10 грудня 1821-го, народився хлопчик, який згодом став одним із найталановитіших російських поетів-класиків. І хоч більшу частину життя він провів у Санкт-Петербурзі, все ж перші кроки йому судилось зробити у Немирові Вінницької області…
Славне українське місто Немирів подарувало світу талановитого поета й публіциста.
Існує багато характеристик творчості М. Некрасова, однак усі їх можна вмістити у двох словах: Некрасов — народний поет. І не тільки тому, що він писав про народ, а й тому, що через нього говорив сам народ. Звідси й всі особливості його поезії: герої, теми, образи, рими. Спадкоємець Пушкіна і Лєрмонтова, він зблизив поезію з життям народу, обравши за основну тему народних страждань.
1847
— видавав журнал «Современник», а після його закриття «Отечественные записки».
Літературній творчості Миколи Некрасова притаманні гуманізм, реалістичне
зображення сучасного йому життя Росії. Світоглядні засади поета: співчуття
знедоленим, громадянська позиція автора, патріотизм.
У читачів популярні твори Миколи Некрасова: поеми «Кому на Руси жить хорошо» (1863—1877), «Русские женщины» (1871—1872).
Невідомо на всі 100 відсотків, чи пригадував Микола Некрасов своє кількарічне життя в Україні, але з українськими поетами й письменниками, маємо сказати, певні відносини він все ж підтримував.
Він прожив на Вінниччині та й загалом в Україні зовсім небагато, проте продовжував підтримувати зв’язки з українськими «колегами по перу».
Одним із найвідоміших віршів Некрасова є його «На смерть Шевченка». Знову ж таки, чи бачились два митці за життя — невідомо, але те, що долю великого Кобзаря Некрасов знав, а творчість шанував — факт.
Микола Некрасов підтримував творчі стосунки з Марком Вовчком, друкував її в своїх журналах. Не міг він не знати, що народилася вона як письменниця, перебуваючи в Немирові. Не міг не порівнювати долю нещасних жінок із творів Марка Вовчка з долею своєї матері-подолянки та російського знедоленого жіноцтва, про яке багато писав.
Ведучи
мову про ідейно-естетичну близькість цих трьох видатних митців слова, помітну
спорідненість мотивів і образів у їхній творчості, приходимо до висновку, що
така постійна і глибока їхня увага до жіночої долі, материнського подвижництва
творить виразну мистецьку єдність, що вражає нас вічною красою і величчю
найвищого людського почуття – любові до матері.
Підтримував він творчі починання молодого українського поета Євгена Гребінки, а також друкував у своїх журналах твори Марко Вовчок.
Не
міг не порівнювати долю нещасних жінок із творів Марка Вовчка з долею своєї
матері-подолянки та російського знедоленого жіноцтва, про яке багато писав.
Українською
твори поета перекладали М.К.Вороний, М.Т.Рильський,
М.І.Терещенко,
П.М.Усенко.
Російський
поет Микола Некрасов мимоволі став союзником України в протистоянні ідеології
"русского мира"; тому його творчість не люблять і навіть не вивчають
у російській системі освіти.
Ім’я Миколи Некрасова носить ЦРБ Голосіївського району, одна і найстаріших бібліотек Києва, заснована у 1929 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар