведеться війна? Що штовхає Московію 500 років поспіль незмінно спрямовувати зброю проти України? Якими принципами, методами, технологіями керується агресор?. Україна залишається форпостом європейської (західної) цивілізації і веде війну за існування та власну ідентичність з московсько-ординською цивілізацією, що не змінює власний соціокультурний код сотні років від моменту свого виникнення на руїнах монгольської імперії.
Похід запорізьких козаків на Москву (1618 рік)
Гетьман Петро Сагайдачний
У 1618 році під час польсько-московської війни українські козаки на чолі із Гетьманом Війська Запорозького Петром Конашевич-Сагайдачним, здійснили похід та взяли в облогу Москву. 20 тисяч козаків йшли воювати разом із польським військом, яке очолив королевич Владислав. Як результат, до Речі Посполитої відійшли Смоленськ, Новгород-Сіверськ та Чернігівські землі, які до того були загарбані Москвою.
Конотопська битва (1659 рік)
Гетьман Іван Виговський
363 роки тому відбулась легендарна Конотопська битва. У 1659 році козацьке військо на чолі із гетьманом Іваном Виговським (за підтримки Кримського ханату) отримали блискучу перемогу над московським військом під керівництвом Олексія Трубецького. Ця битва – один із ключових епізодів московсько-української війни (1658—1659 рр.)Гетьману Виговському вдалося заманити московське військо в болотисту місцину під Конотопом. Московську армію було розбито, а головні сили змушені відступити з українських земель до Путивля. План військової кампанії Московського царства проти Гетьманщини провалився.За підрахунками істориків, у бою загинуло близько 30 тисяч московського війська, а 15 тисяч потрапили в полон. Тоді як втрати козаків були втричі меншими.
Рекомендуємо прочитати:
На сторінках цієї книги висвітлено найважливіші події, пов’язані з історією українського козацтва від часу його виникнення на зламі XV–XVI ст., зокрема запеклу боротьбу з войовничими кочівниками за рідну землю й православну віру. Особливу увагу приділено яскравим постатям Війська Запорозького, їхній політичній і державній діяльності. Відображено українсько-польсько-литовські взаємини, а також місцеві традиції державотворення періоду Київської та Галицько-Волинської Русі.
Як валилась імперія.
Російський досвід 105-річної давності
Нещодавно виповнюється 105 років масових протестів в тодішньому Петрограді, столиці Російської імперії, які отримали назву Лютневої революції і завершились ліквідацією монархії Романових.
Ще у середині лютого 1917 року усім, і в Росії і у світі, здавалось, що усе під контролем. Так, ура-патріотична ейфорія, з якою імперія вступила у світову війну у 1914 році, розвіялась. Поразки армії, бардак з логістикою, дефіцит товарів, біженці – усе викликало розчарування і роздратування у російських обивателів. Але влада, на загальну думку, міцно тримала ситуацію в кулаці.
Та усе змінили чутки про можливе запровадження хлібних карток у столиці імперії. У місті почались розмови про відсутність хліба та майбутній голод. Налякані такими перспективами містяни кинулись громити хлібні лавки. Ще до того страйк оголосили робітники деяких заводів. Події почали стрімко наростати. 8 березня у місті розпочались велелюдні демонстрації. Далі сутички із поліцією. Остаточний перелом настав за кілька днів, коли до протестів приєднались солдати запасних частин. Вони отримали наказ про відправку на фронт. Помирати їм не хотілось, як і міняти затишні столичні казарми на брудні окопи. Тож перейшли на бік протестуючих. До речі, першим піднявся запасний батальйон Волинського полку. Після цього доля монархії була вирішена. 15 березня кривавий імператор Ніколай ІІ зрікся трону.
Отож, проблеми із товарами для обивателів і перспектива відправки на фронт солдатів стали тими причинами, що повалили російську монархію у 1917 р. Нині бачимо в російській нео, чи точніше недоімперії схожі тенденції. Мережа Ашан за поребриком уже обмежила росіянам відпуск в одні руки низки продовольчих товарів. Заговорили там були і про мобілізацію. Щоправда, зупинились, мабуть, відчули, якими змінами у суспільних настроях це може обернутись. Але закриттям Facebook і YouTube зупинити розчарування не вдасться. Історія має здатність повторюватись.
104 роки тому тероборона Звенигородщини
розгромила російську армію.
розгромила російську армію.
Сьогоднішня війна є продовженням війни, що розпочалась понад 100 років тому, коли злочинний більшовицький режим взявся знищити Українську народну республіку.
У лютому 1918 року (за новим стилем - 7 березня), після Крут і злочинів у Києві більшовицьке угрупування посунулось на Черкащину. Їхній шлях закінчився на залізничній станції, що у той час називалася Бобринською, а нині імені Тараса Шевченка біля Сміли. Там загони Вільного козацтва запитали у загарбників за «паляницю». Або ж не запитали, а пригостили свинцем.
Вільне козацтво, столітній попередник нинішньої територіальної оборони, почало формуватись весною 1917 році для захисту від усяких заброд та оборони «вольностей українського народу». Загони формувались на козацьких традиціях у вигляді територіальної самооборони з виборною старшиною. При отриманні інформації про наближення більшовицької орави, до станції Бобринської підтягнулись загони Звенигородського коша, а також черкасці та єлисаветці. Загальне керівництво здійснював штаб Звенигородського коша на чолі з Юрком Тютюнником. Бій тривав цілий день, при цьому обидві сторони зазнали значних втрат. Справу вирішила запекла нічна атака козаків. Росіяни не витримали натиску і кинулися навтіки, кинувши зброю. Наступного дня штаб Звенигородського коша Вільного козацтва телеграмою звітував військовому міністрові УНР: "У ніч із 21 на 22 (лютого)* отрядом вільного козацтва Звенигородщини був даний бій більшовикам на ст. Бобринська. Більшовики зовсім розбиті і переслідуються отрядом в напрямку ст. Знаменка. Станція Бобринська згоріла і зараз в наших руках. Взято в бою 3 гармати, один бронеавтомобіль з кулеметом, цілком справні, полонені, багато зброї, патронів і всякого військового майна".
Кримська операція (1918 рік)
Петро Болбочан
104 роки тому кримська група Армії УНР під командуванням талановитого полковника Петра Болбочана, хоч і не на довго, але звільнила Крим від більшовиків. Це була блискуча перемога українського війська. За спогадами очевидців, Армію УНР кримці зустрічали оплесками, адже були втомлені від більшовицької окупації.1918 року
Гетьман Павло Скоропадський саме завдяки акції Петра Болбочана зміг приєднати Крим до України на правах автономії і зберегти під українською владою Чорноморський флот, який підняв український прапор і оголосив про підпорядкування уряду в Києві.
Перемогли більшовиків 1918-го! Переможемо і 2022-го!
Рекомендуємо прочитати:
«Україна, 1918: Хроніка» – це огляд найбільш значущих для історії нашої Батьківщини подій, що трапилися у скорочений календарною реформою рік. Проголошення самостійності Української Народної Республіки, укладення Брест-Литовського миру з Центральними державами, гетьманський переворот і проголошення Української Держави під керівництвом Павла Скоропадського, заснування Української Академії наук, антигетьманське повстання під проводом Директорії та відновлення Української Народної Республіки.
На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?
"Україна в епоху війномиру" - просто призначена стати прогностичним бестселером. Бо хто ж із нас не прагне побачити: що там, за дверима майбутнього!? Ця книга знак тривоги і надії. Тривоги бо надто серйозними є загрози, особливо з боку Росії, в час, коли Україна потребує єдності; надії, - бо ще є шанс врятувати Україну від капітуляції та розпаду.
Немає коментарів:
Дописати коментар