10 лютого українській письменниці, бібліотекарці Ользі Іванівні Страшенко (10 лютого 1950 - 27 жовтня 2015) виповнилося б 75 років від дня народження. З 1974 по 2015 рік вона працювала у мережі київських публічних бібліотек.
У читальній залі ЦРБ "Голосіївська" у рамках проєкту "Українська родина в просторі і часі: матеріальні і духовні цінності" відбувся вечір спогадів "Прочитайте тую славу". Зібралися колеги, користувачі бібліотеки та шанувальники літературної творчості Ольги Страшенко.
Відкрила захід Галина Борисенко.
Ведучий вечора Сергій Лучканин, син Ольги Страшенко,
професор кафедри загального мовознавства, класичної філології
та неоелліністики Інституту філології
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
"Поспішаю до мами"
Ольга Іванівна любила людей, дуже любила дітей, шанувала колег, найближчим з яких дарувала вірші-присвяти.
"Візит інспектора" з книги гуморесок, билиць, спогадів Ольги Страшенко
"Світ урятувався, бо сміявся"
Теплими спогадами про Ольгу Страшенко та враженнями від її творчості ділилися Станіслав Шевченко, Лідія Баранова, Любов Калюжна, Зоя Логвиненко, Вадим Мудрак.
Ольга Страшенко - членкиня Національної спілки письменників України з 1997 року. Лауреатка Республіканського конкурсу "Майстри гумору" (1988), літературної премії імені Василя Симоненка НСПУ (1995) та програми "Мистецький олімп України" (2009), лауреатка літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського (2015, посмертно). В її творчому доробку поетичні збірки, проза, драматургія, переклади.
Обов’язковим в одязі Ольги Іванівни був національний елемент одягу: квітчаста хустка на плечах, низка намиста та вишиванка.
Понад усе Ольга Страшенко любила бібліотеки і книги.
До заходу було оформлено виставку-присвяту
"Письменницькі колоски на бібліотечній ниві"
Щиросердно дякую бібліотеці "Голосіївська" - центральній бібліотеці Голосіївського району Києва - за вечір пам'яті про Ольгу Страшенко, мою матір, якій 10 лютого виповнилося б 75 років, і вже майже 10 літ вона належить Вічності... Але vita brevis, ars longa життя коротке, мистецтво (творчість) вічне... Мені було щемливо приємно ніби повернутися в дитячі та юнацькі літа, далекі 1970-1980-і роки, коли учнем і студентом-першокурсником українського філфаку довелося побувати на численних літературно-мистецьких вечорах, які в тому районі проводила моя матір... Дякую всім за спогади - сучасноиму "королю поетів" Станіславу Шевченку, Лідії Барановій (дружині незабутнього Віктора Баранова), бібліотекаркам Галині Борисенко, Любові Калюжній, Зої Логвиненко, Вадимові Мудраку, усім присутнім за щемно дружню атмосферу вечора. Inter arma non tacent Musae Коли говорять гармати, Музи не мовчать...
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиДорогий Сергію! З великою теплотою хочемо сказати Вам слова вдячності за багаторічну дружбу, щирість, чуйність. Ви така ж світла, добра, відкрита людина, як була Ваша мама. Чекаємо на нові зустрічі!
ВідповістиВидалити