1 липня в Україні прийнято відзначати професійне свято всіх архітекторів та любителів архітектурного мистецтва країни — День архітектури України.
Статус офіційного свята День архітектури набув у 1995 році та був заснований для того, щоб надати підтримку містобудівникам і архітекторам, їх творчим об’єднанням, робітникам місцевих організацій архітектури, проєктним установам, а також, щоб вшанувати та показати, наскільки важливі й цінні всі архітектурні споруди, що є в Україні. Крім цього, в цей день відбувається вручення Державних премій України та нагород всім кращим архітекторам країни.
В указі Президента України №456/95 від 17.06.1995 сказано: "Встановити День архітектури України, який відзначати щорічно 1 липня, — у Всесвітній день архітектури".
Що ж до Всесвітнього дня архітектури, то його заснував Міжнародний союз архітекторів, який був створений майже відразу по закінченні Другої світової війни. Адже в цей час так гостро стояло питання про підняття міст і пам'ятників з попелу та повоєнних руїн.
Однак, у 1996 році на 20 Генеральній асамблеї ООН в Барселоні прийняли рішення про те, щоб приурочити Всесвітній день архітектури до Міжнародного дня житла, який традиційно відзначають в жовтні, в перший понеділок місяця. Тепер у архітекторів і цінителів високої архітектури України є цілих два професійні свята в році та два прекрасних приводи їх відзначити.
Україна — держава з багатовіковою історією та культурою. У кожному регіоні є свої визначні пам'ятки — перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми (у деяких з них і понині проводяться служби), багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів. З усіх куточків земної кулі приїжджають сюди туристи, щоб побачити наші безцінні скарби.
В Україні налічується близько 14 тисяч пам’яток архітектури, 46 великих історичних культурних заповідників і більше 1000 об’єктів паркового мистецтва.
Визначні історико-культурні пам'ятки України
Києво-Печерська лавра (м. Київ)
Однією з найголовніших святинь православ'я, що збереглася практично в первозданному вигляді ще з XI століття, по праву вважається Києво-Печерська лавра. У списку "Пам'ятки України" Києво-Печерська лавра займає перше місце, будучи найбільш відвідуваною туристами та паломниками з усього світу святинею. Над потужними водами Дніпра, на його мальовничих схилах, сяючи золотими куполами, красуються величні храми. А внизу, в підземеллі, звиваючись вузьким лабіринтом коридорів, розташувалися таємничі печери, де знаходиться головний скарб лаври — святі нетлінні мощі праведників.
За тисячу років свого існування лавра перенесла безліч лих: землетрусу, навала монголо-татар, пожежі та війни, але після кожного перенесеного потрясіння та руйнування відроджувалася. У 1990 році Києво-Печерську лавру було занесено до Списоку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Собор Святої Софії (м. Київ)
Якщо ви не знаєте, що відвідати в Україні, то обов'язково побувайте в Соборі Святої Софії, побудованому за наказом Ярослава Мудрого в XI столітті. Спочатку споруда складалося з 13 куполів, з плином часу додалося ще 6. Храм часто руйнувався через нападки грабіжників-загарбників, пережив натиск татаро-монгольського ярма, загін Батия повністю розніс і розграбував собор.До початку XV століття будівлю було сильно зруйновано, служби для городян припинилися. Митрополит Петро вирішив покликати італійського архітектора, щоб той відновив собор, в XVII столітті. Спорудження тепер стало грушоподібної форми, стіни прикрашає ліпнина, всередині відновили ікони та фрески.
(м. Святогірськ, Донецька обл.)
На стрімкій горі в оточенні крейдяних скель, на березі красивої річки Сіверський Донець як бачення минулих часів потопає в зелені святиня Східної України — Святогірська Успенська лавра. З вершини скелі відкривається дивовижний вид. Але сама обитель, що включає в себе ансамбль з декількох храмів і печерний монастирський комплекс, підноситься від світлих вод Дінця до самої вершини святої гори. Велична, як орлине гніздо, вона була обрана відлюдниками для свого житла. На території монастиря також збереглася давня підземна церква Антонія та Феодосія, при якій у XIX столітті була влаштована усипальниця князів Голіциних. Мало які пам'ятки України зрівняються зі Святогірської святинею за своєю величчю.
Старий замок Кам'янця-Подільського
(м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.)
"Квітка на камені" — так красиво й поетично називають це старовинне подільське місто. Дивовижна природа та руки зодчих створили тут казковий ансамбль із незвичною архітектурою, в якій поєднано стилі сходу та заходу. Потужні оборонні укріплення Старого міста, фортеця та фортечний міст, поєднання культових споруд різних релігій залишають неповторне враження та вважаються прекрасним зразком кращих фортифікацій Східної Європи. Віками мальовнича річка Смотрич огортає своїми скелястими берегами сивочоле Старе місто, в якому височить неприступна фортеця...
Зараз Національний історико–архітектурний заповідник "Кам’янець" занесений до Списоку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Найбільша його цінність — практично повністю збережений історичний центр без вкраплень архітектури XX століття. Головна міська пам'ятка — старовинна фортеця, перші споруди якої відносяться до XI-XII століть, а основні укріплення до XVI-XVII століть. Кількість пам'яток архітектури XI-XIX століть налічує близько 200 будівель та споруд.
Замок Шенборнів (Закарпатська обл.)
Мисливська садиба — заміська резиденція графів Шенборнів, розташована в Закарпатті в урочищі Берегвар у селища Чинадієво недалеко від Мукачева. Це один з найбільш збережених палаців на території України. Нині він носить назву санаторій "Карпати". Унікальна споруда заворожує відвідувачів своєю неперевершеною красою та величчю. Замок Шенборна дозволить вам відчути себе австрійським аристократом. Незважаючи на те, що він має вигляд середньовічної споруди, вважається досить молодим. На початку XIX століття споруда являла собою невеликий дерев'яний мисливський будиночок, згодом на його місці за наказом графа кращими архітекторами був спроєктований та споруджений величезний кам'яний палац. Найбільшу кількість пам’ятників архітектури можна знайти у Львові. Зокрема, в місті збережено близько двох з половиною тисяч пам’яток історії та архітектури. У 1998 році місто було внесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Площа Ринок
Площа Ринок була закладена в період правління князя Данила Романовича. Над будівлями майдану працювали австрійські та італійські архітектори. На площі міста Лева знаходиться сорок чотири кам'яні, цегляні споруди. Вони виконані переважно в стилі ренесанс, подекуди в їх оформленні прослідковуються готичні елементи. Над проєктами кам'яниць працювали архітектори Павло Римлянин, Бернард Меретин, Петро Красовський, Петро з Барбони та інші. Ратуша являє собою велику споруду, що характеризується прямокутною формою. Вона має високу вежу, котру прикрашає величезний годинник. Подолавши чотириста сходинок, можна піднятися на оглядовий майданчик. Ратуша оточена скульптурами Нептуна, Амфітрити, Адоніса та Діани. Посередині красується комплекс з фонтанів.
Львівська національна опера
Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької будувався протягом 1897 – 1900 років. Над його проектом свого часу працював архітектор Зігмунд Горголевський. Будівля зведена в стилях — ренесанс та бароко. Об'єкт вражає, як ззовні, так і всередині, багатим скульптурним декором. Над фігурами трудилися талановиті скульптори: П. Войтович, Ю. Марковський, А. Попель, Е. Печ, Т. Баронч. Для внутрішнього оформлення приміщення були використані мармур, позолота. Тут можна побачити декоративний живопис художників Т. Попеля, М. Герасимовича, Т. Рибковського, З. Розвадовського, С. Дембіцького, С. Рейхана, ліпні орнаменти.
Палац Потоцьких
Палац Потоцьких — відома архітектурна пам'ятка Львова. Вона цікава не лише своїм зовнішнім декором, й внутрішнім оздобленням, оформленням кімнат, що зберігають дух графського життя XIX століття. Авторами проекту будівлі були архітектори — француз Людвіг де Верні та поляк Юліан Цибульський. Будівництво палацу підійшло до кінця в 1880 році. З 2000 року палац Потоцьких підпорядковується Львівській галереї мистецтв. Споруда займає площу 3100 кв/м. Вона зведена в класичному стилі з елементами бароко. Фасади палацу прикрашають величезні вікна з фігурною ліпкою, балюстради, балкони з консолями. Доріжки перед палацом Потоцьких викладені плиткою червоного та сірого кольорів.
Всередині будинку можна побачити, декоровані позолотою, мармуром, деревиною парадні зали, живописні полотна, різні меблі, скульптури, вилиті з бронзи, а також килимові доріжки, цінні ікони, розкішні предмети побуту та багато інших речей.
Латинський кафедральний собор
Латинський кафедральний собор знаходиться в центральній частині площі Катедральної. Його побудовано з блоків та цегли двох відтінків. Латинська катедра Успіння Пресвятої Богородиці — це старовинний римо-католицький костел, виконаний переважно в готичному стилі. Храм зводили повільно. Процес його будівництва тривав приблизно сто п'ятдесят років (з середини XIV сторіччя).
Після реконструкції, на вежі собору з'явилося покриття в стилі бароко, яке прикрашають кам'яні вазони. Біля зовнішньої стіни каплиці Кампіанів розташована скульптурна композиція "Гріб Господній". Інтер'єр храму вражає розкішною вівтарною частиною, помпезними готичними арками, унікальними вітражами та оригінальними склепіннями. Катедральний собор блищить позолотою та зачаровує неймовірним звучанням органної музики. У 2001 році в храмі побував папа римський Іоанн Павло II. Він подарував собору в якості відзнаки "золоту троянду".
Традиційно в День архітектури України проводиться багато найрізноманітніших заходів, присвячених історії національної архітектури, її розвитку та гармонізації, а також спрямованих на збереження та популяризацію архітектури серед молодого покоління.
Зокрема, у відділі абонементу з 1 по 15 липня для ознайомлення з літературою відповідної тематики експонується книжкова виставка "Міста, архітектура, люди".
Також ми хочемо вам запропонувати нові надходження до фонду нашої бібліотеки
Нова книга відомого києвознавця Аркадія Третьякова розповідає про центральну вулицю Києва – Хрещатик.
Хрещатик – найголовніша вулиця Києва, визнаний символ столиці України, одна із найважливіших її артерій, що сполучає три історичних райони – Старе місто, Печерськ та Поділ і три центральні площі – Європейську, Незалежності, Бессарабську. Кожен будинок тут має свою історію та своє обличчя, завдяки чому Хрещатик завжди залишається неповторним. Але якщо Києву понад півтора тисячоліття, то вік Хрещатика налічує трохи більше двох сотен років. І все-таки це головна вулиця, хоч і найкоротша з поміж центральних магістралей європейських столиць – усього 1200 метрів.
Автор детально описує кожен будинок на старому Хрещатику. Знайомить читача з історією створення, архітектурою споруд. Розповідає про архітекторів, жителів вулиці, домовласників, суспільне життя і торгівлю. Видання буде цікавим киянам, гостям Києва, дослідникам історії міста.
Роман Олеся Ільченка "Місто з химерами" дозволяє повернутись в часі та зануритись у життя Києва початку ХХ століття: зазирнути за лаштунки театру Соловцова, зустріти Ларису Косач в Музеї старожитностей, випити гарячого шоколаду в кафе "Семадені", поспостерігати за будівництвом Миколаївського костелу і навіть політати аеропланом разом із Ігорем Сікорським.
Уважні читачі дізнаються про загадки життя відомого будівничого Владислава Городецького та разом з героями роману отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Що означає "зловісний трикутник"? Чому його було створено? Що знаходиться в центрі цього трикутника? Чому небезпека чатує над старим містом і чи справді вона вже в минулому?
У книзі Григорія Григор'єва показані побут, звичаї, типи старого Києва від перших років XX сторіччя до 1920 року. Тут і життя міської бідноти, купецтва та міщанства, майстрів мистецтв і журналістів, дрібних чиновників, революційного студентства та "чорної сотні". Велике місце в спогадах посідає театральне і музичне життя Києва: російський театр Соловцова, опера, концерти, театр Миколи Садовського, постаті Кропивницького, Заньковецької, Саксаганського, Мар'яненка та інших видатних акторів дореволюційного українського театру. Автор докладно зупиняється на історичних подіях, свідком яких був: революція 1905 року, приїзд Миколи II в Київ, вбивство Столипіна, Лютнева революція 1917 року, Великий Жовтень, громадянська війна, культурне будівництво у перші роки Радянської влади.
Андрій Левченко бачив Київ простим і душевним, уникаючи комуністичної ідеології або ж майстерно її вуалюючи. Показовим є фото: початок бульвару Шевченка, де домінує пам’ятник Леніну. Втім, Левченко навмисно залишає його у тіні, поза кадром, щоб розказати про звичайне міське життя. А ось школярі біля Золотих воріт слухають екскурсовода, смакуючи морозиво. Фотограф не втручається у процес, зберігає атмосферу кадру. У доробку митця є й романтичні фото: побачення закоханих, дівчина годує лебедів, київські студенти біля Дніпра. Світлини дітей, які вражають своєю безпосередністю та щирістю.
Запрошуємо всіх зацікавлених до перегляду виставки!
У рамках святкування Дня архітектури України у читальній залі відбулася презентація та перегляд документального фільму "Архітектурні пам’ятки Києва".
Немає коментарів:
Дописати коментар