Поетеса зламу століть (До 150 - річчя Лесі Українки)

 

   Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують…

   Змалку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано. На превеликий жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомої піаністки з неї не вийшло.   

   Вже 5-річною дівчинкою Леся почала писати драматичні твори, а у 9 – написала свій перший вірш «Надія». За переказами, дівчинка написала його під старим ясенем біля в’їзної вежі замку Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним.

   До 5 класу Леся навчалася вдома, за програмою матері. Вона виявила дивовижні здібності ( дівчинка навчилася читати у 4 роки та легко опановувала іноземні мови. Вона самостійно вивчила 11 мов, в тому числі латину і грецьку. Перекладала твори Гомера, Гюго, Байрона, Гейне, Шекспіра. Написала загалом понад 100 власних віршів і 20 драм. Випустила три збірки. 

     Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова — їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка ввела в лексикон українців інше знайоме нам нині слово — «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

   В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова.

   Смерть наздогнала українську поетесу в місті Сурамі в Грузії 19 липня 1913. Їй було 42 роки. Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі в Києві.

   Існує астероїд, названий на честь поетеси. Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

До славетного ювілею у відділі абонементу було розгорнуто 

книжково - ілюстративну виставку:

"Нехай мої струни лунають, нехай мої співи літають 

по рідній коханій моїй стороні".

Представлені на виставці книги надихнуть читача почути всесильне віще слово, яким славиться у світовому письменстві Леся Українка, красуня у вінку, що квітне,  

як її зоряно-сонячне слово.