Миколі Ге - 195 років

  27 лютого народився видатний художник українського походження, майстер історичного та релігійного живопису - Микола Ге. Дитинство Миколи пройшло переважно в Україні. Він навчався в Першій київській гімназії. Саме київські пейзажі та атмосфера міста пробудили в ньому перші почуття до мистецтва. Батько Миколи бачив сина вченим або державним службовцем, але аж ніяк не художником. Під тиском родини він вступив спочатку на фізико-математичний факультет Київського університету. Проте пристрасть до живопису перемогла: він кинув університет і вступив до Академії мистецтв. Значну частину життя працював в Італії, де створив багато творів на біблійні сюжети. Широку популярність здобув після створення картини "Таємна вечеря". Його повернення в Україну в зрілому віці (на хуторі Іванівський біля Борзни, сучасна Чернігівщина) фактично замкнуло коло , повернувши його до того спокою та щирості, які він пам'ятав з дитинства. Саме там, у сільській тиші, він віднайшов той спокій та істинний зв'язок із народом, які шукав усе життя.

  Своїми  планами створити фільм про Миколу Миколайовича Ге поділився Володимир Олексійович Корсаков. На сьогодні у доробку Володимира Корсакова вже 20 фільмів  об'єднаних програмою "Геній місця". 

Робочий варіант майбутнього фільму

 Хазієва Ельвіра

Гарний настрій з новинкою

Софія Андрухович «Катананхе»

   Назва роману Софії Андрухович «Катананхе» походить від назви декоративної рослини (Catananche caerulea), яку в середньовіччі використовували для виготовлення любовного зілля. Ця назва символізує ірраціональність, непередбачувані пристрасті, магію та вчинки героїв, що виходять за межі логіки. 

    

     У центрі роману - звичайна київська багатоквартирка, де проживає родина: Леся, Олекса, їхня підліткова донька Тая і собака Діна. Ми бачимо звичайне, на перший погляд, життя цього сімейства, яке оточене заквітчаними клумбами та тісними балконами. Літні вечори, коли можна споглядати, як місто засинає, додають картині ідилії. Однак, за цим фасадом спокою прихована потужна драма, яка розгортається з вражаючою інтенсивністю.

    Текст повісті написаний фрагментами, те, що ці фрагменти не можуть скластися в остаточний пазл, те, що ми повною мірою не розуміємо героїв, у жодній із ситуацій ми не буваємо до кінця, нас не пускають за обмежувальну лінію - у цьому дуже багато непевності. 

    Леся ніби й художниця, але це не точно. Олекса ніби й займається кондиціонерами. В нього є минуле, яке він остаточно не артикулює. Він ніби й закрутив роман зі старшою жінкою Жанною, але чи це кохання, пристрасть, втеча - впевненості немає. Донька Тая - підліток, тож у неї дуже багато запитань до світу, до того, що їй хочеться робити і де бути, що таке дружба і підтримка, у павутині невизначеності застрягає ще й батьківська любов. І тут непевність: чи можна покластися на батьків, чи можна не сумніватися у їхніх намірах, чи можна перестати тривожитися хоч на мить? Пес Діна з притулку, тож він, точніше вона, ніколи не зможе остаточно бути впевненою в людях, які одного разу вже покинули. 

    Навколо - війна, але ми не маємо часових маркерів, окрім спогаду про 2021 і ковід, геолокацій, окрім того, що це велике місто з річкою та метро, лиш назви станцій вказують на Київ. 

   Письменниця говорить про болісне сьогодення та травму, жодного разу не використавши слова "війна". Для багатьох читачів ця книжка залишить чимало питань без відповідей і дратуватиме цим. Хоча саме питання без відповідей - фішка прози Софії Андрухович. Деякі сцени «Катананхе» неможливо забути, а деякі хочеться нескінченно інтерпретувати. А це запорука довгого життя книжки і її якості. 

   Насолоджуйтесь!

В статті використані інтернет-матеріали

Зеленська О.

Георгію Нарбуту - 140 років

 Георгій Нарбут - митець українського відродження. Народився на Чернігівщині, у козацькій родині. З дитинства захоплювався малюванням, особливо старовинними книгами, гербами, орнаментами. Нарбут розробив власний стиль, що поєднував українське бароко, козацьку символіку та модерні графічні прийоми. Його роботи вирізняються витонченістю, декоративністю та глибоким знанням історії.  

 У рамках проекту "Історія на екрані" 

до 140 річчя від дня народження Георгія Нарбута

 відбувся перегляд документальних фільмів

"Родове гніздо братів Нарбутів" 

та "Спогади про братів Нарбутів і їхню малу батьківщину". 

 Автор фільмів Володимир Корсаков - науковець, педагог, дослідник біографій і діяльності видатних українців.

 

  Нарбут став автором перших українських державних банкнот (грошей УНР), поштових марок, державного герба Української Народної Республіки, обкладинок та ілюстрацій українських книг і журналів. Про це детально розповіла Євніка Ліньова.

 Життя митця було коротким, проте його внесок у формування української державної символіки та графічного мистецтва є неоціненним. Георгій Нарбут по праву вважається основоположником української  державної символіки та державної графіки ХХ століття.

Вітаємо з Днем Української Жінки!