Деніел Кіз "Квіти для Елджернона".
Роман написаний у формі щоденника 37-річного прибиральника у хлібопекарні - розумово відсталого Чарлі Гордона. Він не усвідомлює свою неповноцінність і думає, що в нього багато друзів.
Кіз досить жорстоко описує ставлення людей що оточують Чарлі. У світі і так багато злості, але найжахливіше, коли тебе ненавидить власна мати. Але в чому вина людини, якщо вона народилася такою? Ця книжка якраз і натякає, що розум у житті - це ще не все. Набагато важливіші доброта, чесність, вміння дружити і любити.
Настає година "ікс" і хлопець вирішує взяти участь в експерименті щодо покращення інтелекту. Паралельно з Чарлі експерименту піддався лабораторний щур на ім'я Елджернон. Під час досліду чоловік прив'язується до тваринки усією душею. Квіти для неї, адже тільки її доля виявилася так схожа на долю головного героя. Квіти для того, кого він раніше ненавидів. Поступово збільшений IQ став віддаляти Чарлі від близьких людей.
Кіз порушує проблему суспільства, яке не готове жити поруч із розумово відсталими, не готове їм допомагати, терпіти їхні чудасії, намагатися з ними контактувати. Адже простіше посміятися, а він "дурник" все одно нічого не зрозуміє. Читаючи "Квіти для Елджернона", я весь час думала про те, що часом люди з низьким інтелектом виявляються більш чуйними, добрими та сердечними, ніж розумники та генії.
Немає коментарів:
Дописати коментар