Українська мова у Києві. Аттила Могильний

Українська мова у Києві - традиції та сучасність

  Українська мова у Києві - це тема окремого дослідження. Наша столиця завжди була мультикультурним осередком для творчих особистостей. Особливий інтерес викликають вірші, які оспівують Київ, звертаються до його бурхливої історії, живуть у пам’яті наступних поколінь.

У Музеї однієї вулиці відкрилась виставка,

присвячена Аттилі Могильному.

      Аттила Вікторович Могильний (16 вересня 1963 - 3 вересня 2008) - український поет, дитячий письменник та перекладач, укладач неформального часопису "Абаба-галамага".

   Один   із небагатьох київських династичних поетів: його батько - поет Віктор Могильний, відомий як Віть Вітько. Мати - Аврелія Могильна, угорка з Ужгорода (звідси угорське ім'я Аттила).

  Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, де згодом викладав. Також викладав на україністичних студіях у Варшавському університеті. Захоплювався перською мовою та культурою, яку вивчав у Таджикистані. У 1990-ті Аттила поволі відійшов від активної творчості.

    Поет несподівано помер у віці 44 років, відійшов уві сні. Як сказав його друг Іван Малкович: "У колі найпомітніших київських поетів останнього півстоліття - Леоніда Кисельова та Юрка Позаяка творчість Аттили Могильного має свою увиразнену відмінність - він поет суто урбаністичний. У його віршах Київ постає повнокровним сучасним україноцентричним полісом. Мова його віршів точна, рішуча і рвійна - так могли розмовляти давні українські княжичі, вирушаючи у небезпечні військові чи мисливські виправи..."

Хочеш, тобі розповім

одну просту таємницю

про те, як падає сніг

повільно і тихо вночі,

і як половецький зайда

дивився на гілку євшану,

а потім довго і дико

стихала луна вдалині,

а надшалистий Ігорко

по Боричевім узвозі

вертався, і дзвони били,

мов стріли в червоні щити.

А хочеш, і те розповім,

як наші правили ворогові

безвихідь вузеньких вулиць

і постріли із дахів.

Давай поговоримо трохи

про вірші, про сніг і легенди -

бо, знаєш, це, може, востаннє

так тихо падає сніг.

  Працівники та читачі ЦРБ Голосіївського району м. Києва відвідали виставку, поспілкувались з директором музею Дмитром Шльонським, домовились про наступні спільні заходи.

  Київ має безліч літературних традицій, вивчати їх і долучати до цього користувачів бібліотек - це завдання працівників закладів культури.