18 травня 1944 року силами Народного комісаріату внутрішніх справ розпочалася депортація кримських татар з батьківщини.
За офіційними даними було виселено 183 155 осіб, головним чином в Узбекистан; невеликі групи татар було виселено в Казахстан, Таджикистан та в Росію.
ПРИЧИНИ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР
У 1930-х кримські татари страждали від репресивної політики СРСР: примусова колективізація, розкуркулення, виселення на північ країни і за Урал, Голодомор, а потім – “чищення” інтелігенції 1937–1938 років. Такі репресивні дії налаштували людей проти СРСР.
Радянська влада звинувачувала народ у державній зраді на користь нацистської Німеччини і “масовому знищенні радянських людей” під час Другої світової війни. Це була офіційна причина депортації кримських татар.
Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв називає таку причину абсурдною, оскільки від початку війни всіх чоловіків призовного віку забрали на військову службу. Кримські татари воювали як у складі Червоної армії, так і в антирадянських бойових загонах.
Історики вказують і на інші версії причин депортації. У корінного народу Криму були тісні історичні зв’язки з Туреччиною. А в той час для Радянського Союзу ця країна була суперником. СРСР планував використовувати Крим як стратегічний плацдарм, якщо виникне конфлікт з Туреччиною. Лідер Радянського Союзу хотів застрахуватися від можливих зрадників і саботажників.
ЯК ВІДБУВАЛАСЯ ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР
НКВС заходили в кожний будинок і оголошували, що через зраду батьківщини його жителів виселяють з півострова. Щоб зібратися людям давали від декількох хвилин до півгодини.
У травні 1944-го багато кримськотатарських чоловіків перебували на війні. Тому під депортацію кримських татар потрапили переважно жінки, діти і люди похилого віку.
Людей вантажівками відвозили на залізничні станції. Звідти в Середню Азію відправили майже 70 товарних ешелонів. Наглухо закриті вагони були переповнені людьми. Максимальний шлях до нового місця поселення тривав три тижні.
У дорозі, здебільшого через спрагу і тиф, загинуло близько 8 тис осіб. Деякі люди, не витримавши страждань, божеволіли.
Ешелони прибували в Узбекистан, райони Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи відправляли в Костромську область, Марійську АРСР і на Урал.
НАСЛІДКИ
За час депортації від голоду, виснаження і хвороб загинуло від 15 до 46% кримських татар.
Люди вмирали з перших днів життя на нових місцях. Їх селили в непридатних для життя будинках. Багато хто навіть жив під відкритим небом. Незвичний клімат, нестача питної води, антисанітарія – усе це викликало шлунково - кишкову епідемію. Новоприбулі хворіли на жовту лихоманку, дизентерію, малярію та інші місцеві хвороби, від яких у переселенців не було природного імунітету. Медичну допомогу переселенцям не надавали.
Більшість татар до 1956 року жили в спецпоселеннях, які нагадували трудові табори. Вони були оточені блокпостами, воєнізованою охороною та огороджені колючим дротом.
Людей використовували як дешеву робочу силу в колгоспах, радгоспах, шахтах, на будівництві, фабриках і заводах.
У публікації використано інформацію та матеріали з сайтів:
https://zmina.info/articles/deportacijia_krimskih_tatar-2/
https://www.jnsm.com.ua/h/0518M/
До Дня пам'яті
жертв депортації кримськотатарського народу
у читальній залі було оформлено прес - виставку
"Позбавлені Батьківщини"
Вшанування на загальнодержавному рівні
пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу
та демонстрація солідарності в боротьбі
за відновлення їхніх прав в умовах анексії АР Крим,
набуває важливого українського та міжнародного значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар