Бібліотека розпочала свою діяльність у 1929 р. До послуг користувачів: абонементне обслуговування; обслуговування в читальній залі; доступ до інформаційних ресурсів через мережу інтернет; доступ до електронних каталогів; консультативна допомога бібліографа; тематичні бібліографічні ресурси з актуальних питань; віртуальні презентації; творчі акції; зустрічі з цікавими людьми; дні інформації; презентації; бібліографічні огляди тощо.
28 жовтня, 2021
До Дня вигнання нацистських окупантів.
27 жовтня, 2021
Озброєні словом, на захисті правди
22 жовтня відбувся день інформації "Дисидентський рух в Україні".
Загалом в українському дисидентському русі, можна виокремити чотири основні напрями: самостійницький, національно-культурницький, правозахисник, релігійний. Найрадикальнішим, а тому й найбільш переслідуваним, був самостійницький напрям. Його прихильники виступали за державну незалежність України, яку планували здобути мирними засобами. Яскравими представниками цього напряму були правник Л. Лук'яненко, історик В. Мороз, журналіст В. Чорновіл, вчителька О. Мешко, мистецтвознавець В. Горинь, психолог М. Горинь, поет В. Стус та ін.
Національно-культурницький напрям, представлений насамперед такими шістдесятийками, як літературні критики І. Дзюба та І. Світличнй, літературознавець М. Коцюбинська, мовознавець 3. Франко та ін., базувався на необхідності духовного і культурного відродження українського народу, передусім його національної самобутності, історії, традицій, мови. Поборники національно-культурних прав протестували проти цілеспрямованої русифікаторської політики, нищення пам'яток історії та культури, незаконних арештів, утисків національної інтелігенції тощо.
На захист невід'ємних прав людини, за дотримання конституції і законів виступали представники право захисного напряму. Серед них виділялися генерал П. Григоренко, інженер М. Маринович, математик Л. Плющ, психіатр С. Глузман та ін.
"Ті, хто будив Україну".
|
Насамперед - ідея створення власної незалежної держави. Досвід та ідеологічні доробки дисидентів були використані в період здобуття Україною незалежності.
Значний внесок дисидентів у розвиток української культури та науки.
Запрошуємо до спілкування в бібліотеці! |
26 жовтня, 2021
Жовтневі читання... Дні стають коротшими, а читачів більшає.
«Перший раз у бібліотеці».
| |
«З мамою у бібліотеку- як на свято!» |
|
«Люблю фантастику. Є продовження «Дюни»? |
|
«А я віддаю перевагу класиці». | |
«…а я люблю Булгакова!...»
|
|
«Повернулася з дачі - і відразу до вас». |
25 жовтня, 2021
#поповненняфондівбібліотекУІК
#программа_поповнення_бібліотечних_фондів
#уік
#ІнститутУкраїнськоїКниги
#УкраїнськийІнститутКниги
#Український_Інститут_Книги
23 жовтня, 2021
Тиждень медіа та інформаційної грамотності.
У рамках "Тижня медіа та інформаційної грамотності." бібліотека розпочала цикл бібліотечних уроків для учнів першого курсу училища. Їх мета - формування інформаційної культури підлітків.
Тема урока "Книга і комп'ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і минуле". Урок у групі №109 провела зав. інформаційно-бібліографічним відділом Кобилко. Л.М.
Сьогоднішньому підлітку потрібно щоб, інформація подавалася динамічно, яскраво та бажано коротко. І тут у пригоді стають наші бібліографічні нариси.
21 жовтня, 2021
"Тут кожен стає романтиком"
20 жовтня у читальній залі ЦРБ ім. М. О. Некрасова звучали поетичні рядки, музичні твори, спогади, присвячені Криму. На літературно-музичному вечорі представили свою творчість Сергій Скорий – відомий вчений, письменник та Василь Алоєв – спортсмен, заслужений тренер України, президент федерації пауерліфтингу України.
19 жовтня, 2021
Київський ювілей
Українському російськомовному театру в Києві
- 95 років
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки — український російськомовний театр в Києві, що займає приміщення колишнього театру Бергоньє на вулиці Богдана Хмельницького, 5.
Історія
1891 у Києві з'явився перший постійний театр, антреприза режисера і актора Миколи Соловцова.Акторський склад його трупи і надалі став базою Київського державного російського драматичного театру. Перші вистави трупа Соловцова показувала у приміщенні, де працює сьогодні театр ім. Івана Франко.
У 1919 році театр «Соловцов» був націоналізований радянською владою та отримав назву «Другий театр Української радянської республіки ім. Леніна».
Навесні 1924 року театр ім. Леніна дав останню виставу в колишньої будівлі Соловцова, відзначивши 26 річницю перебування на цьому місці, і був закритий. Восени того ж року рішенням Київського окрісполкому на його основі організовано Російську державну драму, 15 жовтня театр відкрив свій перший сезон в колишньому театрі Бергоньє, де знаходиться й тепер. Приміщення ж колишнього «Соловцова» було передано «Березілю» Л. Курбаса.
1941 театру присвоєно ім'я Лесі Українки.
У 1972-75 роках головним режисером був Ерін Борис Володимирович. 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.
Театр унікальний, бо тут містично поєдналась спадкоємність поколінь. Головний режисер театру, Михайло Резникович розповідає: "Я застав ще тих майстрів, хто працював з Костянтином Павловичем Хохловим, і вони передали живі традиції психологічного театру, започатковані Хохловим, що перейшли до наступних поколінь. Ми зараз теж намагаємося передати молоді людинознавство і все те, що дуже потрібно сучасному театру".
Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників.
|
Бойко
Таїсія Іванівна |
Бережко
Сергій Олександрович |
Ніколенко
Вячеслав Юрійович |
Стефанська Олена Анатоліївна |