Віртуальний день краєзнавства
29 травня в Україні відзначатимуть День Києва. Цього року столиці виповниться 1540 років.
З потоку життя...
«Як тебе не любити, Києве мій»: гімн столиці відзначає 60-річний ювілей
«Як тебе не любити, Києве мій!» — пісня композитора Ігоря Шамо на слова поета Дмитра Луценка, написана в 1962 році. Вперше прозвучала саме 27 травня.
Битва під Києвом увійде в підручники з військової історії
У боях на сході загинув відомий “кіборг”-десантник, фотограф Руслан Боровик
Руслан Анатолійович Боровик (позивний — Багдад) — український військовослужбовець, молодший сержант, командир відділення, фотограф, учасник російсько-української війни.
Служив на контракті в Збройних силах України, брав участь місіях в Іраку (2004—2005).
У 2014 році мобілізувався до лав Збройних сил України, служив гранатометником у 90-му батальйоні. Зайшов у Донецький аеропорт — новий термінал — 30 листопада 2014 року. Був поранений.
Брав участь в бойових діях в Донецькій області поблизу с. Піски, с. Водне, с. Опитне, м. Авдіївка, двічі брав участь в обороні Донецького аеропорту. Під час штурму позицій противника на території донецького аеропорту, отримав кульове поранення і контузії. Після демобілізації працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при Київській міській державній адміністрації.
Руслан Боровик неодноразово виступав у бібліотеках ЦБС Голосіївського району, проводив безліч національно-патріотичних заходів, де він розповідав про героїзм своїх побратимів.
Загинув 30 квітня 2022 року в бою поблизу міста Ізюм Харківської області.
«У день перемоги я стоятиму на своєму київському балконі, а у дворику під ним зберуться усі мої хлопчики: це ті військові зі ЗСУ і тероборони, волонтери, які їдять, ночують, перуть у моїй квартирі і просто заходять перепочити. Вони принесуть багато квітів, ми питимемо шампанське і вигукуватимемо: «Слава Україні!»...
Ада Миколаївна разом із донькою та онуком активно волонтерить ще з початку війни в 2014 році...
Моя донька Катя з початком війни відкрила координаційний волонтерський центр у Києві, там у хлопців вишколи, різна робота. А до нас вони приходять перепочити. Ми їх годуємо. Вони ходять до нас митися — по 25 чоловік. Я особисто їм перу, сушу та віддаю потім сухі речі. Часто переплутую труси та шкарпетки (сміється) — вони потім перебирають, шукають, де чиє. А головне, що я їм даю, — це те, що коли вони йдуть від мене на свою звитяжну роботу, я їх обіймаю, хрещу і благословляю в дорогу...
Вони всі мені як рідні....
Головна брама стародавнього Києва: 40 років тому звели павільйон над Золотими Воротами
20 травня 1982 у Києві завершилося будівництво павільйону музею «Золоті Ворота», що не лише захищає стародавню пам’ятку від руйнування, але й відтворює для сучасних киян ймовірний зовнішній вигляд головного «порталу» міста часів князя Ярослава Мудрого
1. Точна дата заснування Золотих воріт невідома. Більшість істориків схиляються, що вони могли бути споруджені у період з 1017-1024 років.
Про будівництво Золотих Воріт згадує Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» у 1037 році: «Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він… потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці».
Більш рання згадка про пам’ятку міститься у польській хроніці Аноніма Галла, датовану початком XII століття:
Автор згадує, що польський король Болеслав I Хоробрий в інтересах свого зятя — князя Святополка, вів боротьбу з київським князем Ярославом Мудрим. 14 серпня 1018 року вони взяли Київ, тоді ж Болеслав ударив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився, звідси його назва — «Щербець». Пізніше цей меч зберігався у Гнізні (першій столиці Польського королівства) і став одним із символів Польщі.
2. Ворота збудовані за технікою змішаної кладки — шари каменів чергували з рядами обпаленої цегли (плінфи). Кладку можна побачити на лицьовій стороні Воріт.
3. Існує декілька версій щодо походження назви Золотих воріт. Перша з них пов’язує її зі золотою банею Благовіщенської церкви, що височіла над ними. Друга версія наполягає на аналогії зі Золотими воротами, які вже існували тоді в столиці Візантії — місті Константинополі.
4. Ворота були головним в’їздом до столиці. Ніколи й нікому із загарбників не вдавалось потрапити до міста крізь них. Військо хана Батия частково зруйнувало їх в 1240 році, але при цьому вони потрапили в місто через у районі сучасного Майдану.
Київському Динамо виповнилося 95 років
13 травня 1927 року відбулася історична подія, яка вважається днем заснування столичного футбольного клубу
Це день реєстрації статуту Київського пролетарського спортивного товариства (ПСТ) «Динамо» Міжвідомчою комісією у справах громадських організацій і спілок Київського округу.
Реєстрація Київського ПСТ «Динамо», у рамках якого і заснували пізніше футбольну команду, саме цього дня підтверджена документами в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. 1927 рік відображений і в офіційних документах і довідниках ФІФА і УЄФА.
Фото киянки в бомбосховищі порівняли з образом Богоматері
Іконою в католицькому храмі італійського Неаполя стала картина "Київська Мадонна" дніпровської художниці Марини СОЛОМЕННІКОВОЇ, 30 років. Зобразила жінку, яка годує немовля в столичному метрополітені під час боїв за місто.
Прообразом стало фото киянки 27-річної Тетяни Блізняк та її доньки 2-місячної Марічки. Із чоловіком другу ніч після початку повномасштабної війни провели в столичній підземці на станції "Університет".
Марина Сoлoменнікoва побачила світлину в соціальних мережах та в новинах, де її порівняли з іконою Діви Марії.
— Сьогодні тисячі українців живуть у жаху і не знають, чи настане для них завтра. Водночас бачимо тисячі проявів материнської любові, — каже мисткиня. — Образ жінки на фотографії угорського журналіста був настільки невинним, що світився навіть без ілюстрації. Стала символом усіх українських матерів, які мусять ховатися від російської зброї в бомбосховищах. Наші жінки — найхоробріші та найсильніші.
Ден Райс, ветеран збройних сил США, нещодавно призначений спеціальним радником головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, приїхав в Україну, щоб поговорити з українським генералом про те, що потрібно нашій армії для стримування натиску величезних російських сил.
В інтерв’ю Укрінформу Ден Райс розповів, що нового для себе про війну він дізнався від українських командирів під час поїздки, яка зброя необхідна Україні для вигнання загарбників і досягнення перемоги, а також у чому досвід українських ЗСУ може бути корисним для армій країн НАТО.
В Україні росія зіштовхнулася з однією з найкращих армій в Європі.
Збройні сили України дали гідну відсіч путінській армії, а битва під Києвом увійде до підручників з воєнної історії...
Місто люди прикрашають
У боях на сході загинув відомий “кіборг”-десантник, фотограф Руслан Боровик
Служив на контракті в Збройних силах України, брав участь місіях в Іраку (2004—2005).
У 2014 році мобілізувався до лав Збройних сил України, служив гранатометником у 90-му батальйоні. Зайшов у Донецький аеропорт — новий термінал — 30 листопада 2014 року. Був поранений.
Брав участь в бойових діях в Донецькій області поблизу с. Піски, с. Водне, с. Опитне, м. Авдіївка, двічі брав участь в обороні Донецького аеропорту. Під час штурму позицій противника на території донецького аеропорту, отримав кульове поранення і контузії. Після демобілізації працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при Київській міській державній адміністрації.
Руслан Боровик неодноразово виступав у бібліотеках ЦБС Голосіївського району, проводив безліч національно-патріотичних заходів, де він розповідав про героїзм своїх побратимів.
Загинув 30 квітня 2022 року в бою поблизу міста Ізюм Харківської області.
Герой України, народна артистка Ада Роговцева: «Обіцяю дожити до Перемоги!»
Ада Миколаївна разом із донькою та онуком активно волонтерить ще з початку війни в 2014 році...
Моя донька Катя з початком війни відкрила координаційний волонтерський центр у Києві, там у хлопців вишколи, різна робота. А до нас вони приходять перепочити. Ми їх годуємо. Вони ходять до нас митися — по 25 чоловік. Я особисто їм перу, сушу та віддаю потім сухі речі. Часто переплутую труси та шкарпетки (сміється) — вони потім перебирають, шукають, де чиє. А головне, що я їм даю, — це те, що коли вони йдуть від мене на свою звитяжну роботу, я їх обіймаю, хрещу і благословляю в дорогу...
Вони всі мені як рідні....
Сторінками історії
Головна брама стародавнього Києва: 40 років тому звели павільйон над Золотими Воротами
У сучасному вигляді пам’ятку урочисто відкрили з нагоди 1500-річчя нашого міста.
1. Точна дата заснування Золотих воріт невідома. Більшість істориків схиляються, що вони могли бути споруджені у період з 1017-1024 років.
Про будівництво Золотих Воріт згадує Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» у 1037 році: «Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він… потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці».
Більш рання згадка про пам’ятку міститься у польській хроніці Аноніма Галла, датовану початком XII століття:
Автор згадує, що польський король Болеслав I Хоробрий в інтересах свого зятя — князя Святополка, вів боротьбу з київським князем Ярославом Мудрим. 14 серпня 1018 року вони взяли Київ, тоді ж Болеслав ударив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився, звідси його назва — «Щербець». Пізніше цей меч зберігався у Гнізні (першій столиці Польського королівства) і став одним із символів Польщі.
2. Ворота збудовані за технікою змішаної кладки — шари каменів чергували з рядами обпаленої цегли (плінфи). Кладку можна побачити на лицьовій стороні Воріт.
3. Існує декілька версій щодо походження назви Золотих воріт. Перша з них пов’язує її зі золотою банею Благовіщенської церкви, що височіла над ними. Друга версія наполягає на аналогії зі Золотими воротами, які вже існували тоді в столиці Візантії — місті Константинополі.
4. Ворота були головним в’їздом до столиці. Ніколи й нікому із загарбників не вдавалось потрапити до міста крізь них. Військо хана Батия частково зруйнувало їх в 1240 році, але при цьому вони потрапили в місто через у районі сучасного Майдану.
читати далі>>> //Вечірній Київ.-2022.-20 травня
Маленькі історії Великого міста.
Київському Динамо виповнилося 95 років
Це день реєстрації статуту Київського пролетарського спортивного товариства (ПСТ) «Динамо» Міжвідомчою комісією у справах громадських організацій і спілок Київського округу.
Реєстрація Київського ПСТ «Динамо», у рамках якого і заснували пізніше футбольну команду, саме цього дня підтверджена документами в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. 1927 рік відображений і в офіційних документах і довідниках ФІФА і УЄФА.
За свою історію «Динамо» завоювало 60 титулів — національних і міжнародних кубків і суперкубків. Це єдиний клуб, який провів усі сезони у найвищій лізі СРСР, а потім України. Найтитулованіша команда України, яка у своєму активі має 16 чемпіонських титулів, 13 національних кубків, 9 суперкубків України, один Суперкубок УЄФА і два Кубки володарів кубків. «Динамо» стало найтитулованішим клубом Центральної та Східної Європи, а також найуспішнішим клубом України за результатами семи десятиліть — від 1930-х до 1990-х років.
Першу офіційну гру футбольний клуб провів 1 липня 1928 року в Білій Церкві проти збірної цього міста, і в підсумку поступився з рахунком 1:2. Наступний матч відбувся 17 липня з гравцями «Динамо» (Одеса) і закінчився з рахунком 2:2.
Восени 1928-го в команді з’явився перший тренер-гравець Василь Бойко. Під його керівництвом команда взяла участь у дебютному офіційному турнірі — першості Києва, яку і здобула.
Два гравця київського «Динамо» були удостоєні найвищої індивідуальної нагороди — «Золотого м’яча». Його володарями стали Олег Блохін (1975) та Ігор Бєланов (1986). В колекції Національного музею історії України зберігається «Кришталева бутса» — відзнака Олега Блохіна за 200-й гол у чемпіонатах СРСР.
Цього дня також вшановують пам’ять видатного гравця і тренера київського «Динамо» Валерія Лобановського, який пішов з життя 20 років тому — 13 травня 2002 року.
В умовах повномасштабної російсько-української війни, яка почалася 24 лютого 2022 року, до лав тероборони вступили ексгравці київського «Динамо» Олександр Алієв, Олег Лужний, Андрій Богданов, Віталій Мандзюк, які записалися до територіальної оборони Києва у перші дні війни. Також у лавах тероборони захищає Україну від російських окупантів футбольна легенда «Динамо» — Володимир Безсонов.
Першу офіційну гру футбольний клуб провів 1 липня 1928 року в Білій Церкві проти збірної цього міста, і в підсумку поступився з рахунком 1:2. Наступний матч відбувся 17 липня з гравцями «Динамо» (Одеса) і закінчився з рахунком 2:2.
Восени 1928-го в команді з’явився перший тренер-гравець Василь Бойко. Під його керівництвом команда взяла участь у дебютному офіційному турнірі — першості Києва, яку і здобула.
Два гравця київського «Динамо» були удостоєні найвищої індивідуальної нагороди — «Золотого м’яча». Його володарями стали Олег Блохін (1975) та Ігор Бєланов (1986). В колекції Національного музею історії України зберігається «Кришталева бутса» — відзнака Олега Блохіна за 200-й гол у чемпіонатах СРСР.
Цього дня також вшановують пам’ять видатного гравця і тренера київського «Динамо» Валерія Лобановського, який пішов з життя 20 років тому — 13 травня 2002 року.
В умовах повномасштабної російсько-української війни, яка почалася 24 лютого 2022 року, до лав тероборони вступили ексгравці київського «Динамо» Олександр Алієв, Олег Лужний, Андрій Богданов, Віталій Мандзюк, які записалися до територіальної оборони Києва у перші дні війни. Також у лавах тероборони захищає Україну від російських окупантів футбольна легенда «Динамо» — Володимир Безсонов.
Прообразом стало фото киянки 27-річної Тетяни Блізняк та її доньки 2-місячної Марічки. Із чоловіком другу ніч після початку повномасштабної війни провели в столичній підземці на станції "Університет".
Марина Сoлoменнікoва побачила світлину в соціальних мережах та в новинах, де її порівняли з іконою Діви Марії.
— Сьогодні тисячі українців живуть у жаху і не знають, чи настане для них завтра. Водночас бачимо тисячі проявів материнської любові, — каже мисткиня. — Образ жінки на фотографії угорського журналіста був настільки невинним, що світився навіть без ілюстрації. Стала символом усіх українських матерів, які мусять ховатися від російської зброї в бомбосховищах. Наші жінки — найхоробріші та найсильніші.
Хроніки війни: бібліотека ім. М.В.Гоголя представляє виставку світлин
Актуальний фотопроєкт експонують в артпросторі Київської бібліотеки імені Миколи Гоголя у центрі Києва.
Експозиція, яка має символічну назву «Ой у лузі червона калина» присвячена героїзму та стійкості українських захисників та захисниць, територіальній обороні, волонтерам, лікарям та кожному, хто сьогодні бореться за нашу державу проти російських загарбників, внутрішній та зовнішній красі українців, їх незламній волі до свободи.
Ініціаторами створення фотопроєкту стало мистецьке об’єднання Kyivphotos-Hall 2012 за сприяння Національної спілки фотохудожників України.
В експозиції свої роботи представили 30 митців: Олег Андрос, Костянтин Сова, Валерій Лещинський, Дмитро Журавель, Олександр Звір, Степан Кучерявий, Борис Бухман, Світлана Задоровська, Юлія Капустинська, Лілія Корж, Катерина Куцевол, Олег Агафонов, Микола Тимченко та інші.
Актуальний фотопроєкт експонують в артпросторі Київської бібліотеки імені Миколи Гоголя у центрі Києва.
Експозиція, яка має символічну назву «Ой у лузі червона калина» присвячена героїзму та стійкості українських захисників та захисниць, територіальній обороні, волонтерам, лікарям та кожному, хто сьогодні бореться за нашу державу проти російських загарбників, внутрішній та зовнішній красі українців, їх незламній волі до свободи.
Ініціаторами створення фотопроєкту стало мистецьке об’єднання Kyivphotos-Hall 2012 за сприяння Національної спілки фотохудожників України.
В експозиції свої роботи представили 30 митців: Олег Андрос, Костянтин Сова, Валерій Лещинський, Дмитро Журавель, Олександр Звір, Степан Кучерявий, Борис Бухман, Світлана Задоровська, Юлія Капустинська, Лілія Корж, Катерина Куцевол, Олег Агафонов, Микола Тимченко та інші.
Шановні користувачі, сподіваємось вам буде цікаво
Немає коментарів:
Дописати коментар