Письменник народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс (це було передмістя Чикаго). Його батько був лікарем, а мати займалася вихованням дітей. З дитинства батько прищеплював йому любов до природи, в надії, що син піде по його стопах, і вивчатиме природознавство з медициною. Мати майбутнього письменника наполягала на заняттях музикою і навіть змушувала його співати в церковному хорі. Як він сам пізніше зазначав, музичного таланту у нього зовсім не було.
У 12 років хлопчик отримав у подарунок від дідуся однозарядну рушницю, про що запам’ятав на все життя. Дружба між Ернестом і дідусем зміцнилася, і він часто згадував його у своїх творах. Відтоді полювання було головною пристрастю хлопчика. Саме мисливство та рибальство мали вплив на тематику творів Гемінґвея.
Гемінґвей отримав освіту, навчаючись у граматичній школі та школі “Рівер форест хай скул”. Він почав писати вже в шкільні роки. Крім цього, він був хорошим спортсменом, займався футболом і боксом.
Після закінчення школи в Оук-Парк, він почав працювати репортером в газету Канзас-Сіті. Незабаром він був мобілізований і відправлений на службу в Червоний Хрест в Італії. Через поганий зір він почав служити водієм, але незабаром переходить на передові позиції.
У липні 1918 року Гемінґвей був серйозно поранений осколками снаряда в обидві ноги. Коли він повернувся до Америки, то впродовж кількох років пропрацював репортером в канадській газеті.
В 1921 році одружується з піаністкою Елізабет Хедлі Річардсон та переїжджає до Парижа (Франція), в місто, про яке він вже давно мріє.
1925 - 1935 роки – період стрімкого творчого злету письменника.
Перша збірка оповідань письменника "У наш час" вийшла в 1925 році. Через рік вийшов у світ роман "І сходить сонце", присвячений "втраченому поколінню". Тієї ж тематики була книга, що принесла світову популярність Хемінгуею - "Прощавай, зброє!" (1929).
За свою літературну кар’єру письменник не раз переживав творчу кризу. Так, наприклад, на початку 1930-х років наступив один з таких періодів і для особистісного розвитку Е. Ге́мінґвей відправився в тривалу подорож в країни Африки. У цих екзотичних країнах йому вдалося не тільки пополювати, але і знайти себе. В результаті він написав кілька нових оповідань і збірок: "Смерть пополудні" (1932), "Зелені пагорби Африки" (1935), "Сніги Кіліманджаро" (1936).
Одним з кращих творів, в якому намітився вихід із кризи, став роман "Мати і не мати" (1937). Кардинально новий період творчості пов’язаний з участю Гемінґвея в Іспанській революції, під час якої він був військовим кореспондентом. Цей досвід дав йому багато нових ідей для репортажів, нарисів та оповідань. Найбільшими творами того періоду стали п’єса "П’ята колона" (1938) і роман "По кому дзвонить дзвін" (1940). Черговий спад у творчості намітився під кінець Другої світової війни.
Роки 1937-1940 р. у творчості Гемінґвея називають іспанським періодом.
У 1949 році письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Там була написана повість "Старий і море" (1952).
У 1953 році Ернест Гемінґвей отримав Пулітцерівську премію за повість "Старий і море". Цей твір вплинув також на присудження Ге́мінґвею Нобелівської премії з літератури в 1954 році.
У 1956 році Гемінґвей починає роботу над автобіографічною книгою про Париж 1920-х років - "Свято, яке завжди з тобою", яка вийшла тільки після смерті письменника. Він продовжував подорожувати і в 1953 році в Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу.
У 1960 Ернест повертається в Америку. Стає ясно, що страждає психіка Гемінґвея. Йому здається, що за ним стежать, він у постійній депресій. Письменника відправляють до психіатричної клініки, але лікування не має результату.
2 липня 1961 у своєму будинку в Кетчумі, через кілька днів після виписки з психіатричної клініки Майо, Гемінґвей застрелився з улюбленої рушниці, не залишивши передсмертної записки.
Через п’ятдесят років після смерті, на підставі Закону про свободу інформації, в ФБР був зроблений запит про Ернеста Гемінґвея. Відповідь: стеження було, жучки були, прослуховування теж було. Прослуховували його навіть у психіатричній клініці, звідки він дзвонив, щоб повідомити про це.
З нагоди 125-річчя з дня народження пропонуємо вашій увазі
книжкову виставку-портрет
"Літературний спадок Ернеста Гемінґвея"
У статті використані інтернет-матеріали
Немає коментарів:
Дописати коментар