У 1941-1943 роках у Києві сталася одна з найбільших трагічних подій в історії міста і в історії України періоду Другої світової війни. Спираючись на німецькі та радянські документи, Бабин Яр у Києві - одне з наймоторошніших місць масових вбивств нацистами євреїв Центрально-Східної Європи в роки Другої світової війни. Стався один з найстрашніших актів Голокосту і нацистських злочинів загалом, коли військові забирали життя у цивільних. 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру каральні підрозділи СС (а саме айнзатцгрупа "Ц", німецький поліційний батальйон "Південь" та їх поплічники) вбили 33771 людину. Це були виключно євреї: жінки, чоловіки, діти, люди похилого віку.
Протягом двох років (1941-1943) німецька окупаційна влада та її каральні органи перетворили Бабин Яр на місце постійних вбивств. Останні розстріли сталися 4 листопада 1943 року, за два дні до звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників військами Червоної Армії. Жертвами нацистів, крім євреїв були військовополонені Сирецького концентраційного табору, хворі психіатричної лікарні, українські націоналісти, роми, цивільні мешканці Києва різних національностей. За даними поточних історичних досліджень, ми сьогодні надто обережно можемо сказати приблизно про сто тисяч вбитих, серед яких орієнтовно 65-70 тисяч євреїв, решта - інші жертви нацистів.
Крім наказів та розпоряджень окупаційної влади Києва, залишилися свідчення очевидців нацистських злочинів про Бабин Яр, свідчення тих, хто пережив жах та відчуття цілковитої безпорадності цієї трагедії.
Після війни, незважаючи на радянську цензуру, з'являлися літературні твори про трагедію Бабиного Яру.
Свідчення людей, які пережили та бачили цей справжній кінець світу, в змозі наблизити нас до розуміння того, що сталося тоді, до справжніх емоційних рефлексій, емпатії до людей, які опинилися перед обличчям невимовно страшної смерті.
Київські євреї, євреї України були складовою українського суспільства. Ті, хто сьогодні живе в Україні, сучасна єврейська громада також є складовою нашого суспільства та поділяє його долю. Таким чином, історія Бабиного Яру - частина української національної історії.
З 22 - 30 вересня у читальній залі розгорнуто виставку-пам'ять
"Символ вічної скорботи:
День пам'яті жертв Бабиного Яру"
Запрошуємо всіх до перегляду
Пам'ять про трагедію Бабиного Яру має бути збережена задля кращого розуміння природи тоталітарних режимів.
Віддаємо данину пам’яті й тим, хто не змовчав,
не дав приховати цей страшний злочин,
стерти його зі сторінок історії.
При створенні публікації використано інформацію з інтернет-сайтів
Немає коментарів:
Дописати коментар