Бібліотека розпочала свою діяльність у 1929 р. До послуг користувачів: абонементне обслуговування; обслуговування в читальній залі; доступ до інформаційних ресурсів через мережу інтернет; доступ до електронних каталогів; консультативна допомога бібліографа; тематичні бібліографічні ресурси з актуальних питань; віртуальні презентації; творчі акції; зустрічі з цікавими людьми; дні інформації; презентації; бібліографічні огляди тощо.
27 липня, 2021
До Дня хрещення Русі - нові надходження
26 липня, 2021
Пора плодів і квітів.
Літо сяє усіма кольорами квітів, ягід та плодів…. Нами править сонце, спека, жага діяльності та пригод. Та іноді з’являється бажання зупинитись на хвилинку, ковтнути прохолодної води, сісти у затінку та помріяти. Чи узяти книжку та поринути у світ фантазій і…..
23 липня, 2021
Нове надходження від Українського інституту книги
#поповненняфондівбібліотекУІК
#программа_поповнення_бібліотечних_фондів
#уік
#ІнститутУкраїнськоїКниги
#УкраїнськийІнститутКниги
#Український_Інститут_Книги
21 липня, 2021
Славний ювілей: Івану Дзюбі - 90
Співголова Головної редакційної колегії «Енциклопедії сучасної України». Радник Президії Національної академії наук України.
Головний редактор журналу «Сучасність» (у 1990-х роках), редактор відділу перекладної літератури видавництва «Дніпро» (у 1969—1972 роках), член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час», «Євроатлантика».
Народився 26 липня 1931 року в с. Миколаївка Ольгінського (тепер — Волноваського району) Донецької області (тоді Сталінської).
Закінчив Донецький педагогічний інститут, аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.
Друкуватися почав з 1959 року.
1962 року – звільнений з посади завідувача відділу критики журналу “Вітчизна” – “за ідеологічні помилки”. А згодом і з роботи у видавництві “Молодь”.
Ще одним рядком до присуду гонінь став несанкціонований вечір у Першотравневому парку Києва, проведений 31 липня 1963, присвячений 150-річчю з дня смерті Лесі Українки, в якому взяли участь І.Дзюба, Т.Цимбал, М.Коцюбинська, І.Драч, С.Тельнюк, М.Вінграновський, Ю.Назаренко, І.Жиленко.
У вересні 1965 року на прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” у кінотеатрі “Україна” (Київ) разом з Василем Стусом та В’ячеславом Чорноволом вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.
У 1970-х роках був підданий гонінням за погляди, висловлені в окремих публікаціях.
Праця “Інтернаціоналізм чи русифікація?” (Лондон, 1968; журнал “Вітчизна”, 1990, №5-7) — про загрозливі проблеми національних відносин у соціалістичному суспільстві. Спеціальна комісія ЦК КПУ назвала цей твір “пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР”.
Восени 1989 року був одним з співзасновиків Народного Руху України.
У листопаді 1992 року став другим міністром культури вільної України.
Один з учасників ініціативної групи “Першого грудня”.
Іван Дзюба був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.
За останні тридцять років Іван Дзюба написав та видав у світ близько двох десятків книг, які присвячені українському світу літератури, мистецтва, культури. Більше того, він підтвердив своє високе звання публічного інтелектуала в численних полемічних та публіцистичних працях, спрямованих на викриття ідеології Третього Риму, діяльності українофобських елементів, численні літературознавчі студії від Тараса Шевченка і до Сергія Жадана.
Не оминає своє увагою Іван Дзюба й найближчі трагічні події, які сталися з російською окупацією частини Донеччини таЛуганщини, а також Криму, намагаючись продемонструвати в своїй книзі "Донецька рана України" (2015) не тільки безперервність української культури на теренах Донеччини, а й розглянути політичні, психологічні та історичні причини окупації та маніпуляції місцевим населенням з боку радянської влади та їх наступників у вигляді червоних директорів та олігархів.
Напевно, важко буде назвати іншого українського публічного інтелектуала порівняно з Іваном Дзюбою, який впевнено перейшовши межу 90-ліття, далі демонструє запальне бажання продовжувати роботу над улюбленою справою, відмовляючись від спокою та бронзи.
20 липня, 2021
Нове надходження від Українського інституту книги
14 липня, 2021
Співець народної музи
Перші етнографічні записи зробив під час навчання в гімназії, їх було опубліковано в часописі "Народ" за 1890 р. 1896 р. надсилає М. Лисенку свої обробки українських пісень, щедрівок, збирає »Квартети» і отримує схвальну оцінку, що стало заохоченням до подальшої композиторської діяльності.
У 1898 р. вийшла монографія "Людові вірування на Підгір’ї в селі Ходовичах Стрийського повіту", передмову до якої написав І. Франко. Ця робота засвідчила появу в українській етнографії цікавої, оригінальної особистості. Того самого року вийшла двотомна збірка обробок обжинкових пісень, яку автор присвятив М. Лисенку.
Фундаментальний аналіз мелодійних форм, строю та будови народної пісенної творчості дав дослідник у праці »Ритміка українських народних пісень» (1907), яка заклала основи вітчизняного етнографічного музикознавства. З моменту виходу її ім’я Ф. Колеси стало одним із найвідоміших серед слов’янських етнографів. Дослідника постійно запрошують до участі у міжнародних конгресах. Проблемам розвитку музичного фольклору слов’янських народів присвячено низку статей, рецензій, оглядів, в яких він демонструє широку наукову ерудицію.
З ученим постійно листуються провідні фольклористи, музикознавці та наукові установи Чехословаччини, Польщі, Німеччини та ін.
У 1908 р. Ф. Колесса разом з Лесею Українкою організував етнографічну експедицію на Полтавщину, результатом якої стала двотомна праця "Мелодії українських народних дум" (1910, 1913). Великим внеском у дослідження української пісні була праця »Українська усна словесність» (1938), дослідник робить певний підсумок своїх фольклорних студій. Випустив збірки "Народні пісні Галицької Лемківщини" (1929), "Народні пісні з Підкарпатської Русі" (1938).
У роки другої світової війни Ф. Колесса збирав та досліджував військовий фольклор, що відображено в роботі "Фольклор Вітчизняної війни" (1945).
Науковий доробок Ф. Колесси є одним із найвизначніших досягнень української фольклористики. Вчений справедливо вважається фундатором української наукової музичної фольклористики. Вперше у світовій та українській фольклористиці здійснив спробу наукового аналізу та зіставлення українського музичного фольклору з фольклором інших слов’янських народів. Завдяки високому науковому рівню, глибині аналізу, широкій ерудиції автора більшість його праць не втратили свого наукового значення й понині.
Помер 3 березня 1947 р. у Львові.
Премія НАН України ім. Ф.М. Колесси за видатні наукові роботи в галузі української фольклористики, етнології, народознавства та музикології (Відділення літератури, мови та мистецтвознавства).
Діячі науки і культури України. – Київ, 2007. – С.189-191.
Історичний календар. 2001. – Київ, 2001. – С.395-399.
Шевченківський словник: У .2 Т. – Київ, 1978. – Т 1. – С.311.
Мистецтво України: біографічний довідник. – Київ, 1997. – С.309.
Енциклопедія історії України. – Київ, 2007. – Т.4. – С.451-452.
Урядовий кур’єр. – 2017. – 8 квітня. – С.8.
Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – №3. – С.48-54/
12 липня, 2021
Засідання за круглим столом "Грінівська вітальня": унікальний досвід роботи творчого осередку та перспективи розвитку.
Презентація інноваційної моделі діяльності "Чотири простори бібліотеки" та ініційоване Міністерством культури та інформаційної політики України громадське обговорення проєкту Стратегії розвитку читання на 2021-2025 роки "Читання як життєва стратегія" надихнули на розробку нових ініціатив та планів, впровадження креативних підходів до бібліотечної справи.
-
простір натхнення (створення музейної експозиції на основі документальних
матеріалів);
-
простір подій та зустрічей (зустрічі з творчими особистостями, літераторами з
різних міст України та інших країн, розміщення відеоматеріалів в інтернет-просторі - біля 1000
відеороликів).
На засідання
круглого столу "Грінівська вітальня": унікальний досвід роботи
творчого осередку та перспективи розвитку"
були запрошені представники громадських організацій, творчих об'єднань, працівники бібліотеки №15
для дітей ЦБС Голосіївського району міста Києва.
Кораблик
Улетают птицы - страницы календаря.
Отдохни и подумай, но ничего не жди.
Кто сидит и мечтает - расходует время зря.
Я сложу бумагу - обычный тетрадный лист.
Век живи и учись - не научишься ничему.
Мне не грустно, я просто скептик и реалист.
Оригами мне и по сердцу, и по уму.
Неизменное чудо - стремительно и легко
Плоскость стала объёмом, преодолев себя
Этот парус надежды отправится далеко
В бесконечное море с берега октября.
Мой бумажный кораблик размок и пошёл на дно.
Был, наверное, слишком хрупким для этих вод.
Я построю новое судно - ещё одно,
И посмотрим, как далеко оно уплывёт.
Я возьму зубочистку и пенопласт - ура!
Алой ткани лоскут - и парусник мой готов.
Капитан, отплывай скорее, давно пора
Покориться ветрам и песням больших китов.
Мою лодку сломало цунами - увы и ах!
И на новую мне уже не хватает сил,
Под ногами опавшие листья и душит страх:
Почему же корабль разбился и не доплыл?
Вот лежит невзрачный бурый сухой листок,
И, как будто желая продолжить свою игру,
Я пускаю его в волнующийся поток.
Он плывёт. И немного качается на ветру.
Смакуємо шедеври літератури
Памук О.
«Рудоволоса жінка»
Роман Нобелівського лауреата, нашого сучасника, відомого на весь світ турецького письменника Орхана Памука «Рудоволоса жінка » охоплює період життя героїв за 30 років.
Головний герой Джем закохується в таємничу жінку з рудим волоссям в 1985 р., будучи 16-річним ліцеїстом, а закінчується ця історія в наші дні.
Чому автор наділяє героїню кольором волосся, зовсім не типовим для Туреччини?
Книга має три частини, які логічно розділяють сюжет, третя частина ведеться від імені рудоволосої жінки і саме в ній багато що стає зрозумілим і перевертає все «з ніг на голову».
У романі є багато історичних фактів і міфології, театр, реальність і дійсність, протистояння Заходу і Сходу.
Мабуть скоро буде знято черговий серіал за сюжетом цього роману, ну а поки що знайомимось з книгою, тим більше, що читається роман цікаво.
Запрошуємо усіх бажаючих відвідати нашу бібліотеку, де Ви можете ознайомитись з багатьма шедеврами світової літератури
#ця_книга_у_бібліотеці_завдяки_УІК#поповненняфондівбібліотекУІК
#программа_поповнення_бібліотечних_фондів
#уік
#ІнститутУкраїнськоїКниги
#УкраїнськийІнститутКниги
#Український_Інститут_Книги
Нові надходження
«Характерник» — найдивовижніший роман Василя Шкляра, одного з найвідоміших письменників сучасної України.
#поповненняфондівбібліотекУІК
#программа_поповнення_бібліотечних_фондів
#уік
#ІнститутУкраїнськоїКниги
#УкраїнськийІнститутКниги
#Український_Інститут_Книги
10 липня, 2021
10 липня відзначаємо 150-річчя від дня народження Марселя Пруста
Марсель Пруст (Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust) — французький письменник, есеїст та критик, що здобув світове визнання як автор роману-епопеї
«У пошуках утраченого часу» (À la recherche du temps perdu), одного з найвизначніших літературних творів двадцятого століття. Письменник сворював роман протягом 1908/1909-1922 років. Роман був опублікований в семи частинах з 1913 по 1927 рік.
- На Сваннову сторону (Du côté de chez Swann, 1913);
- У затінку дівчат-квіток (À l'ombre des jeunes filles en fleurs, 1919) — Гонкурівська премія;
- Ґермантська сторона (Le Côté de Guermantes, 1921/22);
- Содом і Гоморра (Sodome et Gomorrhe, 1921/22);
- Полонянка (La Prisonnière, 1923);
- Альбертина зникає (Albertine disparue, 1925);
- Віднайдений час (Temps retrouvé, 1927).