До 310-ї річниці Конституції Пилипа Орлика

Бібліографічна новинка квітня

...Орлик був видатним українським державником. На його прапорі була виткана незалежна й соборна Україна... Його енергійна, вперта та невтомна праця... зберегла нам традиції, створила певні зв'язки з Європою.
Ці традиції дають ще раз нагоду... українцеві задуматися над долею своєї батьківщини

Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик.- Київ, 1991.- С.73

   Особливе місце серед поборників української національної ідеї посідає гетьман-емігрант Пилип Орлик. Навряд чи комусь із козацьких гетьманів вдалося піднести українську справу на справді європейський рівень й об­стоювати її з такою правничою глибиною і обгрунтованістю, як це зробив П.Орлик. Упродовж трьох десятиліть він енергійно й наполегливою працю­вав над проблемою незалежності України.

   
До цієї знаменної дати в історії України інформаційно-бібліографічним відділом видано бібліографічний нарис, де представлено цікавий фактографічний матеріал та докладний список літератури і посилання на матеріали з інтернет ресурсів...(детальніше>>>)

5 квітня 1710 року Пилип Орлик оприлюднив так звану "угоду," що ввійшла в історію як Державна Конституція, під назвою "Конституція прав і вільностей Запорозького Війська".

Конституція Пилипа Орлика 1710 р.: загальна характеристика і значення

 

 Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається зі вступної частини та 16 статей. За оцінкою істориків вона є однією з перших європейських конституцій нового часу.

   Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Сучасна поширена назва походить від скороченої латинської назви — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького).

   У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким.

   Вступна частина викладала історію українського народу та Війська Запорозького: 

- Україна втратила свою незалежність у боротьбі з Польщею; 

- Б. Хмельницький відновив незалежність; 

- Московське царство порушило взяті на себе зобов'язання щодо України, тому Військо Запорозьке змушене відстоювати права українців збройним шляхом; 

- І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл XII - "покровитель і протектор України". 

Основний зміст Конституції: 

Україна - суверенна держава під протекторатом Швеції;

державною релігією є православ'я;

територія України складається з Чернігівського, Київського та Брацлавського воєводств;

влада поділяється на 3 гілки: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генеральний суд);

   Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

   Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

Уряди полковників і сотників були виборними.

  

Таким чином, Конституція П. Орлика змальовує парламентську республіку.