Легенда Карпат: до 320-річчя Олекси Довбуша

Бібліографічна новинка липня

Цього року виповнюється 320 років від дня народження Олекси Довбуша (1700—1745)

Олекса Довбуш – ватажок руху опришків. Його називали «закарпатський Робін Гуд» за те, що він грабував панів та роздавав їхнє майно селянам. До сьогоднішнього дня над цією особистістю точаться гострі суперечки – чи був він таким благородним насправді і чи існує довбушівський скарб, який намагаються знайти відчайдушні історики та любителі загадок. 

Олекса Довбуш - коротка біографія 

Народився Олекса в 1700 році в родині убогого селянина в Печеніжині. До 6 років хлопець не міг ходити. Його батьки ходили у прийми до панів і одного разу не витримавши сваволі багатіїв він разом з братом Іваном тікає та вступає до опришківського загону, де згодом зміг проявити свої організаторські та лідерські якості. Перші згадки про його героїчну боротьбу проти панського насильства датовані 1738 роком. Його загін опришків діяв на території Прикарпаття, Буковини та Закарпаття. Здійснюючи свою, як їм здавалось, місію (віддавали захоплене у панів майно селянам), опришки користувались любов’ю та повагою серед селян, які ховали їх від каральних загонів, надавали їм прихисток, лікували та годували їх.

Розправа Довбуша з економами, лихварями, орендарями у 1738-1745 викликала серед простого люду симпатію. Селяни вважали Довбуша «своїм спасителем». Акція закінчується! Пік діяльності опришків під проводом Олекси Довбуша припадає на 1738-1745 роки. Польська влада та пани цілих сім років намагались спіймати мужнього ватажка. Часом на його пошуки відправляли аж до 2 тисяч чоловік і все марно. Але все таки 24 серпня 1745 року влаштувавши
пастку. Олексу Довбуша було вбито в селі Космачі Степаном Дзвінчуком. Існує легенда, що коли хлопець був малим і займався випасом худоби, йому зустрівся справжній чорт. Але Олекса не злякався і незадумуючись вистрілив у нього. В цей момент з неба злетів янгол та промовив: «Твоє життя буде недовгим, але твої подвиги надовго залишаться в пам’яті людей. Ти помреш від власного волосу та ярої пшениці». Також поговорюють про те, що він був закоханий у Марічку, дружину Степана Дзвінчука, від руки якого загинув. Кохання те було взаємним і після рокового вистрілу Марічка відтягла ще живого ватажка у ліс та вилікувала його. І жили вони довго та щасливо переховуючись від усіх.

За матеріалами інтернет ресурсів

Інформаційно-бібліографічним відділом видано бібліографічний нарис «Оспівана легенда», присвячений 320-річчю від дня народження Олекси Довбуша – національного героя України, керівника антифеодального руху селян-опришків...(детальніше>>>)

Олекса Довбуш був і залишається символом нестримного прагнення до справедливості, правди, добра, невмирущості, незламності, стійкості в боротьбі за соціальну та національну незалежність.

Вивчай історію, щоб розуміти сучасність 

Будь-які з представлених у бібліографічному нарисі видань можна прочитати в нашій бібліотеці.

Чаруючий Амстердам. Прогулянка містом.

 Відділ абонементу продовжує цикл захоплюючих подорожей сторінками історії дев'яти великих міст світу. Сьогодні ми запрошуємо вас на прогулянку Амстердамом. 

 Навколо цього міста так і в'ються бурхливі міфи та сучасні легенди. Ми не будемо їх підтверджувати чи спростовувати, але допоможемо вам побачити  як нині живе справжній Амстердам — столиця Нідерландів.

 Амстердам — одне з найпопулярніших місць світу, відоме своїми затишними кварталами,  покритими мережею каналів, всюдисущими велосипедистами, багатими музеями,  кава-шопами, Кварталом червоних ліхтарів та абсолютно неповторною атмосферою свободи. Правда, свобода дуже часто  переходить кордон вседозволеності, але саме такий він і є — Амстердам. Мільйони туристів з усього світу з’їжджаються сюди за красивими фото, яскравими враженнями та, звісно ж, розвагами.

  Для багатьох туристів знайомство з Амстердамом починається з Центрального вокзалу.  Сам вокзал — це архітектурна пам’ятка, яку збудували на штучному острові з використанням понад 2,5 тисяч дерев’яних паль. Навпроти нього стоїть Вежа Плачу.  На заході від вокзалу починається легендарний район міста — Грахтенгордель, що перекладається як "Кільце (або пояс) каналів". Він утворений трьома паралельними каналами, звідси й назва. Канали пов'язані між собою колоритними вуличками, гуляти якими — одне задоволення. 

 Ще одне відоме місце в Амстердамі — центральна площа Дам. На зорі XX століття площа Дам знайшла популярність серед всього населення Нідерландів. Тут почали організовувати масові зібрання, що мають державне значення. 
 На площі розташовані знамениті будівлі та проводяться численні заходи, що робить її одним з найважливіших місць у Нідерландах.  Це досить просторе місце у формі прямокутника, де завжди багато як туристів, так і місцевих. На майдан постійно злітаються міські голуби, яких за звичаєм підгодовують перехожі.

 У західному кінці майдану розташований зведений у неокласичному стил Королівський палац, а поруч з ним — готична Нова церква, яка, незважаючи на назву, побудована ще в XV ст.  та Музей воскових фігур мадам Тюссо. Його відвідувачі мають можливість познайомитися з голландським політичним і культурним життям — тут є копії багатьох відомих людей держави та зірок шоу-бізнесу. Неподалік розташовані будівля Старої біржі (зараз на її місці  універмаг класу люкс "De Bijenkorf")  та комплекс будівель Ост-Індської компанії.

 У центрі площі Дам привертає увагу  Національний монумент Нідерландів (Nationaal Monument op de Dam). Величний обеліск був зведений у 1956 році в пам'ять про жертв Другої світової війни, на честь опору загарбникам, звільнення та миру нідерландської нації. Автором пам'ятника є голландський архітектор Якобус Оуд. Автор барельєфів, що зображують скуті ланцюгами чоловічі фігури, скульптор Павло Грегуар. Скульптури навколо монумента виконав Джон Редекер. Центральним елементом пам'ятника є бетонна  колона заввишки 22 метри, повністю покрита білим травертином. Монументальні скульптури та барельєфи на обеліску символічно зображують біль і страждання воєнного часу. Розташовані поблизу два білих лева на п'єдесталах символізують силу держави Нідерланди.  Ось така вона, площа Дам — саме серце Амстердаму.

Амстердамські канали відомі в усьому світі 

 При відвідуванні Амстердаму вперше, здається, що це місто розташоване на воді, а не на суші. Саме цей факт надає унікальність і неповторний шарм самому місту. 

 Амстердам розташований  у гирлі річки Амстел, від якої власне й дістало свою назву місто.  Воно стоїть на болотистій місцевості, а велика частина його території відвойована у моря. Це найбільше в світі місто на палях, які використовували під час спорудження будинків як єдиний спосіб втримати фундамент від просідання у трясовину. Раніше палі були дерев’яними, їх встановлювали на глибину 11 метрів. Зараз використовують бетонні, тепер їх забивають глибше — на 18 метрів. Але така система зміцнення має і свої мінуси.

 Гуляючи містом, ви точно не оминете кривих будинків, яких тут десятки. Причинами перекошення споруд є підгнивання дерев'яних паль або надбудова додаткового поверху, що не було передбаченого під час проєктування.  Так і стоять ці криві будинки в Амстердамі вже сотні років  у такому вигляді. Туристами вони сприймаються як колоритна родзинка міста, а для місцевої влади – це додатковий клопіт, бо кожна така споруда має бути під особливим контролем.

 Усі впізнають Амстердам за його каналами та милими мостиками через них. Це одна з головних туристичних принад та символів міста, що справді зачарує кожного. У місті є три головні канали: Геренграхт, Кейзерсграхт і Принсенграхт. Ці канали утворюють три концентричні півкола, що оперізують місто. Сотні кілометрів каналів, понад 1500 мостів та 90 штучних островів дозволили Амстердаму дістати титул "Північна Венеція". У 2010 році канали зарахували до об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

 Збираючись у Голландію, багато хто вже заздалегідь вирішують, що відвідати в Амстердамі плавучий квітковий ринок Bloemenmarket треба обов'язково. Адже такої кількості квітів, насіння, цибулин і саджанців, мабуть, не побачиш більше ні в одному місті світу. Ринок називають плавучим, хоча насправді він стоїть на баржах вздовж набережної.

 До середини XVII століття сюди привозили свій запашний товар фермери, продаючи його городянам прямо з човнів. А в 1862 році було прийнято рішення встановити на пришвартованих баржах невеликі квіткові магазинчики. На ринку можна не тільки вдосталь намилуватися красою квітів, що розпустилися, а й придбати цибулини знаменитих голландських тюльпанів, насіння місцевих і екзотичних рослин. 

Амстердам — велосипедна столиця світу

 Неодмінним атрибутом міста є велосипеди. Їх тут безліч. Недарма ж Амстердам називають велосипедною столицею світу. Кожен, хто хоч раз був у нідерландській столиці, ніколи не забуде ані веселих голландців на велосипедах в будь-яку погоду, ані продуманої інфраструктури, яка перетворила ровер на безпечний та екологічно чистий засіб пересування.  Пунктів прокату тут досить багато, є навіть велоекскурсії.  Ви можете взяти велосипед напрокат і побачити Амстердам з того ракурсу, з якого його найчастіше бачать місцеві жителі.

 У місті нарахували десь півмільйона велосипедів, а загальна протяжність велодоріжок складає 400 кілометрів. Історичний центр міста, тобто місце зосередження основних пам’яток архітектури, не такий вже і великий, тому громадським транспортом тут можна взагалі не користуватися.  

 Найприємніший спосіб подорожувати по Амстердаму — на велосипеді.  Жителі міста  перетворили його на велосипедний рай, адже в їхній буденній культурі закладено, що це дуже екологічно та корисно для здоров’я.  
 Крім того, велосипеди — це відмінна можливість вибратися за місто. Півгодини їзди відокремлюють центр столиці від дивовижного  парку  — Амстердамський ліс, або місця, де творив Рембрандт на річці Амстел. 
 Можна проїхати далі до середньовічних млинів у мальовничих містах Weesp, Muiden і Naarden. Словом, якщо ви втомились гуляти містом, варто приїхати сюди,  щоб сховатися від сторонніх очей та  відпочити від міського шуму. 

 Столиця Нідерландів — культурний центр світового рівня

  А тепер трохи про мистецтво, бо Амстердам має чим похвалитися. Щоб познайомитися з прекрасним, вам варто приїхати на Музейну площу. Зокрема, тут ви знайдете найбільший музей Амстердаму — Державний музей (нід. Rijksmuseum Amsterdam). Постійна експозиція музею включає значну колекцію шедеврів золотої доби голландського живопису, а також різноманітну графіку, скульптуру, зразки декоративного мистецтва тощо.  Експозицію розгорнуто в більш ніж 260 залах. Славу національного відділу  Державного музею складають чотири майстри живопису:  Франс Галс, Ян Стен,  Рембрандт і Ян Вермер. Музей налічує чотири полотна одного з цих найзначніших художників Нідерландів Яна Вермера Делфтського (1632—1675) — це одна з найбільших колекцій цього майстра у світі. У 2015 році музей здобув звання  Європейського музею року.
 Східне крило будівлі повністю віддано під музей історії Голландії.

Державний музей або Рейксмузей

Державний музей розташований в культурному районі столиці, де також містяться консерваторія, Міський музей сучасного мистецтв та Музей ван Гога. 

Музей ван Гога

  Музей Вінсента ван Гога (нід. Van Gogh Museum) зберігає найбільшу в світі колекцію робіт нідерландського художника. Цей художній музей був відкритий у 1973 році. Ядро колекції складає зібрання робіт Фонду Музею Вінсента ван Гога — колекції, що належить сім'ї художника: вона складається із 200 полотен, близько 500 малюнків, чотирьох альбомів із начерками та 800 листів самого художника. Крім того, в музеї представлені роботи його сучасників: Поля Гогена, Жоржа Сера, Клода Моне, Анрі Тулуз-Лотрека, Пабло Пікассо.

Музей Стеделек

 У безпосередній близькості до Музею ван Гога розташований Стеделек-музею. Міський музей Амстердаму (нід. Stedelijk Museum). Зараз у музеї представлені відомі напрямки національного (нідерландського), французького та сучасного світового образотворчого мистецтва. Це і класичний модернізм (Пабло Пікассо, Клод Моне, П'єр-Огюст Ренуар, Поль Сезанн, Василь Кандинський, Марк Шагал), і художні групи "Стиль" (Піт Мондріан, Тео ван Дусбург, Герріт Рітвельд) і члени творчого об'єднання митців КОБРА. Казимир Малевич тут представлений 29 роботами.

Будинок-музей Рембрандта

 У старій частині міста стоїть Будинок-музей Рембрандта (нід. Museum het Rembrandthuis) — будинок, в якому Рембрандт жив і працював у 1639-1658 роках. Музей розташований в будівлі XVII століття, поруч з площею, що носить ім'я художника, на якій встановлено монумент на його честь. Рембрандт жив на бельетажі. Його майстерня, яка розташована на другому поверсі, була відновлена та приведена до первинного вигляду. На третьому поверсі знаходились майстерні його учнів. В музеї представлена майже повна колекція ритин (гравюр), зроблених художником. Наразі музейна збірка має двісті шістдесят робіт з двохсот дев'яноста ритин, створених Рембрандтом.

 Поруч із Центральним вокзалом знаходяться Музей судноплавства та НЕМО-музей. НЕМО — це найбільший науковий музей Нідерландів, побудований за проєктом Ренцо П'яно. Більшість експонатів музею було зроблено його співробітниками з підручних матеріалів і призначено для того, щоб з ними бавилися діти й дорослі.

Музей НЕМО (NEMO)

 За задумом Ренцо П'яно, всередині музею можна побачити вентиляційні труби, сталеві перекриття та інші функціональні деталі будівлі. Зі ступінчастого даху музею, на який можна вийти через четвертий поверх музею, відкривається вид на старе місто. Це єдине високо розташоване місце в Амстердамі, з якого відкривається така панорама. У НЕМО ви дізнаєтеся, що наука і техніка — це зовсім не нудно. У музеї існує НЕМО-театр, в якому проводяться виставки, презентації та публічні лекції.

 

Замок Мюйдерслот

 Також варто відвідати Замок Мюйдерслот XIII століття — один із найкраще збережених  середньовічних замків у сучасних Нідерландах. Цей найкрасивіший замок країни знаходиться в п'ятнадцяти кілометрах від Амстердаму.  Він настільки витриманий в готичному стилі, що здається ілюстрацією з роману про пригоди середньовічних лицарів. Тепер тут у відреставрованих залах з відтвореними автентичними інтер'єрами розміщується філія  Державного музею. 
Легенда стверджує, що по замку вже багато століть блукає привид його першого власника графа Флориса п'ятого. Неприступні стіни Замок Мюйдерслот зберігають не одну таємницю Середньовіччя і не одну романтичну історію. 

 І це ще далеко не всі музеї, які є в місті. До речі, якщо ви хочете стовідсотково та без черги потрапити до найпопулярніших музеїв Амстердаму, про квитки слід потурбуватися заздалегідь. Їх краще купувати завчасно онлайн. Ось така популярність!

Амстердам – книжкова столиця 

 23 квітня 2008 року у Всесвітній день книжки столиця Нідерландів офіційно стала Книжковою столицею світу. Протягом цілого року (до 22 квітня 2009 року) голландці задавали тон у літературі та книговиданні. Було розроблено програму заходів під назвою “Відкрита книга”, яка включала різноманітні літературні події для широкого загалу, виставки, конгреси, міжнародні зустрічі. Місцями їх проведення стали Амстердамська публічна бібліотека, культурно-інформаційний центр Pakhuis de Zwijger, численні парки та площі міста. 

 Символами Книжкової столиці було обрано філософа Спінозу, який більшу частину життя провів у Амстердамі, письменницю Анну Франк, яка переховувалася тут з родиною під час війни та написала про це у своєму “Щоденнику дівчинки”, а також відому дитячу письменницю Анні Шмідт.

 Книжкову столицю світу, починаючи з 2001 року, визначає ЮНЕСКО та Міжнародна асоціація видавців за поданням національних асоціацій. Це звання отримати непросто – місто-претендент повинно не тільки мати розвинену книжкову інфраструктуру: книгарні, бібліотеки, читацькі клуби, виставки, але й проводити активну та нетривіальну пропаганду читання. Цікаво, що Амстердам – вже друге місто Бенілюксу, яке здобуло це високе звання. у 2004 році бельгійський Антверпен вже побував у ролі Книжкової столиці. 
 Зараз Амстердам ─ справжній рай для любителів книжок. Вулиці міста заполонені книжковими крамницями. Щотижневі, а то й щоденні ярмарки книжок змінюються по обіді письменницькими посиденьками у численних кав’ярнях.

 Унікальним місцем для пристрасних книголюбів є Публічна бібліотека (OBA – Openbare Bibliotheek Amsterdam). Вона об’єднує 26 міських бібліотек: центральне відділення і 25 філій в Амстердамі та поза його межами. Близько 5 000 000 книг міститься в цих стінах. 

 Площа бібліотеки 28 000 кв. м., її територія включає в себе 8 поверхів. У бібліотеці близько 1500 місць для читачів: безліч спеціалізованих читальних залів, оснащених сучасним офісним обладнанням, інтернетом, комп’ютерами. Видача літератури повністю автоматизована. Бібліотека відкрита всі 7 днів на тиждень з 10.00 до 22.00.

 Крім книг, тут зберігається величезна кількість відеоматеріалів, художніх і документальних фільмів. Крім того, є зали — лекційний і виставковий, а також Музей бібліотеки та Музей Жерара Реве. Південна стіна музею скляна — це справжнє вікно огляду, що відкриває відвідувачам гарний вид на місто. Також у будівлі є кафе для читачів і ресторан з терасою. Для люблячих все екологічне голландців цілком очевидним було додати останній штрих у вигляді парковки на 2000 велосипедів.

 Витрати на будівництво цієї будівлі за проєктом знаменитого архітектора Йо Кунена склали 80 млн євро. І воно коштувало того, повірте: навряд чи де-небудь ще знайдеться бібліотека подібних масштабів, що поєднує в собі монументальність архітектури та осередок людських знань. Це як раз той випадок, коли форма відповідає змісту. 

Підсумуємо: Амстердам дуже різний, дивовижний і чаруючий, його не можна описати у кількох словах. Бажаємо кожному знайти в Амстердамі саме те, що шукаєте. 
Вдалих вам подорожей! 

Славетна українка в султанському дворі

Бібліографічна новинка липня

У 2020 році виповнюється 515 років від дня народження Роксолани (Анастасії Лісовської – української дівчини, дружини Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії, яка відіграла значну роль у політичному житті Османської імперії.

Роксола́на («Русинка»); ; бл. 1505 — 15 квітня 1558) — спершу наложниця, а потім — дружина Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії. Мати султана Селіма II. Справжнє ім'я та місце народження невідомі. У польській літературній традиції — Олександра, в українській — Анастасія. За твердженням історика-аматора Станіслава Жевуського (з посиланням на Самуеля Твардовського), була донькою священика з галицького міста Рогатина; згодом у художніх творах з'явилося прізвище священика — Лісовський. У 1518-1520 роках потрапила до татарського полону й була продана в рабство. Згодом опинилася в султанському гаремі, де стала коханою дружиною Сулеймана І. Своїм коштом будувала мечеті, школи, караван-сараї та кухні у Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці й Медіні. Посприяла сходженню на османський престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно.

У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України
З початку правління Роксолани розпочався період, який історики називають правління привілейованих жінок, правління султан або жіночий султанат — період впливу дружин султанів на своїх чоловіків (друга половина XVI — перша половина XVII століття).
Ймовірно, як дружина султана, сприяла безпечному перебуванню в Стамбулі Дмитра «Байди» Вишневецького у 1553–1554 роках.

В Україні про неї написані:
· драма Гната Якимовича «Роксоляна» (1869),
· історична повість Михайла Орловського «Роксолана або Анастасія Лісовська» (1882),
· історична праця українського ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини» (1924), в якій Роксолані відведено 13 сторінокповість Осипа Назарука «Роксоляна» (1930),
· оповідання для дітей Антіна Лотоцького «Роксоляна. Історичне оповідання XVI століття» (1937),
· роман Миколи Лазорського «Степова Квітка» (1965),
· літературно-історична стаття Ірини Книш «Імператорська карієра Анастазії Лісовської» (1966),
· нарис Юрія Колесниченка «Султанка з Рогатина» (1966),

· історична повість Сергія Плачинди «Неопалима купина» (1968),
· поема Любові Забашти «Роксоляна. Дівчина з Рогатина» (1971),
· роман Павла Загребельного «Роксолана» (1980),
· стаття Євгена Крамара «Славетна українка в султанському дворі» (1984),
· повість Юрія Винничука «Житіє гаремноє» (1996),
· есе Павла Романюка «Роксолана» (1999).

Інформаційно-бібліографічний відділ продовжує випуск бібліографічних нарисів циклу «Видатні жінки в історії України» детальніше>>>

Газета "Пенсійний кур'єр" (2020. - №7) у рубриці "Історія кохання" згадує про один з найбільш зворушливих та несподіваних романів у світовій історії - про кохання Сулеймана Великого і Роксолани

Запрошуємо до бібліотеки всіх, хто зацікавиться 

цією зворушливою історією султани з України.

"Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості"

 Цьогоріч громадськість України відзначатиме 140-річчя від дня народження українського прозаїка, драматурга, політика, громадського діяча, художника Володимира Кириловича Винниченка. "Більш суперечливої постаті в українській літературі ХХ століття важко знайти", — так говорив про нього літературознавець Володимир Панченко. 

 Володимир  Винниченко народився 28 липня 1880 року в  селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області) у робітничо-селянській родині.  Він навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП (Українська соціял-демократична робітнича партія). 
 З 1903 року  Винниченко  — на професійній революційній роботі: член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 року передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Володимир Винниченко —  автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 року до лютого 1919 року  він очолював Директорію та був усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало.
  З кінця 20-х років Винниченко жив у Франції.  Помер митець 6 березня 1951 року. Його прах покоїться на цвинтарі  Мужена (поблизу Канн у Франції). 

 Володимир Винниченко — один з найпопулярніших вітчизняних письменників початку ХХ століття, котрого високо цінували визначні класики нашої літератури та мистецтва, як талановитого українського письменника і драматурга, чиї п’єси мали за честь ставити кращі акторські колективи Європи. Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. За п’ятдесят років творчих пошуків письменником створено 15 романів, 23 п’єси та понад сотню новел. 

 У період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант — талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями. Знаний переважно як політик і письменник, Винниченко водночас є автором понад півтори сотні творів олійного живопису та графіки, великої кількості пейзажів, натюрмортів і портретів.  При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців. 

 Художні твори Винниченка, згідно із заповітом дружини Розалії Винниченко, сукупно зі спадщиною літературною, а також доробком суспільно-політичного спрямування після її смерті перейшли у володіння Українській Вільній Академії Наук у США (Нью-Йорк) за тієї умови, що після здобуття Україною незалежності вони стануть власністю нашої держави.

Портрет дружини автора (1929 рік)

 У травні 2000 року 89 творів Володимира Винниченка передано із США в Україну. Нині вони зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Це неповний малярський доробок художника, бо частина картин належить до приватних колекцій. Загалом його мистецька спадщина  налічує понад 100 композицій.

 З художніми роботами Винниченка Україна вперше ознайомилась у 2001 році на виставці в Національному музеї Тараса Шевченка.

 Володимир Кирилович Винниченко  був всебічно обдарованою людиною, яка залишила по собі неповторний рельєфний слід в історії нашого народу та позначила нові напрямки розвитку українського письменства.

      

 З нагоди 140-річчя письменника відділ абонементу підготував ювілейну книжкову виставку "Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості" 

(з циклу "Літературний календар").

 До уваги користувачів бібліотеки ми представляємо багаторічний літературний спадок письменника: збірки оповідань, повістей і п’єс різних років видання, що вийшли друком 

в Україні та поза її межами.

Панченко, Володимир Євгенович. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: Кн. розвідок і мандрівок. — К. : Твім інтер, 2004. — 288с.

 Серед нереалізованих творчих задумів Володимира Винниченка — "Роман мого життя", власне — автобіографія, яка мала всі шанси стати захоплюючим життєписом, адже доля цього українського письменника і державного діяча виявилася надзвичайно щедрою на авантюрні сюжети — любовні, психологічні, політичні. Книга розвідок і мандрівок є спробою дослідника-літературознавця з максимальною науковою точністю "реставрувати" перипетії біографії Винниченка часів його бурхливої молодості. А водночас це подорож у творчий світ талановитого прозаїка і драматурга. 

Окремий розділ книги — розповідь про поїздки автора до Франції за колекцією особистих речей В. Винниченка. Розрахована на студентство, вчителів і старшокласників, а також усіх, кого цікавлять долі яскравих особистостей, історія українського письменства XX століття. 

Кульчицький, Станіслав Владиславович. Володимир Винниченко / Станіслав Кульчицький, Валерій Солдатенко; [Під заг. ред. В. А. Смолія]. — К. : Вид. дім "Альтернативи", 2005. — 376 с. : іл.

 Книга є першою політичною біографією одного із засновників УНР, видатного українського революціонера й великого письменника. Узагальнюючи досягнення вітчизняної науки та істориків діаспори, користуючись архівними документами, матеріалами преси, величезними за обсягом і три­валістю щоденниковими записами й усім творчим здобутком  Винниченка, автори відтворюють постать і справи свого героя впродовж життя, показують його сильні та слабкі сторони. Могутня особистість  Винниченка істотно позначилася на перебігу революційних подій 1917 — 1919 років. Велика увага в книзі приділяється періоду Української революції.

 Книга розрахована на науковців, студентів-істориків, учителів та учнів загальноосвітніх шкіл, широке коло читачів.

Погорілий, Семен. Неопубліковані романи Володимира Винниченка / Укр. Віл. АН у США. Коміс. для вивч. й публ. спадщини В. Винниченка. — Нью-Йорк, 1981. — 212 с. : іл., портр.

  Ця праця покійного професора Манітобського університету Семена Погорілого, xoч датована 1975 роком, але вийшла з друку 1976 року в серії "Праці в ділянці слов'ян­ських літератур" Департаменту славістики Манітобського університету. Незадовго після її появи професор Погорілий захворів, і розповсюдження книжки так і не почалося. До книжкових крамниць і славістичних бібліотек вона не потрапила, а після смерти професора, 24 березня 1979 року, в його бібліотеці й архіві знайдено лише три чи чотири примірники. 

 Студія "Неопубліковані романи Володимира Винниченка" становить собою опрацьовану й доповнену редакцію праці Погорілого, яку він у грудні 1970 р. захистив як докторську дисертацію в Департаменті славістики Нью-Йоркського університету. Зважаючи на те, що це є перша та єдина цього роду праця про Винниченка за останнє 40-річчя й що написано її на джерельних, досі неопублікованих і невідомих не тільки для загальних читачів, але й для дослідників-славістів матеріялах, Винниченківська комісія УВАН ухвалила видати ті так, як підготував і видав її покійний професор Погорілий. 

Миронець Н. Володимир Винниченко: таємниці кохання. Хронологія інтимів / Надії Миронець. — К. : Вид. "Ярославів вал", 2013. — 356 с.

 "Кохання — це зойк крові, це безумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі. Любов приходить пізно, за коханням, після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою. Кохати можна одночасно двох, трьох, п'ятьох, скільки вистачить тіла і вогню. А любити одночасно можна тільки одного…". Так писав В. Винниченко у своєму "Щоденнику" 1919 року. 

 Певна річ, Володимира Винниченка любили жінки. І він любив жінок. Його амурна історія не менш цікава, аніж історія політична й історія літературна. Кого любив Винниченко і хто любив Винниченка? Саме про це книга Надії Миронець.

Винниченко, Володимир. Сонячна машина / [Передм. О. Гнідан]. — К. : Сакцент Плюс, 2005. — 640 с.

 "Сонячна машина" — це перший сучасний науково-фантастичний роман класика української літератури В. Винниченка, який чимало знавців літератури вважають вершиною його творчості. Новаторство митця, експресивна та динамічна манера його письма знаходять своє оригінальне психологічне й філософське втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача в стані високої емоційної напруги, естетичної втіхи.

Винниченко, Володимир Кирилович. Вибрані твори / [Передм. А. Гуляка]. — К. : Сакцент Плюс, 2005. — 255 с.

 До вибраних творів класика української літератури Володимира Винниченка (1880-1951) увійшли найвідоміші повісті та оповідання, у яких з високою художньою майстерністю відтворено соціальні типи та суспільно-політичні процеси початку XX століття.

Винниченко, Володимир. Вибрані п’єси : у 2-х т. / Володимир Винниченко. — К. : Мистецтво, 2008. Т. 1 : Т. 1 / [вступ. ст. М. Жулинського], 2008. — 335 с. : портр. — Бібліогр.: с. 329-334.

 До першого тому ввійшли п'єси відомого українського письменника та державного діяча початку XX ст. — Володимира Кириловича Винниченка "Memento", "Базар", "Брехня", "Співочі товариства", "Чорна Пантера і Білий Медвідь".

 Винниченко, Володимир. Вибрані п’єси : у 2-х т. / Володимир Винниченко. — К. : Мистецтво, 2008. Т. 2 : Т. 2 / [вступ. ст. М. Жулинського], 2008. — 288 с. : портр. — Бібліогр.: с. 284-286.

 До другого тому ввійшли п'єси відомого українського письменника та державного діяча початку XX ст. — Володимира Кириловича Винниченка "Дочка жандарма", "Молода кров", "Пригвовдені", "Гріх", "Закон".

Призначено для школярів, студентів гуманітарних вузів та широкого кола читачів.

Винниченко В. К. Вибрані твори: Оповідання. Повість. Романи / передм. Л. С. Дем’янівської. — К. : Грамота, 2005. — 928 с., фото.

 До книги ввійшли твори з багатогранної творчої спадщини Володимира Винниченка. Яскраві, позначені глибоким психологізмом оповідання, повість, фантастично-утопічний роман, що вміщенні у виданні, стали надбанням української літератури після багатьох десятиліть заборони. 

 Видання призначається для широкого кола читачів і всім, кому не байдуже українське слово.

Винниченко В. К.  Записки Кирпатого Мефістофеля: Роман, повість, оповідання, п'єс. Харків: Фоліо, 2006. — 382 с.

 Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка  була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати. Головний герой роману Записки Кирпатого Мефістофеля — Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Навіть до свого одруження він ставиться як до гри. Але на перешкоді стає один факт: виявляється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується і Михайлюку треба обирати між коханою та дитиною. До книжки увійшли оповідання "Момент" і "Федько-халамидник", повість "На той бік" та п’єса "Чорна Пантера і Білий Медвідь".

Винниченко В. К. Історія Якимового будинку та інші твори [Текст] : повісті, романи, новели, оповідання, п'єса / Володимир Винниченко ; [упоряд., передм., прим. В. Панченка]. — Львів : Світ, 2016. — 600 с. — (Серія "Ad Fontes — До джерел")

 Багатогранна творчість Володимира Винниченка представлена в цій книзі його романами "Хочу!", "Записки Кирпатого Мефістофеля", повістями "Історія Якимового будинку" й "На той бік", кількома оповіданнями, новелами, а також драмою "Пророк". Пристрасний і суперечливий у своїх пошуках універсальної формули щастя, письменник постає у цих творах тонким психологом, полемістом, експериментатором, який прагне наблизити час, коли в світі  та в самій людині стане більше ладу й гармонії. Яскравий психологічний портрет В. Винниченка читач знайде у розлогому спогаді Павла Зайцева, що вперше друкується в Україні.

Винниченко В. К. Оповідання. Народний діяч. Краса і сила [Текст] / Володимир Винниченко ; [передм. М. Жулинського ; упоряд., прим., комент. С. Гальченка, Т. Маслянчук] ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Укр. Вільна Акад. Наук у США. — Київ : Сакцент Плюс, 2015. — 800 с.

 До видання увійшли найвідоміші оповідання В. Винниченка. Ґрунтовне вивчення рукописів його творів та всіх прижиттєвих видань, до яких він був причетний, а також з’ясування історії кожної публікації було проведено вченими Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України за сприяння Української вільної академії наук у США. Особливістю цього видання є велика текстологічна робота, здійснена упорядником та видавництвом "САКЦЕНТ ПЛЮС" щодо встановлення основного тексту творів, який максимально наближений до творчої волі автора.

Винниченко Володимир. Вибрані твори / Упоряд. тек- стів, предм. та прим. О. М. Савченко. — Харків: Веста: Видавництво "Ранок", 2005. — 352 с.

 Проза та драматургія Винниченка вирізняються яскравістю та рельєфністю образів, оригінальністю ідей, розмаїтістю тематики, багатою жанровою палітрою. У книзі представлено найкращі твори з доробку письменника: повість "На той бік", п’єси "Чорна Пантера і Білий Медвідь", "Між двох сил", а також оповідання. Ці твори принесли письменникові всеєвропейську відомість. Читача, без сумніву, зацікавить символічна наповненість Винниченківських текстів, їхня "закодованість", посилена увага митця до фройдизму та психоаналізу.

 Володимир Винниченко — знакова постать у літературі та в історії українського національно-державного відродження. Він не тільки мистецьки зобразив свою добу, але й був її активним творцем. Один з небагатьох, хто в надзвичайно складній суспільній ситуації мав власну позицію, своє бачення політичних перспектив, орієнтирів та засобів досягнення головної мети — здобуття державності українського народу.

Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду виставки.