30 вересня, 2025


 

Подаруй бібліотеці книгу

    Ми завжди щиро і безмежно вдячні за подаровані книги, бо впевнені – вони обов'язково знайдуть свого читача, стануть важливою частинкою фонду нашої бібліотеки. Можливо, саме ці прекрасні книги стануть  комусь у пригоді: спонукають  замислитись, дадуть пораду, а може просто стануть гарним співрозмовником.

 
Книга була, є і буде найкращим подарунком бібліотеці.

Вітання від читачів

Наш постійний читач і відвідувач, Вадим Мудрак 
Вітання із Всеукраїнським днем бібліотек!
 

Невтомні працівниці насичують джерело знань,

Плекають книгу, мільйонами, не по одиниці,

Її відновлюють і зберігають без вагань!

 

Із задоволенням завжди читач приходить

До храму мудрості і знань,

Бібліотекарі йому усе знаходять,

Все -  читачу, без зайвих рухів і вагань!

 

У холод і жару, у дощ і навіть зливу,

Під час тривог, шум вітру і дощу,

Між стелажів снують вони красиво,

 Торкаються до книг – що уві сні, що наяву!

 

Усе для читача – від першачків і до старечі,

Всі запити виконують вони,

І світ книжковий лягає їм на плечі,

У будь-який сезон – від літа до зими!

 

У Голосіївській, у бібліотеці, знайдеш ти все,

Для розуму й душі, - від зрілих читачів і до малечі,

Любов до книги – над усе!

 

Завжди уважні, чуйні і розумні,

Жінки ці милі роблять добру справу:

І у свята, і в монотонні будні,

Вони змістовні і цікаві!



Всеукраїнський день бібліотек

   Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня. Бібліотеки сьогодні - основні та найбільш повні сховища і розповсюджувачі інформації, накопиченої людством. 
  Сучасні бібліотеки, оснащені новими комп'ютерними технологіями, дозволяють кардинально розширити можливості, що надаються користувачам, підвищити оперативність доступу до різноманітних інформаційних ресурсів.
   Українська бібліотека, особливо у стані війни - це не просто місце для читання книг, але й центри культурного життя, де відбуваються різноманітні заходи, спрямовані на розвиток освіти, культури, національної та патріотичної свідомості. Це осередки спротиву російським загарбникам, що намагаються знищити усе українське.
   Не останню роль в оптимізації та оновленні фондів бібліотек відіграє Український Інститут Книги. 
До цієї дати ми розгорнули літературний вернісаж 
"Бібліотечний кемпінг"


   На вернісажі представлені деякі популярні книжки (за рекомендаціями УІК), які користувалися попитом у читачів в українських бібліотеках під час проведення Національного тижня читання. 
Зеленська Ольга

Наші вітання

 



29 вересня, 2025

День пам'яті жертв Бабиного Яру


   Бабин Яр - одна із найбільш болісних сторінок історії нашої держави. Це страшне місце, в якому в різні роки позбавляли життя десятки тисяч ні в чому не винних людей. Трагедія Бабиного Яру відзначається в Україні на державному рівні та є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних проміжків у часі. 
 
У рамках кінолекторію "Історія на екрані"
відбувся перегляд документального фільму
"Бабин Яр: Що і чому там відбулося під час німецької окупації?"


26 вересня, 2025

До Всесвітнього дня туризму

     Щорічно у  вересні відзначається Всесвітній день туризму та День туризму в Україні.  
  Напередодні  свята   у читальній залі проведено захід  - подорож "Торунь" з циклу "Європа очима українців".
   Галина Борисенко розповідала про свої
 враження від подорожі у польське місто Торунь.

   Місто Торунь вписане до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО з 1997 року. У місті багато пам'ятників середньовіччя і XX століття (200 об'єктів). Місто відоме тим, що воно зберегло майже в недоторканності своє середньовічне планування і готичні будівлі, всі з яких були побудовані з цегли, в тому числі монументальні церкви, ратуша і міщанські будинки. Важливим є той факт, що місто Торунь, на відміну від багатьох інших історичних міст в Польщі, уникнуло значних руйнувань в ході Другої світової війни. Зокрема, Старе місто залишилося непошкодженим, так що всі пам'ятники архітектури - оригінальні, а не відновлені після руйнування.
   Торунь називають містом перника і Коперника. Торуньські перники - це пряники, які почали виготовляти у Торуні ще у 14 столітті. Форми пряників дійшли у зображеннях до нашого часу.
   





  Торунь - рідне місто Миколи Коперника. У місті є Дім Коперника - імовірне місце народження великого астронома і математика.
   Будинок Мико́лая Копе́рника - одна з найгарніших і стилістично цілісних готичних кам'яниць північної Польщі.  Будинок датується 1370 роком.   



   З розповідями про власний досвід мандрівок по Європі 
долучилися і користувачі нашої бібліотеки.


Зустріч пройшла в доброзичливій, теплій атмосфері.

Нові надходження

27 вересня - Всесвітній день туризму 

Пропонуємо вашій увазі книгу

Ірини Пустиннікової
"Забуті парки, старі фільварки".

  
Книга Ірини Пустиннікової - це захоплююче й емоційне дослідження, яке відкриває перед читачами неповторний світ української архітектурної спадщини. У ній авторка запрошує нас у подорож по палацах, що зберігають у своїх стінах не лише архітектурні форми, але й багатий культурний пласт історії. Ця книга не просто про старовинні будівлі, а про їхні долі, про людей, які жили в цих палацах, і про те, як змінилась сама Україна на фоні цих змін.
    Книжка веде читача дорогами, які не позначені на туристичних мапах. Це авторська мандрівка понад ста палацовими комплексами, маєтками, фільварками, парковими ансамблями та архітектурними пам'ятками, які досі залишаються маловідомими навіть для самих українців. Вона не лише досліджує архіви й біографії власників маєтків, а й занурюється у світ атмосфери, деталей, настроїв. Книга охоплює десятки локацій по всій країні - від Волині до Поділля, від Слобожанщини до Галичини.
    Читаючи книгу, ви обов'язково забажаєте відвідати якесь з цих місць і зробите це, маючи таку нагоду. Приємного читання і яскравих мандрівок!

#ця _книга_ у _бібліотеці_завдяки_УІК                                                        Підготувала Зінчук
#поповненняфондівбібліотек УІК 

23 вересня, 2025

Аромат нової книги

 Анастасія Нікуліна,  «Завірюха»
 Це захопливе фентезі, що засноване на українській міфології та традиціях. 
 Події розгортаються у світі, де межі між людьми та богами майже стерті, а темрява поступово проникає в кожен куточок життя.
   Головний герой, Яр - представник могутнього роду Завірюх, наділений неймовірною силою, яка передається через покоління. Однак він вирішує кинути виклик власному призначенню та родовим прокляттям, коли закохується в просту дівчину Лесю, порушуючи давнє правило: Завірюхи не повинні кохати людей. Ця любов стає небезпечною грою, оскільки темні сили пробуджуються і загрожують як людям, так і богам.
   В основі сюжету - драматичне протистояння між силами світла і темряви, яке відбувається як у світі людей, так і серед богів.  Яр та Леся стикаються з непростими виборами, намагаючись врятувати свою любов і вистояти перед навалою темряви.
   Книга сподобається поціновувачам українського фентезі, міфології та захопливих пригод. Окрім глибокого символізму, у романі є динамічний сюжет, яскраві герої та мальовничі описи, які занурюють читача у світ давніх легенд та міфів.
    "Завірюха" - це не просто фентезійна історія, а роздуми про важливість вибору, свободи та збереження родинних цінностей у часи випробувань.

#ця _книга_ у _бібліотеці_завдяки_УІК                                                   
#поповненняфондівбібліотек УІК

В статті використані інтернет-матеріали


19 вересня, 2025

«Мощун. Янголи Перемоги. Щоденники війни». Героями стали звичайні люди

     18 вересня у центральній районній бібліотеці «Голосіївська» відбулася презентація видання «Мощун. Янголи Перемоги. Щоденники війни». Захід до Дня Захисників і Захисниць України пройшов за підтримки ГО «Славетні епохи України», ЦБС Голосіївського району міста Києва, благодійної організації «БФ Бадрі Лолашвілі» та колективу Інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва. У зустрічі взяли участь автори книги, захисники Мощуна та запрошені гості.

     Мощун ‒ невеличкий населений пункт за 15 км від Києва, який в березні 2022 року став форпостом оборони столиці. Тут відбулася одна з ключових битв, а 118 захисників віддали життя, ставши Янголами Перемоги.
     «Мощун. Янголи перемоги» – друга книга з серії «Щоденники війни», написана вихованцями інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС». Це короткі портретні нариси про 61 загиблого героя, записані майбутніми журналістами та їхніми педагогами під час інтерв’ю з родинами героїв.



     Прояви громадянської мужності у нелегкій роботі створення збірки присутні відчули з розповідей наставників юних журналістів  керівниці інформаційного агентства «Юн-Прес» Надії Іллюк та редакторки книги Жанни Сташко. Педагоги розповіли як звернулися до дітей, пояснивши мету проєкту. Відгукнулися учні 8–9 класів та студенти. Кожна дитина взяла на себе підготовку історії одного героя. Це була велика спільна робота учнів та викладачів.



     Особливим і надзвичайно зворушливим став виступ Лариси Павлівни Лолашвілі – матері загиблого героя. Бадрі Лолашвілі був старшим лейтенантом, командиром роти 72-ї бригади з позивним «Піночет», який прийняв свій останній бій у лісі біля села Мощун на Київщині.


     Прагнучи вшанувати пам’ять сина та всіх полеглих, Лариса Павлівна ініціювала створення «Благодійного фонду Бадрі Лолашвілі». Разом із теробороною та родинами загиблих вона особисто брала участь у пошукових роботах, знайомилася з багатьма сім'ями, які втратили своїх рідних. Завдяки ініціативі та зусиллям Лариси Павлівни було створено меморіал пам’яті загиблих.


     Своїми спогадами з присутніми поділився учасник боїв у Мощуні Дмитро Мартиненко – ветеран російсько-української війни та голова ГО «Сини війни». Нині він служить у 3-й штурмовій бригаді. Олег Дурмасенко (очільник ГО «Славетні епохи України») представив свого побратима як «універсального солдата». У своїй розповіді боєць описав один із днів боїв, надавши присутнім безпосереднє свідчення очевидця тих подій.


     Студенти, співавтори книги, Марія Тарасюк, Олександр Шинкаренко та Анастасія Данилюк поділилися, як непросто було спілкуватися з родинами загиблих героїв. Кожна історія про життя воїна вражає тим, що звичайні люди стали на захист країни і проявили себе героями.






     Презентація книги показала, як спільна робота дітей, студентів, педагогів і родин загиблих може стати живою пам’яттю про події війни та героїв, які не дозволили ворогові захопити столицю.
     Дякуємо інформаційно-творчому агентству «Юн-Прес» за передану бібліотеці книгу «Мощун. Янголи перемоги. Щоденники війни».



     Олег Дурмасенко також допоміг працівникам ЦРБ оформити цікаву інсталяцію, яка включає в себе книги про російсько-українську війну.



     Бібліотеки продовжують велику роботу з патріотичного виховання молоді, популяризації книг з історії України. Подібні заходи розширюють коло однодумців, допомагають об'єднати зусилля для досягнення перемоги.
     Пропонуємо також переглянути документальний фільм «Мощун. Янголи перемоги».



55 років від дня народження Дари Корній

 

   Дара Корній (справжнє ім'я - Мирослава Іванівна Замойська) - українська письменниця, яка працює в жанрі фентезі. Народилася 20 вересня 1970 року у селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Після школи Мирослава вступила до Української академії друку в місті Львів, на журналістсько-редакторське відділення. На даний час Дара Корній проживає у Львові і працює в Львівській національній академії мистецтв. 
   Захоплюється дохристиянською міфологією, праукраїнськими віруваннями, етнографією, казками, народною музикою, книгами.
   Перший роман письменниці у жанрі фентезі - "Гоніхмарник" - було опубліковано у видавництві "Клуб Сімейного Дозвілля" у 2010 році. Книга принесла автору третю премію літературного конкурсу "Коронація слова" 2010 року в номінації "роман", була нагороджена нагородою "Дебют року" від видання "Друг читача" та стала лауреатом премії асамблеї фантастики "ПОРТАЛ-2011" - "Відкриття собі" імені Володимира Савченко. Після публікації першого роману Дара Корней здобула неофіційне звання "української Стефані Майєр".
   "Моя дочка зачитувалась вампірськими сагами Майєр і щоразу з натхненням переказувала мені їхні сюжети, - зізнається Дара Корній. - Мене злило те, що українські підлітки захоплюються чужою міфологією, не здогадуючись навіть, наскільки потужним є пласт рідної української міфології. "Гоніхмарником" прагнула довести, що рідна міфологія нічим не гірша, а навіть краща за іноземну".
  Другий твір письменниці - роман "Тому, що ти є" - став "Вибором видавця" у конкурсі "Коронація слова - 2011". 
  Третій роман "Зворотній бік світла" - "Вибір видавця" 2012 року. Продовженням роману стали "Зворотній бік темряви", "Зворотній бік сутіні" та "Зворотній бік світів".
     В 2016 - стає лауреаткою відзнаки "Золота письменниця України" .
   Сьогодні Дара Корній є авторкою понад двадцяти п’яти книг для дітей і дорослих.
Запрошуємо до перегляду віртуальної книжкової виставки 
"Захопливий світ української магії".

В статті використані інтернет- матеріали.

14 вересня, 2025

135 років від дня народження Агати Крісті

   Справжнє ім’я - Дама Агата Мері Кларисса Маллоуен.
 Агата Мері Кларисса Міллер народилася 15 вересня 1890 в англійському місті Торки, графство Девон. Виросла в заможній родині, першу освіту здобула вдома. Батьки Агати Крісті були заможними переселенцями з США. Всі діти, а їх в сім’ї було троє, отримали дуже хорошу домашню освіту.
   Під час Першої світової війни Агата працювала сестрою милосердя в госпіталі. Пізніше - фармацевтом в аптеці, що відбилося згодом на її творчості: всього 83 злочини в її творах були здійснені за допомогою отруєння. 
    У 1956 році Агата Крісті була нагороджена орденом Британської Імперії, а в 1971 році за досягнення в галузі літератури - була визнана гідною звання Кавалердама ордена Британської Імперії, власниці якого також здобувають дворянський титул "дама", що вживається перед іменем. 
    Детективні романи виявилися дуже успішними, а до 1958 року Агата Крісті навіть очолила Детективний клуб. Серед відомих творів Агати Крісті - "Десять негренят" , 16 п’єс (одні з кращих - "Мишоловка", "Свідок звинувачення"). 
    Агата ненавиділа пудинг з мармеладом і тарганів. Все життя не вживала спиртних напоїв і не курила. Обожнювала музику, зокрема, опери Вагнера. 
   Крісті не могла записувати текст, тобто страждала дисграфією, а всі її твори були надиктовані. 
    1926 рік став одним з найскладніших в долі Крісті, тоді ж відбулося її загадкове зникнення. Померла її мати, брат став наркоманом, видавцям не сподобався роман "Вбивство Роджера Екройда", в якому розповідь велася від імені вбивці, і на довершення всього її чоловік Арчибальд закохався в іншу жінку і зажадав розлучення. Після цього Агата зникла, її довго шукали і навіть звернулися за допомогою до іншого британського майстра детективів - Артура Конан Дойла. Через деякий час Агату знайшли в невеликому санаторному містечку, де вона представлялася всім як Тереза Ніл. У неї дуже сильно постраждала пам’ять: вона смутно пам’ятала чоловіка, не могла згадати ім’я дочки, а рідну сестру впізнала тільки через кілька днів. Деякі вважали, що письменниця спеціально розіграла ситуацію зі "зникненням", щоб помститися чоловіку. 
   Крісті опублікувала понад 60 детективних романів, 6 психологічних романів (під псевдонімом Мері Уестмакотт або Вестмакотт) і 19 збірок оповідань. 16 її п’єс були поставлені в Лондоні. Книги Агати Крісті видані тиражем понад 4 мільярди примірників і перекладені на більш ніж 100 мов світу. 
   Їй також належить рекорд по максимальному числу театральних постановок творів. П’єса Агати Крісті "Мишоловка" вперше була поставлена в 1952 році і до цих пір безперервно демонструється.
   Письменниця померла 12 січня 1976 року в місті Воллінгфорд, Оксфордшир після короткої застуди, і була похована в селі Чолсі.

Запрошуємо на книжкову виставку-розслідування 
"Агата Крісті - життя, як детектив".


В статті використані інтернет-матеріали.

10 вересня, 2025

Аромат нової книги

Єва Лотоцька, "Жінка роду мого"    

   Це сага про життя чотирьох поколінь на тлі  подій в історії України, що охоплюють 1928-2023 роки.


    Студентка Дарина Гаєвська досліджує власний родовід, розглядаючи старі фото й слухаючи історії про життя прабабці Ганни.
   В звичайній родині Домбровських народжується третя дитина - донька Ганна. Дуже рано дівча залишається без материнської ласки - мати помирає. Через якийсь час, батько бере собі за дружину значно молодшу дівчину Докію. Яка хоч трошки замінить дівчинці матір. Попереду в Ганни важкі життєві випробування. Здавалось би, вижити нереально, але їй вдасться. Більше того, вона створить сім'ю, народить дітей.
   І далі ми спостерігатимемо долю її доньки Марусі, онуки Софії та правнучки Даринки. І все це на тлі історичних подій! Ми побачимо історію українського народу через розповідь про цих героїнь.
   Центром багатьох сенсів, закладених у книжці, є сорочка, яку Ганна вишила в ГУЛАГу і яка стала символом роду, волі, нескореності, твердої віри у силу правди. І це теж дуже щемне, близьке у цей час, коли нашою вишиваною бронею став піксель.
   "Жінка роду мого" - це не просто художній роман. Це глибокий, емоційний літопис жіночої сили, пам’яті й спадку, який передається з покоління в покоління. Єва Лотоцька вплітає в сучасну історію героїні голоси її прабабусь, травми і надії, любові і втрати. Тут зустрічаються минуле й сьогодення, магічне мислення і реальні події - щоб у єднанні народжувалась відповідь на головне питання: ким я є насправді?

#ця _книга_ у _бібліотеці_завдяки_УІК                                                   
#поповненняфондівбібліотек УІК

В статті використані інтернет-матеріали

09 вересня, 2025

Нові надходження



Пропонуємо вашій увазі
науково-популярне видання
Ірини Пономарьової 
"Маріуполь на хвилях історії (1780-2022)".
 
    Ірина Пономарьова відома докторка історичних наук, професорка, дослідниця етнокультурної спадщини греків та інших народів Надазов'я. Фахівчиня з історії Маріуполя і гастрономічної культури маріупольських греків.
    Історія становлення та розвитку Маріуполя - це вражаючий літопис, сповнений таємниць і розповідей про непересічні події. Так, у XVI ст. на березі Азовського моря запорізькі козаки, які жили з рибальства та полювання, а також добування солі в Бердянському лимані, облаштували зимівники. Щоб захистити свої господарства та комунікаційні шляхи від нападів кримських татар, вони звели сторожову вежу в гирлі річки Кальміус. Постійна загроза нападів кримських татар змушувала запорожців відмовлятися від мрій про господарське освоєння Північного Надазов'я.
    У XVII ст. територія сучасного Маріуполя була межею турецької й польсько-литовської імперій. Запорозькі козаки для підготовлення та здійснення рейдів і вилазок на кордонах України-Русі, можливо, створювали тимчасові поселення на берегах Кальміусу. Однак періодом заснування Маріуполя прийнято вважати XVIII ст., коли було безпосередньо закладено місто. Місто Маріуполь було засновано грецькими переселенцями, які в 1778-1780 рр. під керівництвом митрополита Ігнатія залишили Кримське ханство та поселилися в Надазов'ї. Згідно з історичними джерелами, Маріуполь став першим населеним пунктом на теренах нинішньої Донецької області, який отримав статус міста (1779 р.). Назву Маріуполь, що означає "місто Марії", було йому присвоєно в 1780 році.
    Книга "Маріуполь на хвилях історії (1780–2022 рр.)" - це унікальний літопис, що об'єднує століття, людські долі та події, які перетворили це приморське місто на символ стійкості.
    Чи можна уявити, як виглядав Маріуполь очима мандрівників, послів і купців? Ірина Пономарьова майстерно відтворює це крізь архіви міської думи, записки очевидців і давні фотографії. Її книга - це не лише розповідь про минуле, а й діалог із сучасністю, відображення того, як війна вписала свою криваву сторінку в долю міста.
    Крізь розповіді авторки прориваються питання ідентичності, збереження культурної спадщини та незламності перед лицем загроз. Ірині Пономарьовій 46 днів довелося провести у підвалі під постійними обстрілами, вона була свідком, як її улюблене місто Маріуполь цілеспрямовано знищували російські окупанти.    
    Книга адресована всім, хто цікавиться історією України й Маріуполя зокрема.

#ця _книга_ у _бібліотеці_завдяки_УІК                                                        Підготувала Зінчук
#поповненняфондівбібліотек УІК

04 вересня, 2025

Пам’яті побратимів

     29 серпня – особливий день для всього українського суспільства. Це День пам’яті захисників України, які віддали своє життя за незалежність, державність і територіальну цілісність нашої держави. Дату встановлено у 2019 році. Вона пов’язана з трагічними подіями під Іловайськом у 2014-му, коли під час виходу українських військових із «зеленого коридору» російські окупанти порушили домовленості та розстріляли наших воїнів. Символом цього дня став соняшник – адже саме крізь соняшникові поля проходили бійці.

     Саме цій даті був присвячений патріотичний захід «Живі, поки пам'ятаємо» для учнів 9-х класів школи № 36 у ЦРБ «Голосіївська» за участю ГО «Славетні Епохи України». Перед присутніми виступили ветерани російсько-української війни, активісти патріотичного руху Олег Дурмасенко, Дмитро Мартиненко та Віталій Прищепа.


     Розмова з молоддю була дуже довірливою, постаті загиблих побратимів запам’ятаються надовго. Про кожного воїна, їх життя та боротьбу розповіли друзі, які їх знали особисто. І у цьому є важливий аспект патріотичного виховання. Молодь повинна знати про кожного героя і брати з них приклад.


     Руслан Боровик, Андрій Шиян, Володимир Примаченко, Віталій Баранов та Олексій Дурмасенко віддали своє життя за свободу і незалежність України. Вічна їм пам’ять!