«Ніщо не стерлось, не забулось…»

     12 червня в інтернет-центрі ЦРБ «Голосіївська» відбулася зустріч із циклу «Українська родина у просторі та часі». Редакторка 1-ї категорії Зоя Логвиненко представила книгу «Ніщо не стерлось, не забулось…», подаровану бібліотеці авторкою Тетяною Лебединською. Тетяна Миколаївна – дочка поета і громадського діяча Миколи Шпака.

     Микола Шпак розпочав друкуватися на сторінках журналу «Молодняк». У 1934 році, вже як член Спілки письменників України, переїхав до Києва та повністю присвятив себе літературній діяльності. За шість довоєнних років видав низку поетичних збірок, багато перекладав, писав твори для дітей. Найкраще з його доробку того періоду присвячене рідній Житомирщині, неповторній красі української землі та отчому краю.

     У тяжкі дні війни (1941–1942 рр.) Микола Шпак ‒ офіцер Червоної Армії. Він був серед тих, хто не скорився ворогу, брав участь у бойових операціях, своїми полум’яними віршами закликав до боротьби з фашистами. Його вірші, написані в цей період, поширювались під псевдонімом Пилип Комашка. Їх читали і вивчали напам’ять. Саме тоді були написані твори «Українські дівчата», «До зброї», «Забирають окупанти хліб», «На німецьку відозву…» та інші. За доносом невідомого він був заарештований у Києві і загинув у фашистських катівнях. 

     Ім’я Миколи Шпака викарбуване на мармуровій дошці вічної слави в Будинку Національної спілки письменників України. Його ім’я носить школа в селі Липки, де також облаштована музейна кімната поета. У Києві також є вулиця Миколи Шпака, а на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку. У 1961 році, Миколу Шпака нагороджено медаллю «За оборону Києва» посмертно.

     У книзі «Ніщо не стерлось, не забулось…» зібрано твори поета, спогади українських письменників про нього, фотографії з сімейного архіву.

     Важливо було провести цей захід напередодні 22 червня – Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

     У 2014 році розпочалася російсько-українська війна, яка триває і досі. Своїми спогадами про складні обставини евакуації родини з Донецька в 2014 році поділився письменник та журналіст В’ячеслав Верховський.

    Читачі ЦРБ «Голосіївська» залюбки відвідують бібліотечні заходи.  Наталія Савіна – відома поетеса та громадська діячка  завжди має що розповісти про творчий простір столиці. Цього разу вона згадала Василя Дробота – талановитого і шанованого керівника поетичної студії при НСПУ. Пам’ять про нього зберігають учні, які впродовж багатьох років були частиною особливої родини – поетичної.

     Бібліотеки ЦРБ Голосіївського району м. Києва є територією безбар’єрного середовища. Постійні учасники заходів – члени ГО «Джерело натхнення» під керівництвом Світлани Одинець представили виставку робіт своєї членкині Оксани Васютинської.

     Працівники бібліотеки, читачі, громадські активісти, творчі особистості – усі вони є членами великої бібліотечної родини, адже книга об’єднує, згуртовує, допомагає знайти себе.