З 2006 року, щорічно, у третій четвер травня, українська спільнота в Україні та в усьому світі відзначають День вишиванки.
У читальній залі для учнів Київського регіонального вищого професійного училища будівництва було організовано зустріч-презентацію "Вишиванка в контексті сьогодення" з майстринею Ангеліною Гаєвською, яка є і співробітником відділу масової роботи та зв'язків з громадськістю.
Ангеліна акцентувала увагу на всі актуальні моменти, які стосуються вишитої сорочки, а також традиційного автентичного костюму.
Говорячи про роль вишитої сорочки в контексті сьогодення, ми точно можемо сказати, що вона стала чи не найбільш впізнаваним елементом української культурної матеріальної спадщини у світі, одним із так званих "маркерів ідентичності".
Адже ми знаємо, що за часів окупації України радянською владою було спотворено багато того, що хоч якось могло ідентифікувати нас як українську націю. Тоді заміна, зокрема, автентичного національного костюму псевдонародним (зараз ми це називаємо "шароварщиною") стала одним із головних завдань радянської політики, аби стерти з нашої пам'яті усе, що було цінне для нас і робило нас українцями.
На жаль, частково їм це вдалося, адже нині, коли ми знову мусимо боронитися уже від нащадків тієї радянської влади, ми ніби починаємо оговтуватись і задавати собі питання "Хто ж я?", бо багато чого з нашої історії не знаємо. Зараз ми підсвідомо шукаємо внутрішню опору у своїх предків, у нашій історії, хочемо відновити зв'язок поколінь і наснажуємося цим духом незламності нашого народу. Тішить думка, що всі свідомі громадяни, а найголовніше молодь, цікавляться цією темою, популяризують та досліджують її ще більше.
Нині є безліч матеріалів де можна черпати знання, досліджувати вишивку і вчитися, але найціннішим джерелом цих знань є історія власної сім'ї, наших предків. Є безліч доступних курсів, майстер-класів, книг та безкоштовних ресурсів, де можна опановувати різні техніки вишивки.
Одним із таких осередків є волонтерський проєкт #сорочкадлязахисника, який рік тому - 18 травня 2022 року ініціювала черкащанка Оксана Поступак. Історія проєкту почалася із запиту на оберегову сорочку від нашої військовослужбовиці з позивним "Ураган". Оксана Поступак створила їй першу вишиту оберегову сорочку, яку вона носить під бронежелетом і так проєкт почав рухатися далі. Зібралися майстрині з усієї України і створюють такі "бойові вишиванки" для наших захисників.
У бібліотеці ім. В. М. Симоненка для дітей - щосуботи збиралося жіноче коло вишивальниць з цього проєкту та долучалися усі охочі взяти участь. Очолює цей осередок в рамках проєкту пані Тетяна Серебреннікова, завідувач цієї бібліотеки, вишивальниця, авторка численних вишивальних проектів і книг про вишивку. Через її наставництво і вишивальний супровід пройшло чимало рук усіх, хто не вмів вишивати абсолютно, а потім народив чудові оберегові сорочки і опанував не одну традиційну техніку вишивки.
Це дійсно цікава ініціатива, яка має велику цінність сьогодні, адже окрім того, що військові отримують оберегову сорочку, ми продовжуємо традиції наших предків уже в наших реаліях.
У нас дійсно багата і різноманітна культурна спадщина, щоб її усю детально дослідити і осягнути її унікальність, мабуть, не вистачить цілого життя.
До Дня вишиванки у читальній залі оформлено
книжково-ілюстративну виставку
"Вишиванка - душа України"
Нашим обов’язком сьогодні, є зберегти спадщину наших предків, створювати власне нове та передавати традиції далі. І ми цілком здатні це зробити, адже у сучасному світі створити власну вишиту сорочку набагато доступніше, ніж колись. Єдине, що для цього потрібно - бажання і трохи часу.
Вишиванка завжди була і залишається маркером
національної ідентичності та патріотизму.
Публікація підготовлена по матеріалам презентації Ангеліни Гаєвської
Немає коментарів:
Дописати коментар