28 травня, 2022

Віртуальний день краєзнавства


29 травня в Україні відзначатимуть День Києва. Цього року столиці виповниться 1540 років.

З потоку життя...

«Як тебе не любити, Києве мій»: гімн столиці відзначає 60-річний ювілей



«Як тебе не любити, Києве мій!» — пісня композитора Ігоря Шамо на слова поета Дмитра Луценка, написана в 1962 році. Вперше прозвучала саме 27 травня.





Битва під Києвом увійде в підручники з військової історії

Ден Райс, ветеран збройних сил США, нещодавно призначений спеціальним радником головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, приїхав в Україну, щоб поговорити з українським генералом про те, що потрібно нашій армії для стримування натиску величезних російських сил.
В інтерв’ю Укрінформу Ден Райс розповів, що нового для себе про війну він дізнався від українських командирів під час поїздки, яка зброя необхідна Україні для вигнання загарбників і досягнення перемоги, а також у чому досвід українських ЗСУ може бути корисним для армій країн НАТО. 
В Україні росія зіштовхнулася з однією з найкращих армій в Європі. 
Збройні сили України дали гідну відсіч путінській армії, а битва під Києвом увійде до підручників з воєнної історії...


Місто люди прикрашають


У боях на сході загинув відомий “кіборг”-десантник, фотограф Руслан Боровик

Руслан Анатолійович Боровик
 (позивний — Багдад) — український військовослужбовець, молодший сержант, командир відділення, фотограф, учасник російсько-української війни.
Служив на контракті в Збройних силах України, брав участь місіях в Іраку (2004—2005).
У 2014 році мобілізувався до лав Збройних сил України, служив гранатометником у 90-му батальйоні. Зайшов у Донецький аеропорт — новий термінал — 30 листопада 2014 року. Був поранений.
Брав участь в бойових діях в Донецькій області поблизу с. Піски, с. Водне, с. Опитне, м. Авдіївка, двічі брав участь в обороні Донецького аеропорту. Під час штурму позицій противника на території донецького аеропорту, отримав кульове поранення і контузії. Після демобілізації працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при Київській міській державній адміністрації.
Руслан Боровик неодноразово виступав у бібліотеках ЦБС Голосіївського району, проводив безліч національно-патріотичних заходів, де він розповідав про героїзм своїх побратимів.
Загинув 30 квітня 2022 року в бою поблизу міста Ізюм Харківської області.


Герой України, народна артистка Ада Роговцева: «Обіцяю дожити до Перемоги!»

«У день перемоги я стоятиму на своєму київському балконі, а у дворику під ним зберуться усі мої хлопчики: це ті військові зі ЗСУ і тероборони, волонтери, які їдять, ночують, перуть у моїй квартирі і просто заходять перепочити. Вони принесуть багато квітів, ми питимемо шампанське і вигукуватимемо: «Слава Україні!»...
Ада Миколаївна разом із донькою та онуком активно волонтерить ще з початку війни в 2014 році...
Моя донька Катя з початком війни відкрила координаційний волонтерський центр у Києві, там у хлопців вишколи, різна робота. А до нас вони приходять перепочити. Ми їх годуємо. Вони ходять до нас митися — по 25 чоловік. Я особисто їм перу, сушу та віддаю потім сухі речі. Часто переплутую труси та шкарпетки (сміється) — вони потім перебирають, шукають, де чиє. А головне, що я їм даю, — це те, що коли вони йдуть від мене на свою звитяжну роботу, я їх обіймаю, хрещу і благословляю в дорогу...
Вони всі мені як рідні....



Сторінками історії


Головна брама стародавнього Києва: 40 років тому звели павільйон над Золотими Воротами

У сучасному вигляді пам’ятку урочисто відкрили з нагоди 1500-річчя нашого міста.

20 травня 1982 у Києві завершилося будівництво павільйону музею «Золоті Ворота», що не лише захищає стародавню пам’ятку від руйнування, але й відтворює для сучасних киян ймовірний зовнішній вигляд головного «порталу» міста часів князя Ярослава Мудрого

1. Точна дата заснування Золотих воріт невідома. Більшість істориків схиляються, що вони могли бути споруджені у період з 1017-1024 років.
Про будівництво Золотих Воріт згадує Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» у 1037 році: «Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він… потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці».
Більш рання згадка про пам’ятку міститься у польській хроніці Аноніма Галла, датовану початком XII століття:
Автор згадує, що польський король Болеслав I Хоробрий в інтересах свого зятя — князя Святополка, вів боротьбу з київським князем Ярославом Мудрим. 14 серпня 1018 року вони взяли Київ, тоді ж Болеслав ударив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився, звідси його назва — «Щербець». Пізніше цей меч зберігався у Гнізні (першій столиці Польського королівства) і став одним із символів Польщі.
2. Ворота збудовані за технікою змішаної кладки — шари каменів чергували з рядами обпаленої цегли (плінфи). Кладку можна побачити на лицьовій стороні Воріт.
3. Існує декілька версій щодо походження назви Золотих воріт. Перша з них пов’язує її зі золотою банею Благовіщенської церкви, що височіла над ними. Друга версія наполягає на аналогії зі Золотими воротами, які вже існували тоді в столиці Візантії — місті Константинополі.
4. Ворота були головним в’їздом до столиці. Ніколи й нікому із загарбників не вдавалось потрапити до міста крізь них. Військо хана Батия частково зруйнувало їх в 1240 році, але при цьому вони потрапили в місто через у районі сучасного Майдану.

 читати далі>>> //Вечірній Київ.-2022.-20 травня

Маленькі історії Великого міста.


Київському Динамо виповнилося 95 років

13 травня 1927 року відбулася історична подія, яка вважається днем заснування столичного футбольного клубу
Це день реєстрації статуту Київського пролетарського спортивного товариства (ПСТ) «Динамо» Міжвідомчою комісією у справах громадських організацій і спілок Київського округу.
Реєстрація Київського ПСТ «Динамо», у рамках якого і заснували пізніше футбольну команду, саме цього дня підтверджена документами в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. 1927 рік відображений і в офіційних документах і довідниках ФІФА і УЄФА.
За свою історію «Динамо» завоювало 60 титулів — національних і міжнародних кубків і суперкубків. Це єдиний клуб, який провів усі сезони у найвищій лізі СРСР, а потім України. Найтитулованіша команда України, яка у своєму активі має 16 чемпіонських титулів, 13 національних кубків, 9 суперкубків України, один Суперкубок УЄФА і два Кубки володарів кубків. «Динамо» стало найтитулованішим клубом Центральної та Східної Європи, а також найуспішнішим клубом України за результатами семи десятиліть — від 1930-х до 1990-х років.
Першу офіційну гру футбольний клуб провів 1 липня 1928 року в Білій Церкві проти збірної цього міста, і в підсумку поступився з рахунком 1:2. Наступний матч відбувся 17 липня з гравцями «Динамо» (Одеса) і закінчився з рахунком 2:2.
Восени 1928-го в команді з’явився перший тренер-гравець Василь Бойко. Під його керівництвом команда взяла участь у дебютному офіційному турнірі — першості Києва, яку і здобула.
Два гравця київського «Динамо» були удостоєні найвищої індивідуальної нагороди — «Золотого м’яча». Його володарями стали Олег Блохін (1975) та Ігор Бєланов (1986). В колекції Національного музею історії України зберігається «Кришталева бутса» — відзнака Олега Блохіна за 200-й гол у чемпіонатах СРСР.
Цього дня також вшановують пам’ять видатного гравця і тренера київського «Динамо» Валерія Лобановського, який пішов з життя 20 років тому — 13 травня 2002 року.

В умовах повномасштабної російсько-української війни, яка почалася 24 лютого 2022 року, до лав тероборони вступили ексгравці київського «Динамо» Олександр Алієв, Олег Лужний, Андрій Богданов, Віталій Мандзюк, які записалися до територіальної оборони Києва у перші дні війни. Також у лавах тероборони захищає Україну від російських окупантів футбольна легенда «Динамо» — Володимир Безсонов.



Фото киянки в бомбосховищі порівняли з образом Богоматері

Іконою в католицькому храмі італійського Неаполя стала картина "Київська Мадонна" дніпровської художниці Марини СОЛОМЕННІКОВОЇ, 30 років. Зобразила жінку, яка годує немовля в столичному метрополітені під час боїв за місто.
Прообразом стало фото киянки 27-річної Тетяни Блізняк та її доньки 2-місячної Марічки. Із чоловіком другу ніч після початку повномасштабної війни провели в столичній підземці на станції "Університет".
Марина Сoлoменнікoва побачила світлину в соціальних мережах та в новинах, де її порівняли з іконою Діви Марії.
— Сьогодні тисячі українців живуть у жаху і не знають, чи настане для них завтра. Водночас бачимо тисячі проявів материнської любові, — каже мисткиня. — Образ жінки на фотографії угорського журналіста був настільки невинним, що світився навіть без ілюстрації. Стала символом усіх українських матерів, які мусять ховатися від російської зброї в бомбосховищах. Наші жінки — найхоробріші та найсильніші.




Хроніки війни: бібліотека ім. М.В.Гоголя представляє виставку світлин


Актуальний фотопроєкт експонують в артпросторі Київської бібліотеки імені Миколи Гоголя у центрі Києва.
Експозиція, яка має символічну назву «Ой у лузі червона калина» присвячена героїзму та стійкості українських захисників та захисниць, територіальній обороні, волонтерам, лікарям та кожному, хто сьогодні бореться за нашу державу проти російських загарбників, внутрішній та зовнішній красі українців, їх незламній волі до свободи.
Ініціаторами створення фотопроєкту стало мистецьке об’єднання Kyivphotos-Hall 2012 за сприяння Національної спілки фотохудожників України.
В експозиції свої роботи представили 30 митців: Олег Андрос, Костянтин Сова, Валерій Лещинський, Дмитро Журавель, Олександр Звір, Степан Кучерявий, Борис Бухман, Світлана Задоровська, Юлія Капустинська, Лілія Корж, Катерина Куцевол, Олег Агафонов, Микола Тимченко та інші.




Шановні користувачі, сподіваємось вам буде цікаво

27 травня, 2022

29 травня - День Києва

       На берегах Дніпра розкинувся стародавній Київ. Багато  митців, діячів та видатних мислителів так чи інакше поєднали своє життя, діяльність і творчість з цим прекрасним містом.  Київ давній і сьогочасний протягом багатьох століть пробуджує в людині художника. Кожне покоління залишало свою неповторну образотворчу розповідь про сучасний йому Київ.

  До Дня Києва презентуємо 
художньо - ілюстративну виставку 
"Київ, ти моє натхнення!"
(художники Києва).
 
   Представлено літературу з фондів читальної зали та  матеріали і роботи українських художників з родинних архівів читачів нашої бібліотеки. Митці народилися або поєднали своє творче життя з нашим чудовим містом: Жозеф Ліньов, Юрій Логвин, Алла Горська, Віктор Зарецький, Іван Марчук, Сергій Якутович, Георгій Нарбут,  Сергій Поярков та інші.

26 травня, 2022

Київські вітражі.

Напередодні Дня Києва у ЦРБ ім. М. О. Некрасова 
відбулась презентація
поетичної збірки "Київські вітражі".


 
  Це двотомна антологія сучасної поезії, упорядниками якої стали відомі поети - Станіслав Шевченко та Василь Дробот. Вона була видана відповідно до цільової програми розвитку інформаційно -  комунікативної сфери м. Києва.
  


  Як зазначив у своїй статті "Фрагменти із київської поезії" Станіслав Шевченко: "Київська поезія" розмаїта, багатогранна, має уславлених творців, талановитих представників різних поколінь, молодих імен. Це поетичне 2-книжжя починається з вірша видатного поета Дмитра Павличка "Київ - серце України". Ось його перші строфи:
                                     На широкій, на господній длані
                                     Злотоверхий Київ наш стоїть, 
                                     Дух життя являє на Майдані
                                    Молоду снагу десятиліть.
                                    Ми правнуки, творителі держави,   
                                    Захисники свободи і добра.
                                    Дай, Боже, нам тримати в сяйві      слави     
                                    Єдинокровні береги Дніпра


 На зустріч до бібліотеки прийшли авторки цього видання, представники творчого об’єднання при НСПУ: Наталя Філіпова, Наталя Савіна, Ірина Шипіцина, Тетяна Коноваленко, Євгенія Зенюк. 


    Вірші, присвячені Києву, у яких відобразились і спогади дитинства, і пейзажні мотиви, і роздуми над сьогоденням прозвучали у авторському виконанні. 

 
 
  Поети завжди гостро реагують на події, тому присутні почули переповнені сумом та болем строки Наталії Філіпової, присвячені важкому воєнному часові. 



 Незмінною залишається тільки любов до рідного міста, 
яке надихає на створення прекрасних зразків поетичної творчості.
"Срібна павутинка" з Бердянська.

 

 
 
   У ЦРБ ім. М. О. Некрасова продовжуються зустрічі з українцями, які переїхали до Києва з тимчасово окупованих територій.

   Цього разу свою книжку для дітей "Срібна павутинка" презентувала Віталіна Ганзіна - вчителька та психолог з Бердянська. Це не перше видання Віталіни, вона - активна творча особистість, яскрава представниця патріотичної української молоді. Приваблює не тільки її творчість, а й тверда громадянська позиція.

 

    Спілкування з авторкою було цікавим і плідним, та буде продовжуватись у майбутньому.

24 травня, 2022

"Я все життя збирав людські долі"

Бібліографічна новинка травня



17 травня — 100 років із дня народження Анатолія Дімарова (справжнє прізвище — Гарасюта)
(1922-2014), письменника, громадського діяча.
Майбутній український письменник, лауреат Шевченківської премії, ветеран 2-ї Світової війни, автор спогадів про військові злочини сталіністів та книг про Голодомор-геноцид, народився на хуторі Гараськи неподалік Миргорода, у заможній родині вчителя Андроніка Гарасюти. Мати Анатолія була дочкою священика. Під час колективізації родину розкуркулили. Батьки Анатолія були змушені розлучитися та приховати походження двох своїх дітей, щоб вберегти їх від російсько-комуністичних репресій. Мати змінила документи Анатолію та його молодшому братові Сергію, і вони отримали прізвище покійного сільського вчителя — Дімаров. З ним і довелося прожити життя
Лише на восьмому десятку років, вже у незалежній Україні Анатолій Дімаров відкрив своє справжнє прізвище читачам у автобіографічному творі «Прожити й розповісти».
Анатолій Дімаров-Гарасюта одним із перших у радянській літературі підняв тему голодомору 1932-1933 років. Написав про це в романі «І будуть люди» (1964). Репресивні органи не стали переслідувати популярного прозаїка — ветерана та інваліда війни. Але цензура постійно препарувала його твори, викидаючи сторінки, обриваючи цілі сюжетні лінії. Так сталося і з книгою його життя, історичним романом «Біль і гнів», присвяченим долі українського народу в ХХ столітті. Тільки через 45 років після першої публікації Дімаров відновив викреслені сторінки. 1982-го за цей твір нагороджений Шевченківською премією.

Шановні користувачі!
Інформаційно-бібліографічний відділ підготував Рекомендаційний список літератури «Біль і гнів Анатолія Дімарова» присвячений 100-річчю від дня народження українського письменника 
детальніше>>>



22 травня, 2022

Знати правду про минуле

 Бібліограф рекомендує



18 травня відзначає 86-й день народження
 Володимир Білинський – відомий український публіцист автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська» та Україна-Русь»

У тритомнику «Країна Моксель, або Московія» розповідається про фіно-угорське коріння російської цивілізації, що заперечує офіціозну версію «триєдиного» народу, яка часто використовується у державній ідеології сучасної РФ. Автор переконує, що багато років відбувалася методична зачистка та перекручування старовинного історичного матеріалу: «Уся російська і навіть європейська історичні науки сповідують думку про „незалежний розвиток Московії“ в Золотій Орді. Однак це ― московська брехня… Це був звичайний улус єдиної держави…»
Білінський аналізує джерела, зіставляє історичні факти, щоби довести, що росіяни протягом віків були підданцями золотоординців, жили за їхніми законами й зазнали змішування крові та звичаїв.
Білінський доводить, що такі відомі російські імперські історики, як Карамзін, Соловйов, Ключевський створили міфологію великоросійської держави, і зокрема:
що нібито росіяни — слов’яни;
  • що нібито Ростово-Суздальсько-Рязанська земля входила до складу Великого Київського князівства;
  • що нібито Москву заснував князь Юрій Долгорукий 1147 року.
  • що нібито князь Олександр Невський народився у 1220 і брав участь у битві на річці Неві зі шведами в 1240 році, з німцями й естами в 1242 році на Чудському озері.





У книзі подано багатющий фактологічний матеріал, на підставі якого спростовуються старі заяложені міфи та побрехеньки як радянських, російських, польських, так і деяких українських істориків. Мова йде про Великі Галицько-Волинське та Литовсько-Руське князівства, їхніх реальних правителів і будівничих. У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів. Для широкого кола читачів.

За свідченням відомого історика М. М. Карамзіна, російська історична наука, як і багато інших, перевантажена міфами, так званими «доважками брехні». Прибравши з описового каркаса російської історії очевидні вигадки, автор подає її такою, якою вона була насправді.
Написане на основі російських документальних матеріалів, історичне дослідження адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам ВНЗ, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле.
У перших частинах книги «Москва Ординська (XIII—XVI століття)» цитати подані українською мовою, бо так вони вже були цитовані раніше. У наступних частинах книги цитати наведені мовою оригіналу.

20 травня, 2022

День Європи в Україні


   Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти- великої родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами.
  Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.
  Святкування Дня Європи проводиться з метою ознайомлення з країнами Європи, їх особливостями, досягненнями, традиціями, можливістю долучитися до європейських цінностей формування єдиного європейського простору та ролі в ньому України.
   В Україні свято відзначають з 2003 року у третю суботу травня згідно з Указом Президента України №339/2003 від 19 квітня 2003 року та 
«…враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію…».

До цього свята у читальній залі було оформлено виставку - подорож "Вивчай Європу - змінюй Україну"


Пропонуємо вашій увазі 
науково - популярне видання 
"Європа на роздоріжжі"  Станіслава Комарек 
(до Дня Європи в Україні )

  У цій книзі відомий чеський інтелектуал Станіслав Комарек міркує про загальну кризу, до якої наблизилося європейське суспільство і яка залишається непоміченою, "маскуючись" під кризу фінансову і демографічну. Автор аналізує роль традиційної релігії, витісненої релігією економічного зростання, добробуту і споживання, що ґрунтується на дедалі глибшому індивідуалізмі -  як і небачений спад народжуваності. Травми, завдані Європі Другою світовою війною, призвели до постання піклувальної держави, яка виховує інфантильних і слухняних громадян, нездатності чинити опір, запровадження орвеллівської "мови політкоректності" тощо. Розглянуто історичне коріння демократії і причини падіння її ефективності у наш час. Автор порівнює "шлях до вгасання", яким прямує західне суспільство, із життєздатнішими системами функціонування ісламського світу та Китаю, що вже починають "тиху колонізацію" Європи, - і наостанок змальовує кілька можливих сценаріїв її розвитку.

19 травня, 2022

19 травня – Всесвітній день вишиванки



 Вишиванка - частина українського національного одягу, що містить елементи етнічної вишивки. Вишиванка має багату історію в Україні, її коріння сягає дохристиянського періоду, це давня і символічна традиція в Україні.  
 Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки.
  Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними.  “Рідною” для полтавців здавна була техніка лічильна гладь (лиштва).
 Вишиванки Вінницької області відрізнялися поєднанням великої кількості технік і кольорів.
 На Житомирщині вишивали дрібним хрестиком і використовували прості геометричні візерунки, а також покривали вишивкою весь рукав.
 Київські вишиванки відрізнялися багатими рослинними візерунками.
 У Чернігівській області вишивали абстрактні орнаменти дуже дрібним хрестиком і часто використовували бісер.
 На Дніпропетровщині часто вишивали чорною ниткою та обшивали манжети рукавів.
  На півдні України та в Криму були популярні квіткові візерунки.
  У Запорізькій області часто вишивали квіти і калину. 
  В Одеській – геометричні візерунки червоною і чорною ниткою.


  В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті.

Ми цінуємо свою історію, свої звичаї, традиції та обряди.

"Я душу одягну у вишиванку"

 Бібліограф рекомендує



Вишиванка має величезне значення для кожного українця не лише як елемент святкового, народного вбрання, а й як складова українського культурного надбання. Історія вишиванки має глибоке коріння, адже елементами вишивки прикрашався ще одяг скіфів, які проживали на землях сучасної України ще до нашої ери. У Київській Русі також прийнято було носити вишитий одяг, про що є згадки тогочасних мандрівників та істориків. Український народ крізь віки проніс любов до вишиванки та зберіг традиції вишивання одягу. В кожному регіоні України нині є свої традиції вишивання, свій символізм елементів орнаменту на одязі.

Починаючи з 2006 року в Україні відзначають День вишиванки. 

Ідею свята запропонувала студентка історичного факультету Чернівецького національного університету Леся Воронюк. Вона запропонувала одногрупникам обрати день і прийти на заняття в етнічному одязі. Ідею студентки підтримали студенти і викладачі університету, і з роками ця традиція розповсюдилася по всій Україні.

День вишиванки відзначається у третій четвер травня. Тобто цього року День вишиванки припадає на 19 травня. Це свято не прив'язане до державного чи релігійно свята, воно є швидше символічним. 
В умовах війни з росією та надзвичайної консолідації українського суспільства День вишиванки в Україні буде ще одним приводом заявити про те, що ми – українці, вільний народ незалежної держави, яка відчайдушно бореться з російським загарбником. 
19 травня відзначаємо Всесвітній день вишиванки – міжнародне свято, покликане зберегти українські народні традиції через етнічний вишитий одяг. У День вишиванки кожен, хто хоче підкреслити своє українське походження, а також просто підтримати Україну, може одягнути вишиванку. 
19 травня кожен українець, чи то в Україні, чи то за кордоном, може одягнути вишиванку і показати єдність, незламність і красу українського народу.

Вишиванки в королівських гардеробах:



Королева Нідерландів Максима та королева Іспанії Летиція
 у вишиванках підтримують Україну

Українська вишиванка надихає:
світові дизайнери додають вишиванку в свої покази.

Найкращі моделі світу одягають вишиванки



Завжди в нагоді нестаріюче бібліографічне видання
"Про що розповідає вишиванка"
читати>>>



18 травня, 2022

Тут України дух: Міжнародний день музеїв

 Віртуальний день інформації: бібліограф рекомендує:



Тема Міжнародного Дня музеїв-2022 – «Сила музеїв»

Музеї мають силу змінювати нас.


18 травня
музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.
Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція радянської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.
За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».
Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.
«Сила музеїв» – тема Міжнародного Дня музеїв-2022. Міжнародна рада музеїв ICOM закликає музеї світу до Міжнародного дня музеїв (18 травня) дослідити та показати потенціал музеїв з позиції впливу та позитивних змін у своїх спільнотах у наступній оптиці: сила досягнення сталого розвитку; сила інновацій щодо цифровізації та доступності, сила розвитку громад через освіту. Завдяки своїм колекціям і програмам музеї створюють соціальну мережу, важливу для формування та розвитку суспільства. Підтримуючи демократичні цінності та надаючи можливості для навчання всім соціальним групам, незалежно від віку, протягом усього життя, вони сприяють формуванню свідомого та активного громадянського суспільства.



На жаль, День музеїв 2022 в Україні супроводжується великими руйнівними втратами культурної спадщини.


Уряд зафіксував 331 воєнний злочин росіян проти культурної спадщини України (читати далі)>>>)




Національний музей Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині був знищений прямим влучанням російської ракети у ніч на 7 травня. Однак колекція не постраждала – її встигли вивезти.
Cнаряд влетів під дах будівлі, спалахнула пожежа. Вогонь охопив усі приміщення музею.
Однак сама будівля, біля якої похований український філософ, загорілася. (читати далі)>>>)


Війська РФ вивезли з Маріупольського художнього музею оригінали Куїнджі та Айвазовського.
Окупанти пограбували також Маріупольський краєзнавчий музей.
Окупанти повністю вивезли всі цінні експонати з Музею краєзнавства та Художнього музею.
У Маріуполі зберігалось сім оригінальних шедеврів, які, за попередньою інформацією, були передані окупантам директоркою Маріупольського краєзнавчого музею Наталі Капусниковою. Вона знала точне місце таємного зберігання шедеврів та особисто передала все з рук в руки.
Серед пограбованих речей є картини Архипа Куїнджі («Червоний закат», «Осінь», «Ельбрус»), картина Айвазовського («Біля берегів Кавказу»), три іунікальні ікони (Ісус Христос Пантократор, Богоматір із немовлям, Іоан Хреститель) та інші шедеври української культури. 
(читати далі)>>>)


На Київщині згорів історико-краєзнавчий музей: унікальні картини
Марії Примаченко врятували


У селищі міського типу Іванків, що на півночі Київської області, внаслідок обстрілів російськими окупантами згорів історико-краєзнавчий музей. Там зберігалися роботи відомої української народної художниці Марії Примаченко.(читати далі)>>>)

Не пробачимо!!!




Сьогодні, 18.05.22,  у Києві відзначають Міжнародний день музеїв. Цього дня в музеях безкоштовний вхід та цікаві події.
Попри воєнний стан, столичні музеї долучаються до свята і пропонують відвідувачам цікаві та пізнавальні події. 
Джерело інформації газета "Вечірній Київ" (читати далі)>>>





Шановні користувачі!
Тим хто цікавиться музеями рідного Голосіївського району пропонуємо здійснити віртуальну подорож залами музеїв
  
натиснути ТУТ>>>









Рекомендуємо прочитати:


Український музей. Збірник. - Київ: Фенікс, 2007. -478 с.
У збірнику «Український музей», що був уперше виданий у 1927 р., вміщено роботи відомих українських науковців-музейників першої половини XX ст. — Д. Щербаківського, М. Новицької, Ф. Ернста, В. Ляскоронського, М. Рудинського та ін., а також хроніка життя українських музеїв середини 20-х рр. XX ст. Репринтне перевидання здійснено з нагоди 80-ї річниці з часу появи «Українського музею». До перевидання додаються підготовлені доктором історичних наук С. І. Білоконем вступна стаття, збірка документів до історії створення «Українського музею» та біографічний словник українських музейників, що були авторами статей для цього збірника.



Національний музей "Київська картинна галерея". Путівник. - Київ: Антиквар, 2020. -
272 с.
У книзі, виданій до 100-річчя Київської картинної галереї, розповідається про один з найстаріших художніх музеїв України, колекція якого нараховує понад 13 тисяч творів образотворчого та прикладного мистецтва. Вступна стаття містить інформацію про основні етапи розвитку музею, а кожний з семи розділів знайомить із художніми тенденціями певного часу, видатними майстрами та окремими роботами, що прикрашають постійну експозицію або демонструються на тематичних виставках. Видання адресовано широкому колу шанувальників мистецтва.



Полюшко Г. В. Втрачені скарби Лаврського музею : пошуки і знахідки / Григорій Васильович Полюшко ; Нац. Києво-Печерський історико-культур. Заповідник ; передм. Олександр Федорук. – Київ : Абрис, 2001. – 175 с. : іл.

У книзі йдеться про пошуки втрачених у 1930-х роках унікальних експонатів Лаврського музею, нині Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Здані за таємним рішенням Політбюро ЦК КП(б)У на тимчасове збереження до Київської контори Держбанку, музейні предмети невдовзі, без згоди заповідника, опинилися в Москві…

16 травня, 2022

18 травня - День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу.

  18 травня 1944 року силами Народного комісаріату внутрішніх справ розпочалася депортація кримських татар з батьківщини. 
За офіційними даними було виселено 183 155 осіб, головним чином в Узбекистан; невеликі групи татар було виселено в Казахстан, Таджикистан та в Росію.

   ПРИЧИНИ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР
   У 1930-х кримські татари страждали від репресивної політики СРСР: примусова колективізація, розкуркулення, виселення на північ країни і за Урал, Голодомор, а потім – “чищення” інтелігенції 1937–1938 років. Такі репресивні дії налаштували людей проти СРСР.
  Радянська влада звинувачувала народ у державній зраді на користь нацистської Німеччини і “масовому знищенні радянських людей” під час Другої світової війни. Це була офіційна причина депортації кримських татар.
  Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв називає таку причину абсурдною, оскільки від початку війни всіх чоловіків призовного віку забрали на військову службу. Кримські татари воювали як у складі Червоної армії, так і в антирадянських бойових загонах.
     Історики вказують і на інші версії причин депортації. У корінного народу Криму були тісні історичні зв’язки з Туреччиною. А в той час для Радянського Союзу ця країна була суперником. СРСР планував використовувати Крим як стратегічний плацдарм, якщо виникне конфлікт з Туреччиною. Лідер Радянського Союзу хотів застрахуватися від можливих зрадників і саботажників.

ЯК ВІДБУВАЛАСЯ ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР
  НКВС заходили в кожний будинок і оголошували, що через зраду батьківщини його жителів виселяють з півострова. Щоб зібратися людям давали від декількох хвилин до півгодини.
    У травні 1944-го багато кримськотатарських чоловіків перебували на війні. Тому під депортацію кримських татар потрапили переважно жінки, діти і люди похилого віку.
   Людей вантажівками відвозили на залізничні станції. Звідти в Середню Азію відправили майже 70 товарних ешелонів. Наглухо закриті вагони були переповнені людьми. Максимальний шлях до нового місця поселення тривав три тижні.
      У дорозі, здебільшого через спрагу і тиф, загинуло близько 8 тис осіб. Деякі люди, не витримавши страждань, божеволіли.
    Ешелони прибували в Узбекистан, райони Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи відправляли в Костромську область, Марійську АРСР і на Урал.

НАСЛІДКИ
    За час депортації від голоду, виснаження і хвороб загинуло від 15 до 46% кримських татар.
  Люди  вмирали з перших днів життя на нових місцях. Їх селили в непридатних для життя будинках. Багато хто навіть жив під відкритим небом. Незвичний клімат, нестача питної води, антисанітарія – усе це викликало шлунково - кишкову епідемію. Новоприбулі хворіли на жовту лихоманку, дизентерію, малярію та інші місцеві хвороби, від яких у переселенців не було природного імунітету.  Медичну допомогу переселенцям не надавали.
   Більшість татар до 1956 року жили в спецпоселеннях, які нагадували трудові табори. Вони були оточені блокпостами, воєнізованою охороною та огороджені колючим дротом.
   Людей використовували як дешеву робочу силу в колгоспах, радгоспах, шахтах, на будівництві, фабриках і заводах.
У публікації використано інформацію та матеріали з сайтів:
https://zmina.info/articles/deportacijia_krimskih_tatar-2/
https://www.jnsm.com.ua/h/0518M/

До  Дня пам'яті
 жертв депортації кримськотатарського народу
  у читальній залі було оформлено прес - виставку 
 "Позбавлені Батьківщини"

Вшанування на загальнодержавному рівні 
пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу 
та демонстрація солідарності в боротьбі 
за відновлення їхніх прав в умовах анексії АР Крим, 
набуває важливого українського та міжнародного значення.