Світлана Алексієвич
"Останні свідки. Соло для дитячого голосу".
"Останні свідки" – це збірка спогадів дітей війни 1941-1945р.р. Читаєш, а в голові з'являється дивна роздвоєна картинка: уявляється недільний ранок 22 червня 1941 року, коли з неба впали перші бомби, і воно стало чужим. І тут же напливає спогад: 24 лютого 2022 року, темрява згущується перед ранком, Київ, вибухи… відчуття нереальності, приходить розуміння, жах...
Книга спогадів дітей про другу світову війну: уявляєш, як довго і страшно їхав поїзд у невідомість - чи то в евакуацію, чи до Німеччини; як хотілося до мами; як завжди хотілося їсти; якими неймовірними зусиллями вдалося вижити. Кожен спогад– це історія тих, кому випало пройти через пекло німецької окупації. У царстві смерті, де плавляться всі поняття про нормальне життя та людські стосунки.
Є одна річ, яка не перестає мене вражати – людська жорстокість. Страшно уявити, звідки береться в людях, хай навіть і на війні, бажання не просто покінчити з людиною, а принизити, зламати, розтоптати, замучити беззахисну людину психологічно та морально. Не важливо, це поранений солдат, жінка, дитина, підліток…
Моя думка: книга дуже важка. Але її треба здолати, щоб зрозуміти, наскільки страшна війна і наскільки прекрасний світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар