«Господь так щедро обдарував тебе талантами»
(До 90-річчя В’ячеслава Гнатовича Сумського)
У театральних колах і для широкої публіки, прізвище Сумських часто асоціюється саме з сестрами Наталкою й Ольгою, відомими акторками театру, кіно і телеведучими. Але театральна династія Сумських почалася з їхніх батьків - народного артиста України В’ячеслава Гнатовича та заслуженої артистки України Ганни Іванівни.
Народився В’ячеслав Гнатович у селі Верблюжка (нині Погребнякове) Кіровоградської області
12 вересня 1934 року. У 1955 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва.
За свою насичену театральну кар’єру В’ячеслав Гнатович працював у багатьох театрах України, відіграв 150 ролей. Серед яких - Еней («Енеїда» за Котляревським), Ярема («Гайдамаки» за Шевченком), Бєлугін («Одруження Бєлугіна» Островського), Хіггінс («Моя чарівна леді» Лоу), Фортінбрас (“Гамлет”). Критики зауважували великий талант Сумського, а публіка називала його гру дуже емоційною.
За спогадами самого актора, в дитинстві він мріяв стати пілотом і вже почав навчання у Кіровоградському військовому училищі, але військовий комісар, почувши його спів зі сцени, запропонував виписати майбутнього актора театру з училища, щоб той вступив до консерваторії.
Про тяжіння В’ячеслава до творчого знала і його мати: дружині Сумського, Ганні Іванівні, вона розповіла історію з дитинства сина: навесні, тільки но побілена батьківська хата стала для маленького В’ячеслава полотном для творчості. Обравши собі за матеріали білі стіни і червоні буряки, маленький художник у мистецькому натхненні розмалював хату буряковим соком зовні і всередині. Своєю першою роботою Сумський привернув увагу всього села, і хоча стіни побілили знову, творчий шлях В’ячеслава тільки починався, а живопис виявився лише одним з великої кількості його талантів.
В’ячеслав Гнатович згадував про не простий початок свого творчого шляху. До Києва амбітний молодий Сумський приїхав на даху поїзда. Спочатку він вирішив спробувати вступити одночасно в консерваторію і театральний інститут, але для навчання в консерваторії треба було пройти річний підготовчий курс. Так йому залишився тільки театральний, але й тут спіткала невдача. На акторський факультет В’ячеслав Гнатович вже спізнився, тому склав іспити на
режисера.
За всю свою театральну кар’єру В’ячеслав Сумський зіграв 150 ролей. Окрім театральної діяльності, у свій львівський період Сумський не полишав й інших своїх талантів: живопис, що вперше відкрив його для “широкої публіки” рідного села, графіку, шарж, ескіз. За спогадами дружини, В’ячеслав Сумський був одним із тих, хто започаткував серед заньківчан новий тренд захоплення живописом і художниками.
В’ячеслав Сумський мав один «недолік» – він ніколи не був кар’єристом і був дуже принциповим. Відмовився від почесного звання Народного артиста СРСР бо вважав себе народним артистом лише України. В театрі Марії Занковецької віддав головну роль в п’єсі Аксьонова «Колеги» Богдану Ступці, який тільки прийшов у театр. Він сказав: «Я там зіграю одного бандита, з мене корона не впаде. А як не дам Боді цю роль, він ще довго на задвірках буде» - розповідала Ганна Іванівна.
Не можна говорити про В’ячеслава Гнатовича і не згадати про його сім’ю, яку він вважав своєю головною роллю.
Сім’ю Сумські створили ще у студентські роки В’ячеслава, і доньки назавжди зайняли пріоритетне місце в його житті і кар’єрі. Щоб не покидати сім’ю, він відмовився від можливості грати в Москві, а заради більш комфортного життя покинув Львівський драматичний театр імені Марії Заньковецької і почав працювати у Запорізькому українському музично-драматичному театрі, який запропонував кращі житлові умови. В 1980 -1990 роках в Полтавському українському музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя.
В Київ Ганна і В’ячеслав Сумські переїхали вже після того, як в столицю приїхали доньки.
В’ячеслав Гнатович - батько театральної династії Сумських.
Сьогодні Наталя Сумська – Народна артистка України, лауреатка Шевченковської премії. Дитиною росла за кулісами театру. Зовсім маленька, вона разом із батьками жила у маленькій кімнатці на четвертому поверсі львівського театру, а гримерки її батьків були для неї дитячим майданчиком. Не дивно, що Наталя з самого дитинства хотіла пов’язати своє життя з театром. Своєю творчістю Наталя здобула визнання критики та любов і шанування широкої публіки.
Ольга Сумська актриса театру і кіно. Народна артистка України, лауреатка Шевченковської премії, В 1997 – 2008 роках ведуча програми «Імперія кіно» на телеканалі «1+1». В дитинстві хотіла присвятити себе музиці, потім стати орнітологом. Але сімейна любов до театрального життя, до гри і мистецтва, перевищила всі інші бажання.
Онуки В’ячеслава Сумського теж пішли мистецьким шляхом. Син Наталі Сумської, В’ячеслав Хостікоєв, названий на честь дідуся, грає в театрі імені Івана Франка, старша донька Ольги Сумської, Антоніна Паперна, знімається в кіно, молодша Ганна Борисюк, названа на честь бабусі закінчила Київський університет театра, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого в 2023 році і розпочала свою акторську кар'єру.
Родина Сумських і бібліотека
Працівники центральної бібліотеки «Голосіївська» ЦБС Голосіївського району м. Києва, мали честь бути знайомими з членами династії Сумських – видатними, талановитими митцями української сцени і кіно. Родина Сумських проживала в Києві у будинку № 26 по вул. Ломоносова (нині вулиця Юлії Здановської ) Це – поряд з бібліотекою.
Тому і В’ячеслав Гнатович, і особливо – Ганна Іванівна, були частими гостями нашої бібліотеки. Майже щодня Ганна Іванівна читала у бібліотеці періодику, цікавилася новими книжками.
Спілкування з нею для нас було святом, суцільним позитивом. Ми із захопленням слухали
Ганну Іванівну (часто забувши про кінець робочого дня).
Це були розповіді про родину, про спільний творчий шлях Ганни Іванівни та В’ячеслава Гнатовича, цікаві монологи із вистав.
Ми почули маловідомі спогади про дитячі роки В’ячеслава Гнатовича, які їй переповідала свекруха, про те, що ще з дитинства видатному майбутньому актору практично підкорилися всі музи: малярство, музика, театр.
В’ячеслав Гнатович був справді багатогранною «богом обдарованою» особистістю.
До нашої бібліотеки він заходив не так часто. Але ми його запам’ятали як видатного актора і водночас – просту, але світлу і позитивну людину, наче ми з ним знайомі давно-давно. В’ячеслав
Читачкою нашої бібліотеки була ї дочка Наталії В’ячеславівни – Дарина.
Дочка Ольги В’ячеславівни, Антоніна, яка в той час проживала у бабусі з дідусем, майже щодня після школи проводила свій вільний час у бібліотеці. У нас в читальному залі стояв рояль, на якому вона займалася музикою.
Коли ми запрошували Сумських на творчі зустрічі, вони завжди погоджувались. Такі мистецькі вечори – вшанування видатної акторської династії були незабутніми і збирали велику кількість шанувальників їх талантів.
На жаль, легендарні засновники династії Сумських вже пішли із життя. З В’ячеславом Гнатовичем попрощалися в столичному театрі ім. Івана Франка 6 вересня 2007р. З Ганною Іванівною прощалися в Києві під звуки сирени повітряної тривоги 1 березня 2022 року.
Але прихильники їх талантів, люди які знали цих неймовірно талановитих майстрів української сцени, спілкувалися з ними, назавжди пам’ятатимуть і будуть згадувати їх образи.
«Найкращий актор, він був безмежно закоханий у свою працю і в цей фах акторський, він його сповідував, він був дуже відданий професії і вірний», - так сказала Наталія Сумська про свого батька – В’ячеслава Гнатовича.
Бібіліографія:
В’ячеслав Гнатович Сумський // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. –Київ,1999. – С.1308
В’ячеслав Гнатович Сумський // Кияни: Біографічний словник. – Київ,2004. – С. 2095
В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля - мої найкращі ролі» // Вечірній Київ. – 2004. – 7 грудня
Мистецтво України: Біографічний довідник. – Київ,1997. – С. 570
Хто є хто в Україні. – Київ,2000. – С. 471
Немає коментарів:
Дописати коментар