До річниці депортації кримськотатарського народу.

  18 травня Україна вшановує пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу.

  У 1944 році сталінський режим здійснив масову депортацію кримських татар з їхньої рідної землі - Криму, що призвело до загибелі тисяч людей, знищення культурної спадщини та руйнування традиційного укладу життя цілого народу.

З нагоди цієї трагічної події для учнів першого курсу КПКЦБ 

у рамках кінолекторію "Історія на екрані" відбувся показ 

документального фільму "У боротьбі за право на Батьківщину".

  Поки адекватно не оцінено злочини проти людяності, геноцид кримських татар - завжди є загроза повторення страшної практики знищення національних спільнот, що й здійснює сьогодні країна-окупантка.

Хазієва Ельвіра

Міжнародний день сім’ї

У нашій бібліотеці оформлено книжкову 

виставку-знайомство "Книга єднає покоління", 

присвячену Міжнародному дню сім’ї, що відзначається 15 квітня. 

    На виставці представлені книги для спільного сімейного читання, твори про родинні цінності, взаєморозуміння, любов і підтримку. Тут кожен знайде щось цікаве для себе: від улюблених дитячих казок до захопливих історій для дорослих. 

   Книга завжди була особливим містком між поколіннями, адже спільне читання об’єднує родину, дарує теплі емоції та створює незабутні спогади. 

Запрошуємо читачів завітати до бібліотеки, ознайомитися з виставкою 

та обрати книгу для родинного дозвілля. 

Нехай читання стане доброю традицією, 

яка єднає серця й покоління.

155 років від дня народження В. Стефаника

 

  Василь Стефаник - видатний український письменник і майстер психологічної новели. Він народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Івано-Франківщині. 

  Творчість письменника належить до українського модернізму. У своїх творах Стефаник правдиво змальовував життя селян, їхні страждання та переживання. Його новели відзначаються глибоким психологізмом і емоційною силою. 

  Письменник умів передати трагедію людини через короткі, але дуже виразні описи. Героями його творів часто були бідні селяни, які боролися з нуждою та несправедливістю. Змальовував  трагедію еміграції українців.

    Його твори вирізняються лаконічною мовою та великою силою почуттів. Стефаника називають майстром експресіоністичної новели. У своїй творчості він порушував теми бідності, самотності, родинних трагедій та любові до рідної землі. 

   Письменник зробив великий внесок у розвиток української літератури. Його твори й сьогодні хвилюють читачів своєю щирістю та правдивістю. Творчість Василя Стефаника є важливою частиною української культурної спадщини.

До 155 річчя дня народження Василя Семеновича 

 ми пропонуємо переглянути книжкову віртуальну виставку

"Василь Стефаник у житті й літературі".

Зустрічайте нові книги

Людмила Таран

Осяяні. Жіночі історії про творчість

під час війни

 

    "Осяяні" - це історії українок від першої особи у час війни: інтерв'ю з письменницями. Письменниці - такі ж люди, як інші, з тими самими болями, втратами й переживаннями, але також - із особливою здатністю помічати нібито незначні подробиці, добачити глибший сенс у буденних подіях, осмислювати і озвучувати воєнні реалії, у які ми вже одинадцять років занурені.

    Війна триває, доля України під загрозою, Та попри реальну постійну небезпеку українські письменниці продовжують досить активно працювати над новими книжками, брати участь у різних культурних проєктах. Чому важливо нині писати про те, що переживаємо? Замовчаний, загнаний усередину біль, якого ніхто не розділив і не визнав, переростає в глибинну внутрішню катастрофу.

    Ця книга - низка інтерв'ю з відомими і не дуже знаними письменницями, поетками, журналістками сучасної України. Варто назвати їхні імена: Наталка Білоцерківець, Галина Вдовиченко, Христя Венгринюк, Любов Гайжевська, Єлизавета Жарікова, Юлія Ілюха, Зоя Казанжи, Євгенія Кононенко, Ольга Купріян, Жанна Куява, Юлія Мусаковська, Ганна Осадко, Ольга Пуніна, Юлія Стахівська. І наостанок - інтерв'ю самої авторки книги Людмили Таран із собою, що теж є досить цікавою формою саморефлексії.

    Ця книга стимулює читача до внутрішнього діалогу з авторкою та її візаві, погоджуватись, сперечатись, передумувати і власний досвід переживання цієї війни, який, безумовно, має "жіночу" специфіку. Наприклад, на фоні авторських рефлексій виникає потреба глибшого усвідомлення жіночого героїзму та жертовності в епоху катаклізмів, таких, як ця російсько-українська війна.

  Розмови Людмили Таран із колегинями - це блискучий зразок документальної прози, де особистий досвід співрозмовниць вдало поєднується з тонким аналізом, інтелектуальною рефлексією, а деколи й легким гумором та самоіронією.

      Приходьте до бібліотеки, щоб познайомитись з книгою ближче.

Зінчук Наталя