9 березня - День народження Великого Кобзаря, українського поета, художника, мислителя, пророка Тараса Григоровича Шевченка

Нарешті вільний…

До 185 річниці

 звільнення Тараса Григоровича Шевченка з кріпацтва.

 З п’ятої книжки "Бібліотеки "Слова Просвіти", яка була присвячена генію українського народу і містить статті, аналітичні розвідки відомих науковців, шевченкознавців, письменників, культурологів про значення Великого Кобзаря ми дізналися багато цікавих фактів.

 Як зазначено у статті Надії Онищенко з м. Ніжина, подія викупу з кріпацтва Тараса Шевченка відбулася у Санкт-Петербурзі, тому дехто вважає, що росіяни визволили Шевченка.  Справді, все почалось у Літньому саду. Українець з Богуслава учень Петербурзької академії мистецтв Іван Сошенко помітив хлопчину, який змальовував античну статую. Відзначивши малярський хист Тараса, Сошенко відкрив йому шлях до освіти і почав клопотатися про порятунок обдарованого юнака. Відомий малоросійський письменник, випускник Ніжинської гімназії вищих наук Євген Гребінка запрошував Шевченка до себе, давав йому читати книжки. З Гребінкою Тарас почав іноді бувати у придворного живописця Венеціанова, який теж мав ніжинське походження. Оцей син ніжинського грека, маючи досвід викупу з кріпацтва обдарованих юнаків, долучився до організації викупу Шевченка.

 Дуже вірогідне припущення про те, що серед петербурзьких друзів Шевченка був і Микола Гоголь. А ось свідчення ще одного представника ніжинської вищої школи Аполлона Мокрицького, який розповів про Тараса своєму вчителеві в Академії мистецтв Карлу Брюллову і спонукав його допомогти звільнити талановитого юнака.

 "1838-й рік. 25 квітня… Годині о 2 - й пішов я до Брюллова. Невдовзі з’явився Жуковський. Прийшов Шевченко. І Василь Андрійович вручив йому папір про його звільнення і забезпечення прав громадянства. Приємно було бачити цю сцену".

 Петро Мартос - поміщик Лохвицького повіту навчався у Ніжинській гімназії вищих наук разом з Миколою Гоголем, Євгеном Гребінкою, Аполлоном Мокрицьким. 1840-го року він уперше видав "Кобзаря" Т. Г. Шевченка. В той час українська діаспора в Санкт-Петербурзі була другою за кількістю після німецької. У Петербурзі Гребінка гуртує українців навколо альманаху "Ластівка", у якому вміщено статті Основ'яненка, Котляревського та інших. Тут були надруковані вірш Шевченка "На вічну пам'ять Котляревському" та уривок з поеми "Гайдамаки".

 Спадщину Великого Кобзаря можна вивчати постійно, знайомити з фактами його життя нові покоління молоді. 

  А для цього у великій нагоді є і буде збірка "Шевченкіана", упорядниками якої були Любов Голота та Євген Букет. За це ми дуже вдячні проєкту "Бібліотека "Слово Просвіти".

Публікація підготовлена Логвиненко З.А.