Колегії Павла Галагана – 150 років

 «На прикладі створення Колегії ми бачимо, що може бути зроблено в нашому суспільстві людиною високого державного і соціального стану, котра володіє великими матеріальними засобами, раз вона одушевлена бажанням громадського блага».

( Газета «Киевлянин»)

    Окрасою Києва ХІХ століття, зразковим учбовим закладом була Колегія Павла Галагана.Протягом півсторіччя вона відігравала роль видатного культурно-просвітницького центру, впливала на життя Києва, зосереджувала першорядні педагогічні сили.
Заснував Колегію у 1871 році Григорій Павлович Галаган (1819-1888) – громадський діяч, українофіл, відомий меценат, голова Південно-західного відділу Російського географічного товариства, почесний член Історичного товариства Нестора-літописця, близький знайомий Т. Шевченка й М. Максимовича, поміщик на Полтавщині та Чернігівщині, представник відомого старшинсько-дворянського роду Галаганів.

    Приватну гімназію Григорій Павлович Галаган заснував у пам’ять свого сина Павла (Павлуся), який раптово помер від тифу в віці шістнадцяти років.
    Гімназія мала готувати юнаків різного стану «з недостатніми матеріальними засобами» до вступу в університет, в якій могли навчатися здібні діти з бідних сімей.
    У колегії навчалися тільки старшокласники. Тут вихованці й жили; частина з них знаходились там за власний кошт (навчання з повним пансіоном обходилося досить дорого - 750 карбованців на рік), а частина учнів, які витримали вступні іспити, перебувала там на повному забезпеченні колегії.
    Колегія за програмою дорівнювала 4 старшим класам класичної гімназії і була розрахована на виховання 70 учнів (30 стипендіатів Г. Галагана і 40 своєкоштних), хоча перший набір складався з 16 учнів.
    Усі вихованці, багаті та бідні, жили ніби однією родиною. З цієї родини вийшла ціла плеяда майбутніх академіків на чолі з президентом ВУАН Володимиром Липським. В ній навчалися А. Кримський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, та багато інших відомих українців.
    Колегія відкрилася у жовтні1871 року, для цього були побудовані спеціальні будівлі. Навчальний заклад існував і після смерті свого засновника - до 1917 року.

    Тут була своя бібліотека, що складалася з 6000 томів книг, діяла своя церква, в якій вінчався сам Іван Франко. Працювали лікарня, їдальня, спортивний зал.
    У Колегії було обладнано коштовний природничо-науковий кабінет, клас музики з фортепіано, скрипками й органом, на астрономічній вежі встановлено телескоп, а в 1914 році придбано й кіноапарат.
    Г. Галаган подарував Колегії цінну нумізматичну колекцію.
    Колегія мала книгозбірню. Основою книгозбірні стала бібліотека видатного українського історика і письменника М. Маркевича.
    Г. Галаган передав до Колегії й свою фамільну бібліотеку, утворену ще у XVIII столітті. Крім книжок, він пожертвував Колегії цінну збірку карт, планів, схем. Серед них – план Києва 1865 року.
    Згідно з наказом наркома освіти В. Затонського, у лютому 1919 року, бібліотека перейшла до Всенародної бібліотеки України (тепер Національна бібліотека імені В. Вернадського).
    Навчальний заклад перебував під постійним патронатом Університету Святого Володимира, але йому надавалось право самостійно налагоджувати навчальну справу. Кожен предмет мав викладатися в обсязі класичних гімназій. Програму будо складено з ухилом на гуманітарні науки – історія, письменство в стінах цього закладу процвітали.
    За часів навчання А. Кримського (1885-1889 рр.) вихованці випускали власний (неофіційний) журнал «Колегіатська думка» російською та українською мовами..

Після закриття колегії в її будинку містилися:

• · У 1917–1918 рр. – Генеральне секретарство військових справ на чолі з Головним отаманом військ УНР С. Петлюрою;
• · 1919–1920 рр. – одне зі сховищ НБУ ім. В. І. Вернадського;
• · 1923-1973 рр. – трудова школа ім. І. Франка, дитячий будинок, курси іноземних мов, середня українська школа ім. І. Франка;
• · 1977–1982 рр. – Будинок учителя.
• · Від 1986-го тут діє Державний музей літератури України ( у 1999 р. він отримав статус національного музею).

У нашій бібліотеці ви можете прочитати: 

Галаган Г. // Видатні постаті в історії України.– Київ, 2002.– С. 313-317.

Колегія П. Галагана // Оповідання з історії Києва.– Київ, 1998.– С. 105.

Захарченко, М. Коллегия Павла Галагана //  Захарченко М. М. Київ тепер і колись = Кіевъ теперь и прежде / М. М. Захарченко. — Київ : Задруга, 2006. —  С. 239-240 : фото.

Колегія Павла Галагана / В. Ковалинський // Меценати Києва.– Київ, 1988.

Шевчук, О. Історія заснування та діяльності Колегії П. Галагана // Рідна школа.– 2006.– №9.– С. 65-69.

Колегія Павла Галагана // Енциклопедія історії України.– Київ, 2007.– Т. 4.– С. 446-447.

Кальницький, М. Київські гімназії сто років тому / М. Кальницький // Вечірній Київ.– 2012.– 23 вер.– С. 28-29.

Руденко, Ю. Засновник «школи академіків»: Г. П. Галаган / Ю. Руденко // Українська культура.– 2009.– №2.– С. 32-33.

Григорій Галаган – засновник колегії для незаможних юнаків // Хрещатик.– 2008.– 3 грудня.– С.14.

(детальніше>>>)