«Хто має крила, той не питає, чи можна літати»

     В інтернет-центрі ЦРБ «Голосіївська» в рамках проєкту «Українська родина у просторі та часі» відбувся перегляд документального фільму, присвяченому талановитій родині художників Якутовичів.

     Цього року Георгію Якутовичу – видатному художнику-графіку, ілюстратору, лауреату багатьох мистецьких премій, народному художнику України мало би виповнитись 95 років. Його внесок у розвиток не тільки графічного мистецтва, а й кінематографа неоціненний. Він був художником фільмів, які стали знаковими для ствердження національної ідентичності: «Захар Беркут», «Кам’яний хрест», і всесвітньовідомої картини – «Тіні забутих предків».

     Старший син Георгія Якутовича – Сергій, народний художник України, також був видатним художником-графіком. У своєрідній манері він представляв подвиги козаків. Його ілюстрації до книг, зокрема творів Гоголя, отримали не тільки численні відзнаки, а й визнання і шану українців.

 

     Розповідаючи у фільмі про батька, Сергій Якутович каже, що добре запам'ятав батькові слова «Хто має крила, той не питає, чи можна літати».

     Художниками були мати і дружина Сергія, а також син Антон, відомий у Франції живописець, який, на жаль, передчасно помер.

     З усієї родини живим залишився молодший син Дмитро. Інвалід з дитинства, який виріс у творчому оточенні, він теж став художником. Дмитро Якутович – член ГО «Галерея творчості інвалідів» «Ми духом незламні» та ГО інвалідів «Джерело натхнення» ‒ бере активну участь у виставковій діяльності цих організацій. Майже в усіх бібліотеках ЦБС Голосіївського району м. Києва відбулись виставки його творів. Зокрема і в ЦРБ «Голосіївська» пройшла виставка під навою «Світу мій чарівний, світу мій прекрасний». Дмитро добре розбирається у живопису і завжди дає фахові коментарі. Він знайомий з багатьма художниками, бере участь у загальноукраїнських мистецьких заходах.

     ЦРБ «Голосіївська» планує продовжити роботу з популяризації творчого доробку та спадку українських митців. Українська культура та традиції невичерпні, самобутні і заслуговують постійної уваги, вивчення та популяризації.