29 жовтня в Інтернет-центрі ЦРБ ім. М. О. Некрасова відбулась зустріч вишивальниць в рамках Всеукраїнського проекту «Вишивка етнографічна: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О.П. Косачева, Киев,1876».
Куратор проекту Тетяна Серебреннікова розповіла про історію створення веб-спільноти «Спілкування за вишиванням», члени якої вперше зібрались на свій зліт в Мистецькій вітальні бібліотеки ім. Наталі Забіли у 2009 році. Цей захід набув тоді широкого розголосу у пресі, мережі Інтернет та громади. Далі вишивальниці спілкувалися дистанційно та, на думку Тетяни, прийшов час розширити рамки своєї спільноти, проводити зустрічі та майстер-класи, тому що любов до вишивання переросла у великий Всеукраїнський проект, який потрібно втілювати у життя. І знову допомогли бібліотеки, бо саме там любить збиратися молодь і творчі люди, щоб поспілкуватися і за вишиванням, і за піснею, і
за читанням, щоб прийти на допомогу у скрутну годину.
Тетяна Серебреннікова провела майстер-клас "Занизування, заволікання - найдавніші вишивальні шви, які наслідують ткання", показала дівчатам з чого починати, розказала про техніку української вишивки.
Відбулась перезентація журналу «Майстерня вишивки», учасниці майстер-класу змогли отримати примірник у подарунок від редакції журналу.
Гості заходу познайомились з традиційними та сучасними вишиванками відомої донецької вишивальниці, нині киянки і мешканки Голосіївського району Тетяни Зез.
Гості заходу познайомились з традиційними та сучасними вишиванками відомої донецької вишивальниці, нині киянки і мешканки Голосіївського району Тетяни Зез.
Спілкувались за змістом альбому, передмову до якого відновили гуртом, а загальну редакцію здійснила Оксана Дмитренко
Оксана Собко, керівник
гурту «Зоряниця», презентувала
етнографічний скарб - пісню з Лесиного краю, Камінь-Каширського
району.
За вишиванням співали пісню Миколи Сома «Вишиванка»:
"На війноньку лютую проводжала.
Сорочечку вишиту одягала.
Оберегом будь йому на полі бою,
Захисти від куль його та неволі."
Було тепло і затишно. І жіноче рукоділля зі співом і спокоєм розлилося по бібліотеці – місці, де найкращим чином можна і треба плекати українське слово, орнамент, пісню, традицію, культуру спілкування на прикладі родини Косачів.