Василь Вишиваний
не лише герой минулого, він - частина того, що надихає
нові покоління на боротьбу за своє майбутнє,
за свою гідність, за свою незалежність.
З нагоди 130-річчя від Дня народження військового діяча, активного учасника в українському національно-визвольному русі початку ХХ століття, політика Вільгельма фон Габсбург-Лотрінгена відомого також під псевдонімом Василя Вишиваного історикиня Євніка Ліньова провела Годину історії "Український патріот з династії Габсбургів".
Василь Вишиваний обрав шлях служіння народу, який ще не мав своєї вільної держави. Вільгельм, чиє серце билося у ритмі відданості Україні, зростав у тіні розкішних королівських палат, але він не шукав ні розкоші, ні престижу. Його душа прагнула іншого - свободи для тих, хто народжувався на рідній землі, на землі, де панував гніт і безправ’я. Він став Василем Вишиваним - людиною, чиє ім’я стало символом боротьби за незалежність та гідність.
У 1918 році він командував армійською групою австро-угорських військ, до складу якої входив Легіон Українських Січових Стрільців, був начальником гарнізону в Олександрівську (нині Запоріжжя), згодом - у Чернівцях. У 1919 році став полковником Армії Української Народної Республіки, а також працював у відділі закордонних зв’язків Міністерства військових справ УНР. У 1921 році повернувся до Відня.
Під час Другої світової війни співпрацював із французьким рухом Опору.
Під час Другої світової війни співпрацював із французьким рухом Опору.
Василь Вишиваний вірив, що сила нації не тільки в зброї, а й у слові, у поезії, у спільній мрії про незалежну Україну. Паралельно з воєнною боротьбою він продовжував писати, знаходячи у словах потіху та натхнення. Його поезія, як і його спадщина, залишаються вічними і безцінними.
До збруї! До збруї стрільці!
Зірвіться, ламайте кайдани!
З’єднаються з вами покійні брати,
І згояться народні рани…
До збруї! До збруї стрільці!
Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі
Всі сили до бою з’єднайте!
До збруї! До збруї стрільці!
Велика Вкраїна повстане
І в купелі крови воскреснуть мерці
І радість до краю загляне.
До збруї! До збруї стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!
Потіха нещасного…(собі)Розплилися мріяні мрії;Спустошене серце моє.Розплились найкращі надії,Минулося з ними життє…Так сумно і гірко в серденьку,Так пусто, самітно мені!Прекрасне життя далеченько;Коротко тривало, як в сні…І туга у серці ридає;Не раз ти почуєш її…Самітним в чужині блукаюІ думи голублю свої.
Василь Вишиваний завершив свій життєвий шлях усвідомивши, що справжня перемога не в тому, щоб захопити владу, а в тому, щоб відстояти честь і свободу.
Постать Василя Вишиваного залишилась у пам’яті народу не тільки як воїна, але й як поета, дипломата і борця за справедливість.
20 травня 2021 року у День Вишиванки поблизу станції метро Лук’янівська у сквері на вулиці Іллєнка, 39 урочисто відкрили пам’ятник Василю Вишиваному. Автори пам’ятника - скульптори Михайло Горловий та Олександр Фурман.
У публікації використані матеріали з сайту https://www.mcbs.if.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар