За оцінками ООН, корінні народи нині становлять близько 370 мільйонів людей та проживають у більш ніж 70 країнах. Вони є носіями понад 4000 різних мов із 6700 відомих на сьогодні. Більшість цих мов наразі перебувають під загрозою зникнення.
У 2007 році прийнято Декларацію ООН про права корінних народів, яка підтверджує, що вони рівні з усіма іншими народами, і одночасно визнає право всіх народів відрізнятись один від одного, вважати себе відмінними від інших та користуватись повагою у такій своїй якості.
Закон "Про корінні народи України" набув чинності 23 липня 2021-го року: він визначає правовий статус корінних народів української держави та встановлює правові гарантії на повне отримання всіх прав людини й основоположних свобод для осіб, що належать до корінних народів України. Це рішення стало свідченням пріоритетності для нашої держави взятих міжнародно-правових зобов’язань, пов’язаних із формуванням та реалізацією державної політики етнонаціональної єдності, гармонізацією міжнаціональних відносин та захистом прав корінних народів.
Корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України. Українці є автохтонним населенням, найбільшою етнічною спільнотою на її території. Решта етносів є національними меншинами України.
В Україні корінними народами є кримські татари, караїми та кримчаки, які походять з території Криму.
Історія представників трьох корінних народів України - складний шлях, роки забуття та геноциду, але відважний дух спротиву допомагає корінним народам зберігати традиції, відроджувати свою культуру та віднаходити своє місце у світі. Корінні народи - це дія культури життя і свободи, яка зараз протистоїть антикультурі рабства і смерті.
Кримські татари - східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму у період Кримського ханства - держави, що існувала на півострові від 1441 до 1783 року.
Кримські татари є нащадками половецьких племен, які ввібрали в себе та асимілювали монгольські елементи та частково греків, італійців і представників інших народів, які мешкали тоді на півострові. Живуть на півдні України, переважно в АР Крим, а також у Херсонській та Запорізькій областях.
Розмовляють кримськотатарською мовою, яка входить до тюркської мовної сім'ї. Караїми це тюркський народ, проживають на території Кримського півострова з XIII століття.
Багато караїмів мешкає в околицях Тракаю (Литва), колись великі поселення караїмів існували в Галичі, Луцьку, Києві, Одесі тощо. Відрізняють північний (тракайський), південний (галицький) і кримський діалекти караїмської мови.
Кримчаки окрема етнолінгвістична спільнота єврейського населення. Переважно мешкають на території Криму, почали оселятися на Кримському півострові з XIII століття. За однією з версій, історія кримчацького народу почалася з кількох хвиль міграції євреїв: із Візантії, країн Близького Сходу, із півдня Європи. Про це свідчать кримчацькі імена та прізвища різного походження.
Відрізняє кримчаків насамперед віра: вони сповідують ортодоксальний іудаїзм із кримчацькими молитовними ритуалами.
Говорять кримськотатарською мовою.
У читальній залі пропонується до перегляду
постійно діюча виставка
"Крим, який ми любимо!"
Немає коментарів:
Дописати коментар