1 липня - День архітектури України

Історія відновлення архітектурної перлини - 

Михайлівського Золотоверхого собору

  

  До Дня архітектури України у читальній залі ЦРБ ім. М. О. Некрасова відбулась зустріч з археологом, істориком, науковцем Євнікою Ліньовою. Вона є учасником та керівником багатьох археологічних експедицій як в Україні (1975-1995 рр.), так і за її межами - в Росії (1988 рік), Польщі (1989, 1990 роки), Сербії (1996 рік). Автор понад 50 наукових праць, одна з засновників Державної служби охорони культурної спадщини України (2003 р.).

   Євніка Анатоліївна розповіла про свою участь у відтворенні Михайлівського Золотоверхого собору, супроводжуючи розповідь цікавими документами з власного архіву. З цією територією, а точніше з будівлями, які залишились  після  знищення монастиря у 30-ті роки, вона познайомилась ще у дитинстві. Адже її батько був художником-оформлювачем Київського художньо-творчого комбінату УРСР, що розміщувався    у  колишніх будівлях монастиря. Участь у відновленні монастиря стало справою її життя.

  Відновлення цієї святині є одним з найбільших здобутків українського народу в новітній історії. Золотоверхий собор, зведений у 1108-1113 роках онуком Ярослава Мудрого, князем Святополком-Михаїлом, мав особливе значення для киян, адже був збудований на честь архістратига Михаїла, небесного покровителя Києва. У XVI столітті він вважався одним із найбагатших і найкрасивіших храмів та був одним із найвідвідуваніших серед паломників. У XVII-XVIII століттях він став центром відновленої Київської митрополії. Проте у ХХ столітті Михайлівський Золотоверхий собор, який пережив багато чужинських набігів, не встояв перед більшовицькою навалою. Радянська влада закрила монастир, у 1934 році постановила знести, а у серпні 1937 року – підняли собор у повітря. На початку 1990-х українське суспільство заговорило про необхідність відродження цього форпосту православної віри. У 1995 році відбудова Михайлівського Золотоверхого собору стала загальнодержавним пріоритетом, у 1998-му відновили дзвіницю монастиря, через два роки – був освячений і відновлений собор. Під час сумнозвісних подій 2013 року дзвони храму, вперше за вісім століть, били у набат. Тоді цей собор став прихистком для киян під час силового розгону Євромайдану. Насельники монастиря та студенти Київської православної богословської академії допомагали пораненим, носили медикаменти та гарячі напої, у трапезному храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова був облаштований імпровізований шпиталь, а в самому соборі люди спали і лікувалися. У серпні 2015 року на мурах Михайлівського Золотоверхого собору з’явилася "Стіна пам’яті полеглих за Україну". Під час російсько-української війни 2022 року у соборі відбуваються прощання з загиблими героями.

   Так архітектурна пам’ятка набула нової героїчної історії у наші дні.

  На зустріч був запрошений відомий краєзнавець, автор багатьох книг з історії та географії Київщини, організатор цікавих туристичних маршрутів В’ячеслав Дзівалтовський. 

Він подарував бібліотеці свою нову книгу "Київська Венеція", яка розповідає про драматичну історію селища на Трухановому острові. Воно мало свої архітектурні особливості, там вирувало життя. Але його знищили німці під час окупації Києва у 1943 році. Тепер там знаходиться пам’ятник, біля якого збираються нащадки колишніх мешканців слобідки.

Історія пам’яток архітектури - 

цікава сторінка існування нашої держави.

Палаци та будинки, вулиці та дороги, археологічні знахідки - 

це наші скарби, які потрібно зберігати та вивчати.

Фото на згадку