Пропонуємо вашій увазі

науково-популярне видання

Федора Турченка

"МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ:

"ОДНА, ЄДИНА, НЕРОЗДІЛЬНА, ВІЛЬНА, САМОСТІЙНА УКРАЇНА"

  Автор на підставі архівних документів та історичних досліджень науковців, простежуючи життєвий шлях, відтворює біографію    історичної постаті Миколи Міхновського - відомого діяча українського національно-визвольного руху , правника, публіциста, першого ідеолога українського націоналізму, організатора національного війська.  Розкриває процес його становлення як політика.

 Постать Миколи Міхновського - з розряду тих українських діячів, як стверджує Ф. Турченко, суть і значення яких можна оцінити не на тлі часу, коли він жив і діяв (середина 90-х рр. XIX ст. - 20-ті роки XX ст.), а на співставленні зі значно масштабнішим часом - усе XX ст. і навіть початок XXI ст.

 Особлива увага приділяється  ролі Міхновського у формуванні Української Центральної Ради, розкривається еволюція його  політичних поглядів, обставини трагічної смерті.

  Але важче окреслити головне - місце М. Міхновського в українській історії. Як пише Ф. Турченко, він належав до тієї когорти людей, кого неможливо назвати "людиною свого часу". Він його випереджував. У той час, коли його сучасники несміливо подавали голос за автономію України, він звучно і твердо відстоював ідею українського самостійництва і своєю безкомпромісною боротьбою наближував перспективу незалежності конкретними справами.  

 Міхновський прагнув  незалежної України, модерного соціально-економічного ладу, всебічного розвитку українського народу в родині європейських народів, розквіту  мови, національної культури, духовності - всі його прагнення відповідали глибинним тенденціям історичного розвитку.

  Ідеолог українського самостійництва  Міхновський розумів, що "боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий". І в цій боротьбі доведеться вдаватися до зброї. Гасло Міхновського: "Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ". Чи не був він правий? І чи далі не доводиться українцям відстоювати свою державу зі зброєю в руках?

  З якими критеріями необхідно підходити до оцінки політичного спадку Міхновського, як необхідно оцінювати Міхновського як політика? Книга професора Ф. Г. Турченка  допоможе  краще зрозуміти історію. На основі широкої джерельної бази, зібраної буквально по крихтах в різних архівах України, відтворити біографію М. І. Міхновського, розвінчати багато історіографічних міфів навколо цієї непересічної особистості.

#ця_книга_у_бібліотеці_завдяки_УІК
#поповненняфондівбібліотекУІК
#программа_поповнення_бібліотечних_фондів
#уік
#ІнститутУкраїнськоїКниги
#УкраїнськийІнститутКниги
#Український_Інститут_Книги

Ярослав Мудрий. Епоха і спадщина

 

25 березня в Національному академічному театрі опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка показали оновлену версію відомої української опери «Ярослав Мудрий» композитора Георгія Майбороди. Опера повернулась на сцену після великої перерви. Вперше її поставили в театрі в 1975 році режисер Юрій Смолич та диригент Стефан Турчак.

Опера, присвячена князю

Ярославу Мудрому, була написана в 1973 році.  Це одна із найважливіших опер, яка відображає історію України. В її основі поема письменника та драматурга Івана Кочерги. Ярослав Мудрий постає в опері Георгія Майбороди в різні моменти свого бурхливого життя: у колі сім’ї з доньками, які  невдовзі виїдуть до інших

 країн і він уже ніколи їх не побачить; із будівничим Софійського собору Журейком; в роздумах із ченцем Сильвестром, образ якого співвідносний з історичною постаттю митрополита Іларіона, поставленого Ярославом на кафедру всупереч волі константинопольського патріарха, який міцно тримав під своєю опікою духовне життя Русі-України. Як зазначав режисер опери, художній керівник Національної опери України Анатолій Солов’яненко, в театрі вирішили відновити оперу, тому що це актуальна постановка, яка «оспівує наше героїчне минуле та порушує питання національної єдності». За словами режисера, це одна із найскладніших та наймасштабніших опер у репертуарі. У виставі задіяно майже всю трупу театру.

За сприяння ГО «Спілка жінок м. Києва» представники бібліотечних закладів ЦБС Голосіївського району м. Києва та громадських організацій долучились до цієї визначної події.

І на завершення. Особистість Ярослава Мудрого відігравала помітну роль в історії не тільки своєї держави, але й усієї середньовічної Європи.  Громадськість нашої столиці з захопленням вітала артистів, творців прекрасного явища  мистецтва, яке так потрібне у наш важкий час. Це подарунок до Міжнародного дня театру, який відзначається 27 березня.

СТОРІНКА БІБЛІОГРАФА

 

МИСТЕЦТВО ПІД ЧАС ВІЙНИ

  "Війна дає поштовх досі невідомим нам наративам у мистецтві. В мистецтві ми завжди знаходимо відображення та переосмислення реальності часу, коли воно народилось. Наше мистецтво, що народилось протягом війни, буде говорити за нас довше, ніж ми живемо. Тому наше завдання сьогодні фіксувати все, збирати в одному місці і передавати далі світу." Про це написав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

   Заклади культури та мистецтва Києва продовжують свою роботу, хоч і у скороченому варіанті.

     Мистецтво і культура змінюють формати, але не втрачають своєї цінності.

    Нині, під час російсько-української війни, кожен українець боронить свій фронт: і не лише військовий, волонтерський, гуманітарний чи інформаційний, а й фронт мистецький.

  Працівники ЦРБ Голосіївського району м. Києва, читачі та активісти бібліотеки відвідали Галерею протестного мистецтва Музею Майдану. Виставка присвячена подіям Революції Гідності та початку повномасштабного вторгнення росіян на територію України. Метою відвідування було познайомитись та розповісти широкому загалу про події на мистецькому фронті Києва. 

   Також відвідали експозицію "Українські барви" у галереї Ню Арт. Виставка містить роботи українських майстрів пензля та бронзи, кожен твір нагадує про мистецькі надбання нашого народу. Адже ознайомитись з творами таких українських митців як Пимоненко, Труш, Світлицький, Красицький - кращих представників вітчизняного мистецтва - потрібно кожному киянину. 

  Відчуття патріотизму, гордості за свій народ дає наснагу, сили боротися.

ЛЕОНІД САНДУЛЕНКО – ЗОЛОТИЙ ГОЛОС РОМІВ

 

        Леоніда Сандуленка – українського співака, представника ромської нацменшини добре знають голосіївці. На запрошення управління культури Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації його незрівняний голос десятки разів звучав на концертних майданчиках району.

        Леонід Сандуленко зумів зруйнувати всі традиційні стереотипи щодо ромів і вперше отримав звання Народного артиста України.  

         Леонід Леонідович народився в Голосіївському районі  в багатодітній співучій ромській родині. Його батько був виконавцем танців народів світу, матір займалась вихованням дітей.

Леонід почав співати з шести років,   став відомим співаком, який володіє прекрасним баритоном.

Музичну освіту здобув у Київській музичній школі імені М. Лисенка (диригентсько-хорове відділення), а пізніше закінчив Київську державну консерваторію.   

Часто вільними вечорами під час навчання він співав у ресторанах. Мав досвід роботи у Київському мюзик-холі, гастролював зі створеним ним сімейним ансамблем «Гіля ромен» («Пісні циган») по всьому колишньому СРСР.

        Пізніше Леонід Сандуленко став солістом ансамблю Київського військового округу, де здобув звання заслуженого артиста України, а згодом — провідним солістом Ансамблю пісні та танцю МВС України.

        Леонід Сандуленко - Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Лисенка «Рапсодія» (Україна, 2020). Лауреат Міжнародної премії української пісні імені Василя Симоненка (м. Київ, 2021).

Зі своїм пісенним різноманітним репертуаром, до якого входять українські та ромські пісні, романси, класичні і авторські твори, твори вітчизняних і зарубіжних шлягерів,  Леонід Леонідович виступав  у США, Канаді, Франції, Іспанії, Бельгії, Швейцарії, Голландії, Чехії, Словаччині, Німеччині. Оскільки він є обдарованою людиною, виконував пісні англійською, іспанською, італійською мовами, а також на івриті.

Леонід Сандуленко – справжній золотий голос України. У його творчому доробку багато пісенних альбомів. Пропонуємо вам насолодитися частинкою творчості Леоніда Сандуленка, прослухавши романси Миколи Лисенка у його виконанні під акомпонування Ірини Шестеренко за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=dgz2sUEfHKo

 

21 березня - Всесвітній день поезії

  Напередодні Всесвітнього дня поезії та в День народження одного із найславетніших поетів України ХХ ст. - Максима Рильського відбулась традиційна зустріч поціновувачів творчості великого митця.
  Захід розпочався у Голосіївському парку біля пам'ятника видатному українському поету. В урочистостях взяли участь: представники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, Максим Георгійович Рильський, Назар Тарасович Рильський,  Сергій Юхимович Борщевський  - письменник, дипломат, перекладач, Олена О'Лір - українська поетеса, перекладачка, критик, Оксана Гандурська - поетеса, Оксана Чайка, Тетяна Пліхневич, Микола Байдюк - письменник, перекладач, Давид Суришвар, співробітники ЦРБ та інші.

  

Працівники ЦРБ  гостинно запросили усіх до читальної зали бібліотеки

 на поетичний вернісаж 

"Поезія - це діамант, величиною в слово!"

 

  Відкрила захід  директор і провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Вікторія Колесник.

 

  Максим Георгійович Рильський, онук митця, презентував нову книгу "Співучий Києве, дитя живих століть" присвячену Києву і киянам у творах   Максима Рильського . 

  Зворушливо згадував про  маловідоме і 

цікаве з творчості і життя 

Максима Тадейовича.

  Назар Тарасович Рильський, представник тринадцятого покоління роду, розповів про дослідження родоводу Рильських. Цікаво було почути, що найперші письмові згадки про представників роду сягають XVI ст.

  Борщевський Сергій Юхимович прочитав 

сонет "Мистецтво" М. Рильського

у власному перекладі іспанською мовою.

  Для читачів бібліотеки Борщевський С. Ю.  подарував книгу "Карфаген має бути зруйнований". У виданні автор  висвітлює актуальні погляди та роздуми щодо вторгнення росії на територію України. 

  Артистично та яскраво звучала 

 поезія М. Рильського у виконанні 

Сергія Савенкова - актора Національної опери України.

  Молоді актори Оксана Чайка та Микола Байдюк         представили    в  незвичайному     форматі    пісні      на    слова   Максима     Рильського

"Ластівки літають, бо літається" та "Соловейко запізнився". Ліризм цих  віршів своєрідно передав  у індійському танці Давид Суришвар.

Дарування книги

Фото на згадку